Хай живе Лавіркове!
Жоден із населених пунктів України не відчув на собі таких позитивних наслідків Великого будівництва, як хутір Лавіркове. Загублений у кукурудзяних полях хутір лежить на трасі Н07 Київ-Прилуки-Суми-Юнаківка. Між Ромнами і Прилуками. Це якраз на межі Чернігівської та Сумської областей.
Рух по трасі тут не жвавий, і у самому селі машини не зупиняються. Якихось об’єктів, типу кафе, чи магазинів, тут немає. Важливих розвилок також. Лише один поворот на село Локня Роменського району. "Живих" хат у селі, яке витягнулося вздовж траси на 6 км, я нарахував усього 11.
Раніше я вже звертав увагу на те, як у Лавірковому ведеться реконструкція дороги (https://cutt.ly/wU67xJj)
Дивним чином будівельники зробили з'їзди з траси до кожного дворища, яке колись було дворищем, а зараз заростає бур’янами. Ніхто достеменно досі не пояснив логіку розтринькування таким чином коштів платників податків. Але виявляється, це був не останній «шик і блиск», якого влада щедро додала у буденне життя віддаленого хутору Лавіркове.
Я вже багато років регулярно добираюся до Києва із Сум і назад цією дорогою. І остання подорож знову вразила мене змінами, які відбулися у Лавірковому. Спочатку вздовж обочини траси по всьому селу встановили відбійники. Робота недешева. Але менше з тим, встановили так встановили.
Потім облаштували між смугами зустрічного руху 5(!!!) острівків безпеки, які зменшують швидкість руху по цій трасі. Зробили декілька пішохідних переходів із новеньким знаками.
До того всього якимось дивним чином знаки, які відображають початок і закінчення населеного пункту Лавіркове, із синього фону змінили на фон білого кольору. А це означає, що їхати через цей населений пункт на 11 дворів протяжністю 6 км тепер можна лише з дозволеною швидкістю у 50 км/год.
Важко збагнути логіку дорожників. Але пізніше я її все ж таки зрозумів. Коли вздовж траси в межах села почали з'являтися новенькі бетонні стовпи. Згодом на них почали монтувати світильники і проводити між ними електричний кабель. Ну як же цю красу не підсвітити?
Їдеш ти безлюдним зимовим селом по суперовій дорозі, оточеній відбійниками, зі швидкістю 50 км/год, об’їжджаєш острівки безпеки, пильнуєш пішоходів на переходах… І все це зверху платники податків підсвічують ліхтарями усі 6 км їзди. Адже без підсвітки насолода від такого руху була би неповною.
Раніше жоден із автомобілістів, хто швидко пролітав ці «дєбрі», ніколи не звертав увагу на ті руїни хат уздовж дороги. А тепер до цих руїн ведуть шикарні з’їзди з гладеньким асфальтом, які добре освітлені вночі.
Я вважаю, не треба зупинятися на досягнутому. Є ще куди рости в розбудові інфраструктури села. Можна побудувати багатоярусну розв’язку на з’їзді в напрямку Локні. Або оздобити дорогу в селі парою світлофорів – адже при такій швидкій їзді (50 км/год) не всі автомобілісти зможуть сповна насолодитися прекрасною реконструкцією дороги.
Одна біда – жителі сусіднього великого села Харкове, де є виробництво, магазини, кафе, де з траси поворот на колишній райцентр Чернігівщини - Талалаївку, позбавлені усіх описаних вище «прєлєстєй жизні». Утім від Харкового до Лавіркового всього 2 км, і люди можуть щодня приїжджати на екскурсію до хутору й любуватися шикарними видами Великого будівництва.
Ну а якщо серйозно, улюблений проект президента за наші податки став вже пам’ятником марнотратства і марнославства. Бюджетні гроші використовуються бездумно і безцільно. І схоже, без кардинальних політичних змін у державі цей процес не зупинити. А хутір Лавіркове стане пам’ятником цього безладу. Щоправда, табличку на знак села ми повернемо із синім фоном.
Олег МЕДУНИЦЯ
Рух по трасі тут не жвавий, і у самому селі машини не зупиняються. Якихось об’єктів, типу кафе, чи магазинів, тут немає. Важливих розвилок також. Лише один поворот на село Локня Роменського району. "Живих" хат у селі, яке витягнулося вздовж траси на 6 км, я нарахував усього 11.
Раніше я вже звертав увагу на те, як у Лавірковому ведеться реконструкція дороги (https://cutt.ly/wU67xJj)
Дивним чином будівельники зробили з'їзди з траси до кожного дворища, яке колись було дворищем, а зараз заростає бур’янами. Ніхто достеменно досі не пояснив логіку розтринькування таким чином коштів платників податків. Але виявляється, це був не останній «шик і блиск», якого влада щедро додала у буденне життя віддаленого хутору Лавіркове.
Я вже багато років регулярно добираюся до Києва із Сум і назад цією дорогою. І остання подорож знову вразила мене змінами, які відбулися у Лавірковому. Спочатку вздовж обочини траси по всьому селу встановили відбійники. Робота недешева. Але менше з тим, встановили так встановили.
Потім облаштували між смугами зустрічного руху 5(!!!) острівків безпеки, які зменшують швидкість руху по цій трасі. Зробили декілька пішохідних переходів із новеньким знаками.
До того всього якимось дивним чином знаки, які відображають початок і закінчення населеного пункту Лавіркове, із синього фону змінили на фон білого кольору. А це означає, що їхати через цей населений пункт на 11 дворів протяжністю 6 км тепер можна лише з дозволеною швидкістю у 50 км/год.
Важко збагнути логіку дорожників. Але пізніше я її все ж таки зрозумів. Коли вздовж траси в межах села почали з'являтися новенькі бетонні стовпи. Згодом на них почали монтувати світильники і проводити між ними електричний кабель. Ну як же цю красу не підсвітити?
Їдеш ти безлюдним зимовим селом по суперовій дорозі, оточеній відбійниками, зі швидкістю 50 км/год, об’їжджаєш острівки безпеки, пильнуєш пішоходів на переходах… І все це зверху платники податків підсвічують ліхтарями усі 6 км їзди. Адже без підсвітки насолода від такого руху була би неповною.
Раніше жоден із автомобілістів, хто швидко пролітав ці «дєбрі», ніколи не звертав увагу на ті руїни хат уздовж дороги. А тепер до цих руїн ведуть шикарні з’їзди з гладеньким асфальтом, які добре освітлені вночі.
Я вважаю, не треба зупинятися на досягнутому. Є ще куди рости в розбудові інфраструктури села. Можна побудувати багатоярусну розв’язку на з’їзді в напрямку Локні. Або оздобити дорогу в селі парою світлофорів – адже при такій швидкій їзді (50 км/год) не всі автомобілісти зможуть сповна насолодитися прекрасною реконструкцією дороги.
Одна біда – жителі сусіднього великого села Харкове, де є виробництво, магазини, кафе, де з траси поворот на колишній райцентр Чернігівщини - Талалаївку, позбавлені усіх описаних вище «прєлєстєй жизні». Утім від Харкового до Лавіркового всього 2 км, і люди можуть щодня приїжджати на екскурсію до хутору й любуватися шикарними видами Великого будівництва.
Ну а якщо серйозно, улюблений проект президента за наші податки став вже пам’ятником марнотратства і марнославства. Бюджетні гроші використовуються бездумно і безцільно. І схоже, без кардинальних політичних змін у державі цей процес не зупинити. А хутір Лавіркове стане пам’ятником цього безладу. Щоправда, табличку на знак села ми повернемо із синім фоном.
Олег МЕДУНИЦЯ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |