Кавалер орденів святого Станіслава і Трудового Червоного прапора

Про нього в Чернігові нагадує меморіальна дошка на хлопчачій гімназії, де він вчився - на Валу, там нині історичний музей імені В.Тарновского. Та ще вулиця його імені. Думаю, що є вулиця імені земляка Івана Кочерги і в Носівці, де він народився. До речі, в Чернігові він жив на тій же Сіверянській, де жив і Коцюбинський. Але про їхні зустрічі нам нічого не відомо, можливо, тому, що першу п'єсу українською мовою Кочерга написав лише в 44 роки, коли Коцюбинського уже не було ..

Він народився аж 1881 року, а помер 1952. В непростий час жив і зумів лишитися українцем. Не знаю, як він викрутився в часи доносів і погромів, творених комуністами, але і Максим Рильський, і Остап Вишня, який відтрубив у таборах імені Сталіна, говорили про благородство Івана Кочерги.

Та ще й колезький асесор, кавалер царського ордена св. Станіслава (1915) став кавалером двох совєтських орденів Трудового Червоного Прапора...

В чому сила його п'єс? До нього український театр і ширше - українська культура сприймалися, як розвага колонізованого племені - як ото Пушкін петербурзькі повісті Гоголя невзлюбив, а малоросійські хвалив: бо - пой, хохол, звеселяй риб'ячу кров московитів і не смій виводити їх на чисту воду...

Іван Кочерга мав сміливість писати: " Презирливе відношення «великодержавного» російського шовінізму до «малоросійського» мистецтва призвело до того, що український театр служив в якості «Петрушки», щоб розважати горілкою, ковбасою і гопаком російських глядачів, а справжньої краси лисенківської опери не зрозумів навіть такий видатний композитор, як Римський-Корсаков, який, як відомо, не відрізняв української музики від «малоросійських вареників".

Найвідоміші його твори - "Свіччине весілля", "Ярослав Мудрий", що й зараз ідуть в українських театрах.

Василь ЧЕПУРНИЙ