Як голосом у полон окупантів взяли

Окупація Київщини. Важкі бої. Перед вечером.

На блокпості розгледіли здалеку, що двоє у формі краєм дороги ведуть полонених. У льорнета(бінокль) нарахували 17 полонених і двох військових з автоматами.

На блокпості напружилися - фіг його знає: справді полонені чи то такий деергешний маневр? Ще раз подивилися: автоматів на полонених нема, у всіх руки на потилицях, хіба десь пістолети.

Порозумілися, пов'язали полоненим руки, - вони виявилися десантниками, - завантажили у бус і привезли на базу.
Тоді була така мода: давали полоненим можливість зателефонувати батькам. Ще вірили, що за поребриком хтось має совість і зреагують належно на факт, що дітей примусили напасти на чужу країну. (Насправді, розповіді полонених, що їм сказали ніби їдуть на навчання, неправда. Їх навчили відбріхуватися на випадок полону.)

Почалися дзвінки до батьків. І от один, найздоровіший серед них, виявився найсцикливішим і розплакався:
- Мама, ані здєсь всє да зубов вооружені. У нас толька автаматі. У ніх самоє савремєнноє аружіє, форма непромокающая і утіпльоная, - чувак з переляку поприписував українській армії все, що бачив у бойовиках, і схлипує.

Троє бурятів, шість кавказців, всі інші корінні псковці. Кожен розповідає батькам, які страшні звірі їх полонили.

Нарешті наші військові згадали про колег, які привели полонених. Ті обидва сидять собі у куті, гріються, дзьобають носами в телефонах.

- Ви з якої частини?
- Та ми місцеві поліцейські, - відповідає один.
- А я то думаю, чого це військові так недбало поскладали автомати і навіть не дивляться у їх бік.
- Вони все одно без патронів.
- Взагалі?
- Ще, як ці тільки висаджувалися, - показав на полонених десантників, які ошелешено кліпали очима, - все вистріляли.
- А цих як взяли? - Тепер вже ошелешено кліпали військові. - Сімнадцять десантників?
Поліцейський сховав телефон, розправив плечі і заричав зі звірячою люттю:
- Голосом, блять. Голосом!

Олег УЩЕНКО