Граблі, або Знову ППО

Четвертий рік війни тривав, а танці на граблях не припинялись...

Черговий Рамштайн ознаменувався заявами, а точніше заявками України щодо потреб... негайних потреб, першочергових.

І що ж на думку наших посадовців та очільників є першочерговим у війні, щоб нам хоч трохи розвиднілось майбутнє? А нічого особливого, всього лише ППО, комплектуючі для ППО, ракети для ППО, гроші для систем ППО і ппо... ппо... ппо... і ще раз ппо.

Звісно, закрити небо потрібно, але ж... а далі що? Ну будем ми збивати ті дрони, ті ракети, та навіть розвідників високо у небі знищимо, а потім? Що потім?
Як сидячи у обороні та зміцнюючи ППО можна перемогти у війні або хоча б її зупинити, шляхом примушення до перемовин і миру? Як? В надії на що? Типу у них бажання обстрілювати кудись дінеться? Чи набридне запускати дрони? Чи що?

Але... якщо придивитись уважніше, стає зрозумілим, що таке "вирішення війни" зумовлює її необмежену у часі тривалість, яка тягне за собою... що тягне?... правильно - незмінність влади.
Тому нема замовлень на те, що наблизить перемогу чи хоча б перемир'я, а запит лише на те, що зробить цю війну вічною.

А тепер вгадайте, кому це вигідно? Хоча... це питання має надто зрозумілу відповідь.

Анатолій ЯРОВЕД