Гра в шахи

Четвертий місяць точиться війна,
Щодня кладуться голови на плахи,
А вся верховна наша крутизна
Грають спокійно, як раніше, в шахи.
Міняються фігури нагорі,
Міняються місцями тури, коні.
Стає хтось ближче чуть при королі,
Хтось з пішаків три місяці в полоні.
І хоч тура лишається в турах,
Вона, як офіцер, на полі грає.
А кінь віднині став як падишах,
Стратегію на дошці визначає.
Король стає залежний від коня,
Без нього не поїде він нікуди.
Маршрут складає кінь для короля,
Як кінь захоче, так усе і буде.
За королеву я вам не скажу,
Вона на гру на дошці не впливає.
Її послали з дошки за межу,
Десь за кордоном самостійно грає.
В бою задіяні лиш пішаки,
Для них окрема дошка - поле бою.
Вони не в шахи грають, в піддавки,
Король возводить декого в Герої.
І поки коні будуть управлять
Країною і мною, і тобою...
Буде народ приречений страждать,
І гинути щодня на полі бою.
Я б поміняв усіх тих, хто вгорі,
На воїнів, на танки, на гармати...
Бо тільки так сьогодні на війні,
У шахи можна грати й вигравати.

Василь КИРИЛЮК