Джон ле Карре і мережа корисних ідіотів
Мої друзі знають, що мій улюблений британський автор - Джон Ле Карре.
В одній із своїх останніх книг, «A Legacy of Spies», він описує епізод, який міг би бути написаний сьогодні. Лівий активіст виступає на зібранні у Британії з тезою: Радянський Союз вам не загрожує, справжній ворог - це США, тому треба роззброюватися. Герой книги ставить просте питання: добре, СРСР не загрожує, але США загрожує, то, може, нам треба озброюватися проти США?
Текст блискуче підсвічує ключову особливість спецслужбових «активних заходів»: їхнє завдання полягає не в зміні світогляду людини на 180 градусів, а в інструменталізації вже наявних у суспільстві страхів, пацифізму чи ідеологічних сліпих плям.
Передусім ідеться про феномен «корисних ідіотів». Найкращим агентом впливу є той, кому не треба платити і кого не треба шантажувати. Щира переконаність активіста робить його імунним до звинувачень у роботі на ворога, адже він діє «за покликом сумління». Це і є структура «активки» в чистому вигляді: не брехня, а асиметрія. Пропагандист не каже «здайтеся», він каже «один з ваших ворогів не такий страшний», продаючи конкретну конфігурацію беззахисності, яка виглядає як здоровий глузд.
Найефективніше в цій схемі те, що носій послання може бути абсолютно щирим. КДБ не вербував усіх цих британських «голубів», адже більшість просто вірили у те, що говорили. Проте щирість не скасовує функцію.
Сьогодні та сама конструкція працює з іншими словами: «Переговори будь-якою ціною», «Не можна перемогти ядерну державу», «Захід втомився». Замість ядерного роззброєння отримуємо капітуляцію під назвою «мир», а замість КДБ - дифузнішу, але не менш керовану мережу.
Характерно, що прийом reductio ad absurdum, який застосовує герой Ле Карре, моментально оголює маніпуляцію. Якщо метою є безпека, то логіка активіста мала б вести до озброєння проти іншого ворога. Але мета активіста - свідома чи несвідома - полягає саме в беззахисності.
Ле Карре помер у 2020 році. Він устиг побачити Brexit і Трампа, але не встиг написати про це. Шкода, адже йому б вистачило матеріалу на ще одну книгу.
Ігор СЕМИВОЛОС
В одній із своїх останніх книг, «A Legacy of Spies», він описує епізод, який міг би бути написаний сьогодні. Лівий активіст виступає на зібранні у Британії з тезою: Радянський Союз вам не загрожує, справжній ворог - це США, тому треба роззброюватися. Герой книги ставить просте питання: добре, СРСР не загрожує, але США загрожує, то, може, нам треба озброюватися проти США?
Текст блискуче підсвічує ключову особливість спецслужбових «активних заходів»: їхнє завдання полягає не в зміні світогляду людини на 180 градусів, а в інструменталізації вже наявних у суспільстві страхів, пацифізму чи ідеологічних сліпих плям.
Передусім ідеться про феномен «корисних ідіотів». Найкращим агентом впливу є той, кому не треба платити і кого не треба шантажувати. Щира переконаність активіста робить його імунним до звинувачень у роботі на ворога, адже він діє «за покликом сумління». Це і є структура «активки» в чистому вигляді: не брехня, а асиметрія. Пропагандист не каже «здайтеся», він каже «один з ваших ворогів не такий страшний», продаючи конкретну конфігурацію беззахисності, яка виглядає як здоровий глузд.
Найефективніше в цій схемі те, що носій послання може бути абсолютно щирим. КДБ не вербував усіх цих британських «голубів», адже більшість просто вірили у те, що говорили. Проте щирість не скасовує функцію.
Сьогодні та сама конструкція працює з іншими словами: «Переговори будь-якою ціною», «Не можна перемогти ядерну державу», «Захід втомився». Замість ядерного роззброєння отримуємо капітуляцію під назвою «мир», а замість КДБ - дифузнішу, але не менш керовану мережу.
Характерно, що прийом reductio ad absurdum, який застосовує герой Ле Карре, моментально оголює маніпуляцію. Якщо метою є безпека, то логіка активіста мала б вести до озброєння проти іншого ворога. Але мета активіста - свідома чи несвідома - полягає саме в беззахисності.
Ле Карре помер у 2020 році. Він устиг побачити Brexit і Трампа, але не встиг написати про це. Шкода, адже йому б вистачило матеріалу на ще одну книгу.
Ігор СЕМИВОЛОС
| Читайте також |
| Коментарі (0) |