Доля Росії вирішена
Наші найсміливіші мрії можуть стати реальністю. Україна не тільки зможе, а й буде змушена перемогти у війні з Росією — зупинитися «десь посередині» їй не дозволять.
Ця перемога запрограмована й ніякої Росії від Балтики до Камчатки у найближчому майбутньому не існуватиме. Саме від українців, їхньої сили духу, впертості, затятості та витривалості сьогодні залежить майбутнє цілої планети й саме із цим пов’язана, насправді, неймовірна підтримка України з боку цивілізованого світу. Людство — принаймні, його передова частина — втомилося від неадекватності Росії, й користуючись нагодою, просто вирішило позбутися цього явища раз і назавжди. Українськими руками.
Доки там, на болотах, все гнило, більш-менш спокійно та контрольовано, нікому не було особливої справи до Росії. Всіх влаштовувала наявність цього сировинного придатка. Але коли цей придаток почав загрожувати світовій безпеці та претендувати на зміну правил співіснування на планеті, усе кардинально змінилося. Лідери багатих та успішних країн, опікуючись майбутнім своїх спільнот, скоріше за все, дійшли висновку, що існування цього придатка у теперішньому вигляді більше не доцільне. Очевидно, це було дуже непросте рішення, бо світ завжди важко приймає нові реалії. Воно складно і довго визрівало у надрах високих кабінетів, бо їхні господарі зазвичай воліли не заглядати далі свого носа. Проте вийти із зони комфорту їх підштовхнула сама Росія. А точніше, її неадекватний бункерний лідер.
Якби в російському суспільстві існувала хоч якась помітна опозиція, здатна змістити кремлівську мафію, це рішення ніколи б не було прийняте. Але протистояти Путіну і його опричникам немає кому. Холопи підтримують свого царя, опозиціонери поневіряються по світах і бідкаються, тож сподіватися на самостійне одужання Росії нема сенсу. Лікуватися ж вона банально не хоче. Однак, просто ігнорувати проблему більше не можна, оскільки у гру втягнуто чи не весь цивілізований світ. А вирішити її можливо лише в один спосіб – позбувшись держави-монстра.
«Одна шоста суходолу», де генеруються головні болі для людства, мусить бути поділена на контрольовані частини. Без цього жодна демілітаризація чи демократизація нічого не дасть. Рано чи пізно, там з’явиться новий цар й імперія знову забажає крові та розширення. Звичайно, розподіл Росії не може відбутися легко і загрожує всілякими прикрими несподіванками. Через те його й намагалися відтягнути в часі, а ще краще — взагалі не допустити. Фактор наявності у Росії ядерної зброї завжди зупиняв сильних світу цього від необережних рішень. Згадаймо хоча б Буша-старшого, який три десятиліття тому цілком серйозно переконував українців не відділятися від СРСР, чудово розуміючи, що ділити доведеться не лише територію, але і ядерний арсенал.
Проте все має межу. У США уже не соромлячись обговорюють варіанти поділу Росії. Колишній польський президент і Нобелівський лауреат Лех Валенса відкрито закликає світ «форсувати» зміну політичної системи в Росії, шляхом її «розчленування» та звільнення «60 народів, які були анексовані, як і українці». І навіть китайці та іранці намагаються сьогодні всіляко дистанціюватися від ще недавно близьких приятелів, як від прокажених.
Звісно, можна з іронією та недовірою ставитися до таких міркувань, але існують цілком практичні причини для фрагментації Росії. Річ у тому, що людство сьогодні не може дозволити собі толерувати існування на планеті країни-токсичного смітника площею 17 млн квадратних кілометрів. Планета перенаселена, на ній стає все тісніше, над ними постійно тяжіє загроза дефіциту їжі та води. І в цей час «одна шоста суходолу» стоїть занедбана, оскільки її мешканці, вочевидь, не здатні до елементарного господарювання. До того ж, в надрах цієї величезної території захована безмежна кількість природних копалин, вартість яких годі порахувати. Йдеться не тільки про нафту чи газ, але й про нікель, уран, золото, срібло, платину, алмази та багато інших ресурсів, потрібних для світової економіки. А головне, зайняті Росією землі потенційно можуть прогодувати мільярди людей і забезпечити для них сприятливіші умови існування.
Україна є лише приводом для Путіна та його послідовників, щоб запустити великий переділ світу. Маючи досвід попередніх світових воєн, ключові гравці планети вирішили зупинити його ще на початковому етапі. Свідченням цього є неймовірна, небувала підтримка України в її боротьбі з Росією. Причина цієї багатомільярдної допомоги — не прохання і не особиста харизма Володимира Зеленського. Так, він безперечно сподобався західній публіці, але світ все ж таки прагматичний. Підтримка України — це вигідна інвестиція у світову безпеку. Саме українським руками світ хоче зупинити «русского Ваньку», змусити його втекти у свої дєрєвні, заімки, станіци та аули. Саме українськими силами світ прагне завалити цього колоса на глиняних ногах.
Доля Росії вже вирішена. Це усвідомлюють, схоже, й у самій Росії — і казяться від безсилля змінити хід подій, заганяючи себе все далі у глухий кут.
Роман МАЛКОMy WebPage
Ця перемога запрограмована й ніякої Росії від Балтики до Камчатки у найближчому майбутньому не існуватиме. Саме від українців, їхньої сили духу, впертості, затятості та витривалості сьогодні залежить майбутнє цілої планети й саме із цим пов’язана, насправді, неймовірна підтримка України з боку цивілізованого світу. Людство — принаймні, його передова частина — втомилося від неадекватності Росії, й користуючись нагодою, просто вирішило позбутися цього явища раз і назавжди. Українськими руками.
Доки там, на болотах, все гнило, більш-менш спокійно та контрольовано, нікому не було особливої справи до Росії. Всіх влаштовувала наявність цього сировинного придатка. Але коли цей придаток почав загрожувати світовій безпеці та претендувати на зміну правил співіснування на планеті, усе кардинально змінилося. Лідери багатих та успішних країн, опікуючись майбутнім своїх спільнот, скоріше за все, дійшли висновку, що існування цього придатка у теперішньому вигляді більше не доцільне. Очевидно, це було дуже непросте рішення, бо світ завжди важко приймає нові реалії. Воно складно і довго визрівало у надрах високих кабінетів, бо їхні господарі зазвичай воліли не заглядати далі свого носа. Проте вийти із зони комфорту їх підштовхнула сама Росія. А точніше, її неадекватний бункерний лідер.
Якби в російському суспільстві існувала хоч якась помітна опозиція, здатна змістити кремлівську мафію, це рішення ніколи б не було прийняте. Але протистояти Путіну і його опричникам немає кому. Холопи підтримують свого царя, опозиціонери поневіряються по світах і бідкаються, тож сподіватися на самостійне одужання Росії нема сенсу. Лікуватися ж вона банально не хоче. Однак, просто ігнорувати проблему більше не можна, оскільки у гру втягнуто чи не весь цивілізований світ. А вирішити її можливо лише в один спосіб – позбувшись держави-монстра.
«Одна шоста суходолу», де генеруються головні болі для людства, мусить бути поділена на контрольовані частини. Без цього жодна демілітаризація чи демократизація нічого не дасть. Рано чи пізно, там з’явиться новий цар й імперія знову забажає крові та розширення. Звичайно, розподіл Росії не може відбутися легко і загрожує всілякими прикрими несподіванками. Через те його й намагалися відтягнути в часі, а ще краще — взагалі не допустити. Фактор наявності у Росії ядерної зброї завжди зупиняв сильних світу цього від необережних рішень. Згадаймо хоча б Буша-старшого, який три десятиліття тому цілком серйозно переконував українців не відділятися від СРСР, чудово розуміючи, що ділити доведеться не лише територію, але і ядерний арсенал.
Проте все має межу. У США уже не соромлячись обговорюють варіанти поділу Росії. Колишній польський президент і Нобелівський лауреат Лех Валенса відкрито закликає світ «форсувати» зміну політичної системи в Росії, шляхом її «розчленування» та звільнення «60 народів, які були анексовані, як і українці». І навіть китайці та іранці намагаються сьогодні всіляко дистанціюватися від ще недавно близьких приятелів, як від прокажених.
Звісно, можна з іронією та недовірою ставитися до таких міркувань, але існують цілком практичні причини для фрагментації Росії. Річ у тому, що людство сьогодні не може дозволити собі толерувати існування на планеті країни-токсичного смітника площею 17 млн квадратних кілометрів. Планета перенаселена, на ній стає все тісніше, над ними постійно тяжіє загроза дефіциту їжі та води. І в цей час «одна шоста суходолу» стоїть занедбана, оскільки її мешканці, вочевидь, не здатні до елементарного господарювання. До того ж, в надрах цієї величезної території захована безмежна кількість природних копалин, вартість яких годі порахувати. Йдеться не тільки про нафту чи газ, але й про нікель, уран, золото, срібло, платину, алмази та багато інших ресурсів, потрібних для світової економіки. А головне, зайняті Росією землі потенційно можуть прогодувати мільярди людей і забезпечити для них сприятливіші умови існування.
Україна є лише приводом для Путіна та його послідовників, щоб запустити великий переділ світу. Маючи досвід попередніх світових воєн, ключові гравці планети вирішили зупинити його ще на початковому етапі. Свідченням цього є неймовірна, небувала підтримка України в її боротьбі з Росією. Причина цієї багатомільярдної допомоги — не прохання і не особиста харизма Володимира Зеленського. Так, він безперечно сподобався західній публіці, але світ все ж таки прагматичний. Підтримка України — це вигідна інвестиція у світову безпеку. Саме українським руками світ хоче зупинити «русского Ваньку», змусити його втекти у свої дєрєвні, заімки, станіци та аули. Саме українськими силами світ прагне завалити цього колоса на глиняних ногах.
Доля Росії вже вирішена. Це усвідомлюють, схоже, й у самій Росії — і казяться від безсилля змінити хід подій, заганяючи себе все далі у глухий кут.
Роман МАЛКОMy WebPage
| Читайте також |
| Коментарі (0) |