...Доки намордник буде готовий

Хочу в суботній вечір (хоча навряд чи в українців залишився якийсь традиційний розподіл днів тижня - на робочі та вихідні дні) пояснити одну важливу річ.

Ми всі стресуємо, тому що не можемо передбачити, куди все це несеться...
Ми всі стресуємо, тому що вважаємо все це не нормальним...
Ми всі стресуємо, тому що не можемо на це все вплинути...

Спробую якось пояснити і заспокоїти вас.

По-перше, це все дійсно не нормально (ми не звикли й не приймаємо таких змін). Але це - тимчасово.
Більше того, на ключових посадах в різних країнах, від яких зараз розвиток ситуації насамперед залежить, волею історичної долі знаходяться "ненормальні" особи (тобто вони поза нашим розумінням нормальності, або знаходяться на тих чи інших стимуляторах).

По-друге, вони й перемагають, тому що намагаються втягнути нас в їх паралельний світ. І не без успіху.
По-третє, саме із своєї ненормальності вони беруть сили для своєї перемоги, тому що їм неписані правила і немає звичних бар'єрів (моральних, зафіксованих правил, загально-прийнятих норм).
Чи можна це змінити? Так.

Але ми маємо перенестися в їх світ і там виграти, або повернути свій. Не старий, не минуле, але - нормальний...

Навряд чи ми виграємо у цій нав'язаній грі за чужими правилами. Ми маємо відстояти свої базові правила, нашу мораль і наші цінності. Але це боротьба з глобальним сильним супротивником, де ми поки слабші.
Тому, як казав Фрідріх Ніцше, треба накопичувати сили та гладити собаку доти, доки намордник не буде готовий...

Валерій ЧАЛИЙ