Денацифікація. Московська, Калініна, Кремлівська...

Аналізуючи сьогодні причину путінського нападу на нашу суверенну державу під гаслом "денацифікація", починаю розуміти, що путін справді має що і кого захищати в нашій країні.
1. За тридцять років української незалежності кругом нас донині існують назви вулиць:
" Московська", "Перемоги","Калініна", "Калузька", "Кремлівська", "Крейсера Аврора і т.п.
До кінця лютого 2022 року в місті Києві існував Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки.
Багато міст і сіл донині носять російські назви: Сєвєродонецьк, Южне, Первомайськ, Майське, Красний хутір і т.д.
2. Серед нас навкруги сотні людей, які називають себе Єлєнами, Лєнами, замість Оленами, Нікітами, замість Микитами, Дєнісами, замість Денисами, Сєрожами, замість Сергіями, Артьомами, замість Артемами, Ніколаями, замість Миколами, Ґалями, замість Галинами або Галями. Цей перелік можна продовжувати безкінечно...
3. Живучи на селі, постійно спостерігаю картину, коли вчорашні випускники школи, які виросли в українських сім'ях, вчилися в українській школі, побувши якийсь рік у місті, приїжджають в село і починають розмовляти ламаною російською мовою. Теж саме можна спостерігати і в багатьох публікаціях і коментарях у мережі Інтернет.
4. Ми продовжуємо і далі ходити в московські церкви, спонсоруючи московських попів, оправдовуючи це словами, що Бог один. Так, Бог один, але церкви і попи різні. І одні моляться за мир в Україні, а інші благословляють загарбників на вбивство українців.
Тож поки ми не позбавимося цього всього російського, доки нам буде " какая разніца", доти у путінських бандитів буде привід все це російське "захищати", що вони сьогодні і роблять.

Василь Кирилюк