Читаючи Юрія Шаповала

Це книга про першого секретаря Цк комуністів українського підрозділу КПРС Петра Шелеста, українськості якого забоялася Москва і забрала до себе з Києва.

Загалом книга варта уваги, як і те, що українська біографістика розвивається. Але є "але"...

Автор "не помічає" в якому дорогому пальто дружина Шелеста - а це 1934 рік! Які буржуйські галстуки вив'язані в його синів. Яка лялька пишна стоїть за їх спиною - певно, реквізована... Показові проте дрібниці...

Коли ж Шелеста призначили головою комісії, що займалася розглядом справ засуджених і рішення якої були остаточними, то із 150 350 розглянутих нею справ звільнили тільки 8,5 тисяч невинно засуджених - всього 5 відсотків. Це 1956 рік.

Лукавить автор, коли пише, як у 1962 році Шелеста ОБРАЛИ секретарем ЦК. Він прекрасно знає -виборів не було, було призначення. То для чого ж підтримувати комуністичні брехні зараз?

А ще мені пригадався викладач мій університетський Павло Максимович Федченко, який у Шелеста працював у відділі культури ЦК і начебто був справжнім автором шелестової книги "Україна моя Радянська", за яку його й звинуватили у прославленні козацтва та іншому "сепаратизмі". Так ось Павло Федченко повторював фразу: "Гола правда для того, щоб кожен одягав її на свій смак"...

Василь ЧЕПУРНИЙ