Чи можуть об'єднатися лебідь, рак і щука?

Після прийняття нової редакції закону «Про вибори народних депутатів України» ЗМІ заполонили повідомлення про об'єднання політичних партій.
Спробуємо розібратися.
Досвід об'єднатися чи приєднання політичних партій до прохідної в українських реаліях означав лише одне – включення у список на виборах 1-3 їх вождів. Ніякої ідеологічної мотивації в цьому питанні досі не було.
Такий шлях вже проходила, до речі, на парламентських виборах 2006 і 2007 років і місцевих виборах 2010 року Партія регіонів та розпочала ВО"Батьківщина".
Переконаний, що на рівні областей, районів, міст і сіл подібні об'єднання партій, що створювалися на ідеологічній основі, навколо прохідної партії напередодні виборів призведуть до повної ліквідації «малочисельних» партій. На практиці це призведе до усунення від участі в політичній діяльності більшої частини досвідченого і загартованого на попередніх виборах активу цих партій.
Більш того, можливо, навіть посилення конфронтації і так не досить монолітної на місцях прохідної лівоцентристської ВО «Батьківщина» в тих регіонах, де все ж таки ще залишилися структури партій на зразок правої НРУ чи ліберальної ПРП.
Безумовно, у 70% областей, 90% районів і міст, 95% містечок і сіл структури НРУ, ПРП, «Народної Самооборони» давно існують лише на папері чи в одній особі. Тож може, як писав Тарас Шевченко, нехай вже буде отакечки, ніж звичайна самоліквідація двох з трьох засновників у 2001 році блоку «Наша Україна» – НРУ і ПРП.
Залишиться знищити останнього з засновників правоцентристського блоку «Наша Україна» – Українську народну партію і партія влади може святкувати чергову перемогу у справі створення авторитарної влади.
Чи можуть реально об’єднатися ідеологічно різні партії такі як «ліва» партія «Народна Самооборона», ліберальна ПРП і «права» НРУ ?
Питання риторичне.
На мою думку, по-справжньому об'єднатися, тобто продовжити справу розпочату на місцях ще у 2001 році, можуть тільки «праві» і правоцентристські партії такі як УНП, КУН, УРП «Собор»(УП «Собор»), а також тієї частини партії «Наша Україна», що не ділі, а не на словах сповідує правоцентристські погляди, а не вступила туди у 2005 році з метою отримання посад від В. Ющенка.
І останнє!
Переконаний, однією з головних відмінностей «правих» політичних сил від «лівих» є наявність в їх лавах низки самодостатніх лідерів на всіх рівнях, а не одного авторитарного вождя-месії.
Саме це є одним з гарантів від встановлення в країні авторитарного режиму при перемозі «правих» партій на виборах. Навпаки, перемога на виборах «лівих» популістів завжди загрожує встановленням в країні авторитарного режиму.
Нагадаю, що «лівий» електорат в Україні розділений щонайменше на три колони, кожна з яких домінує в різних регіонах: комуністичну(Схід, Південь), соціалістичну (Центр), соціал-націоналістичну (Захід).
Тож після об'єднання в українських реаліях партій різного ідеологічного спрямування на зразок героїв з відомої байки Лебедя, Рака і Щуки у ставку пануватиме тільки велика ЩУКА, а віз з місця не рушить.



P.S. Довідково.

Праві та правоцентріські політичні партії за класичною логікою, яка панує в Європі та західному світі, спираються на відміну від «лівих» не на популістську соціальну протестну риторику, а на ідеї консерватизму (неоконсерватизму). В економіці консерватизм сповідує недоторканість приватної власності, розглядаючи її як передумову досягнення особистої свободи і збереження соціального порядку, принципи вільної конкуренції та необхідність мінімального державного регулювання економіки. У процесі перегляду та залучення до своєї ідеологічної орбіти ліберальних ідей і цінностей з консерватизму класичного витворився неоконсерватизм. У політичній системі суспільства він прагне створити гнучкіші й ефективніші структури влади, відновити традиційні моральні цінності та забезпечити належні законність і порядок. В економічних відносинах неоконсерватизм орієнтується на всебічне стимулювання приватного підприємництва, зменшення державного втручання, запровадження монетаристської моделі розвитку. У соціальній сфері спостерігається жорстка державна економія, скорочення соціальних програм, підтримка стабільної структури суспільства з переважаючою часткою «середніх класів».