Чи можливий «путінський» сценарій на парламентських виборах в Україні?

Через 59 років після смерті Великого Сталіна 5 березня 2012 року народився великій Путін ?
Дарма, що Владімір Путін лише п’ять місяців жив, як кажуть, «прі Сталінє», як, до речі, і більшість російських виборців, але згадка про велич сталінської імперії продовжує бути чи не єдиним чинником для об’єднання хазяїна Кремля з російським народом.

Саме за таким сценарієм режисери (точніше кінорежисери Станіслав Говорухін і Нікіта Міхалков) побудували стратегію третьої перемоги Владіміра Путіна на президентських виборах 4 березня 2012 року. В постановці взяли участь відомі російські артисти, як кіно-, телеефіру, так і політики … та українські статисти з партії влади. Останні активно виконували роль хлопчиків для биття, таких собі куховарок, які без мудрого Владіміра Путіна ніщо і ніхто. Колишнім «помаранчовим» діячам режисери-постановники цього дійства відвели роль «гнусних злодєєв», які посягають на «єдіную і не дєлімую».

У фіналі цієї картини великий, могутній, добрий Владімір Путін легко перемагає це «світове» зло, яке без реальних лідерів просто розбігається тільки від вигляду молодців-поліцаїв.

Безумовно можна було б закинути, що ця гра із самого початку була нечесною.

Звісно, хіба можна вірити в чесність виборчого процесу, коли в ньому не бере участі жодний реальний опозиційний кандидат ?

Ні, бо кожному за сценарієм була розписано своя роль. Зюганов – дряхлий «комуніст», баскетболіст Прохоров – «олігарх із Куршавелю», Жириновський – просто клоун-паяц, що старанно більше 20 років виконує свою роль рупора Кремля, Міронов...

Тож згадуючи «змонтованість» української партії влади в російські проекти, не важко припустити, що саме за подібним сценарієм готуються парламентські вибори восени в Україні.

Режисери-сценаристи, здається, розписали вже ролі і «построілі» опозиціонерів у три «рейтингові» колони. Комусь дозволили грати роль молодця-ліберала, іншим – соціал-демократів. А декому, для симетрії з комуністами, довірено грати роль крутих хлопців націоналістів. Двом професіоналам - борсеру і військовому довірили зіграти роль правоцентрістів.

За всю цю «опозиційну братію» і в день, і в ночі працюють соціологи, гримери, художники, декоратори і дублери з провладних ЗМІ. Їх завдання переконати українських виборців, що вибирати треба саме з цих персонажів. Інших просто не існує, бо їх не показують і не згадують у ЗМІ.

Саме таке враження складається якщо дивитися тільки телебачення, слухати радіо чи заглядати у друковані видання в Україні.

Варто зауважити, що якщо існування авторитарного режиму на чолі з Владіміром Путіним необхідно для збереження єдиної Росії, то для повторення російського сценарію режисерам від партії влади необхідно також посварити українців.

А далі за імперським сценарієм: роз’єднати і володарювати…

Невже цього не можуть зрозуміти справжні українські патріоти?