Чернігів на межі 19-го та 20-го століть. Фотоподорож.

Чернігів у 19-му столітті, не був великим містом, хоча й був історично центром, у даному разі губернії. Це дало підставу місцевому байкарю Леоніду Глібову пожартувати: «Наш губернський хуторок», У 1897 р. в місті проживало 27 тисяч чол. Демографічні зміни стосувалися не лише чисельності, але й національного та соціального складу населення. Якщо наприкінці XVIII ст. майже всі мешканці міста були українцями, то через сто років українці становили третину населення. Так само по третині припадало на росіян і євреїв. Писемними були 11 тисяч осіб, переважно молодь. У Чернігові проживало багато дворян - майже 4 тисячі. Це можна пояснити як статусом губернського центру, так і тим, що місто стало улюбленим притулком відставних офіцерів і чиновників з усієї Російської імперії. У 1913 р. населення Чернігова складало вже 36 тисяч осіб.
На межі XIX і XX століть жили у Чернігові письменники: Михайло Коцюбинський (похований у Чернігові), Б.Грінченко, В.Самійленко, М.Вороний, М.Чернявський, маляр І.Рашевський, історик В.Модзалевський та ін. Коло цих визначних діячів гуртувалася й виховувалася українська молодь, здебільшого вихованці Чернігівської гімназії й Духовної семінарії. У 1911 ріці відбувся в Чернігові XIV Археологічний З'їзд. 1916 засновано Педагогічний Інститут. Певний період функціонувала «Просвіта».

Олександр ЯСЕНЧУК