Бережіть рідних!

Моя стрічка – збірка некрологів.

Моя сторінка – майже щоденна згадка за загиблими від московських сатаністів.

Моє життя – якісь туманні події між похоронами. Ось сьогодні п’ятьох військових ховатиму і батька друга.
При цьому ті, хто мене знає близько, чудово розуміє, що все це страшенно дисонує з радістю Христовою, яка лише і дає сили рухатися далі, і яка є ґрунтом життя.

Хвилі видимості намагаються розбити реальність Євангелія.

Ні, в них нічого не вийде, але як на цьому фоні важко мати «серце, що чує»! Колись саме таку штуку просив Соломон у Бога (дослівно «лев шомеа»), в українському перекладі це найчастіше обзивають «мудрістю».
Вміння чути людей – це величезний дар, але і страшний тягар. І ми всі цим даром-тягарем наділені в тій чи іншій мірі. Ця мудрість відкривається лише любов’ю, яка є не просто почуттям, а величезною злукою з тими, кого ти любиш. Любов – це відповідальність за рідних, любов – це прагнення зберегти їх за будь-яку ціну. Якщо ця ціна життя та здоров’я – нехай, для серця, що чує, то не має жодного значення.

Справжня любов, маю на увазі любов Божественну, трапляється лише тоді, коли в ближньому бачиш себе. Тому то і Бог любить найбільше, бо Він Себе бачить в кожному. Для нас це недосяжний рівень, бо навіть та маленька любов, що нам доступна крає серце, наскільки воно вміє чути любимих.

Підтримуйте рідних, наскільки можете, особливо коли їх серця по відношенню до вас відкриті. Коли їх сни перед вами на виворот, а душа навстіж. Просто нехай нікого не душать сльози через те, що ви не помітили серця, що чує і випадково, абсолютно ненавмисно, розчавили його.

Розбиті серця можна воскресити євангельською радістю, але кожен раз процес складання розірваної плоті супроводжується болем. Бережіть рідних від цього.

Олександр ДЕДЮХІН