Американський дух Мамони

У Америки тепер немає союзників, а є лише інтереси. Меркантильні. У Британії і у Європи майже повністю вихолощені стратегічні природні ресурси. Тепер, як вважає Трамп, вони стануть конкурентами для США у виживанні.

Новий гегемон Америки переконує себе в нахлібництві і споживацькій психології європейців. Вони егоїстично використовують американські преференції і пільги. Збочена логіка народжує хворе дитя абсурду: ЄС був створений, аби пограбувати Америку. І він має заплатити. Разом з іншими недругами, податками і інвестиціями для розквіту «Золотої ери Америки».

Україна не важлива. Американський лідер все більше нагадує лиходійного адепта Бога багатства та наживи – Мамони. Злий дух, уособлення неконтрольованого користолюбства. Глобальний глитай. Він порушив мораль, історично усталені звичаї, спільні правила.

Тепер головним драйвером американського розширення стає угода і експансія. Якщо хтось не погодиться навіть на саму навіжену пропозицію Трампа, за його наказом Америка застосує проти нього всю силу і жовч.
Наляканий, шокований часто до нестями, світ все ще чекає від нього ознак хитрого багатоходового плану, ефектів, запаморочних шоу. Епоха стабільності канула в Лету. Хаос і безкінечні афтершоки, як час перед Апокаліпсисом. Пекло все частіше називають Раєм обітованим. Люцифер грає джаз на саксофоні.

Союзники ще намагаються переконати себе, що Трамп і Ко і самі американці, які збудували «дім на сяючому пагорбі», і сам богообраний лідер лише не чудовисько, але вже інший. Ну і що, коли він не слідує за одним із батьків-засновників Томасом Джефферсоном, третім президентом США, який ствердив моральний імператив американської демократії: «Дерево свободи має час від часу зрошуватися кровʼю патріотів і тиранів. Це його природне добриво».

До Ери Трампа політична система Америки, попри спорадичні її захворювання, виживала і розвивалась завдяки цьому охоронному оберегу.

Зіткнення Зеленського з американським президентом в Овальному кабінеті чітко зафіксувало принципово інше явище в державному організмі Америки – становлення особистого політичного режиму Трампа. Авторитарного і непередбачуваного. Конфліктного. Із самою історичною природою США, специфічною і до цього часу складно збалансованою федералістичною системою організації країни, глибинними її інститутами і конституціоналістськими традиціями.

Разом з Ілоном Маском, який отримав надзвичайні невиборчі повноваження, вони послідовно демонтують системи стримувань і противаг.

Між сектою і хунтою. Відокремлення від єдиного до цього часу євроатлантичного блоку і філософії розвитку із амбіцією на власне, егоїстичне, ізоляціоністське існування.

Заперечення цінностей демократії, яке продемонстрував віцепрезидент Ді Венс на Мюнхенській конференції.
Можливо ми бачимо ознаки стрімкого входження в глибинну кризу США. Вона може лише прискорюватись. Хоча би тому, що під виглядом колегіальних рішень їх приймає лише Дональд Трамп. Одна людина, яка все життя несамовито боролась за капітал. Чотири тисячі різноманітних судових розрядів і щонайменше пʼять банкрутств.

Це не історія успіху. Поразки, провали, невдачі загартували Дональда Трампа, перетворивши його на машину війни. Зі всіма, хто проти нього. Союзники лише ті, хто з ним. І готові укласти вигідну його угоду. Жодної моралі і правил.

При цьому, незрозуміло, хто є ініціатором і автором рішень Трампа. Сам американський президент, який в силу навіть вікових ознак може не володіти такою бурхливою енергією ідей та дій, які він здійснює, чи його уряд із олігархів та мільярдерів або абсолютно випадкових людей, або радників, які зосередилася лише на просуванні культу його особистості.

Найскоріше, мова йде про існування і діяльність другого уряду. На чолі з Ілоном Маском із найбагатших технократів, які привели до перемоги Трампа. По суті, саме вони зараз намагаються перезаснувати систему США. Ще неясно, як буде діяти американський президент після вулканічного вибуху у Білому домі.

Степан ГАВРИШ