А тоді дивуються ставленню українців до євреїв...

Чому для нас, українців, "класична схема" Другої світової війни є неприйнятною?

Два дні тому в Єрусалимі відбувся форум, присвячений Голокосту. Там виступали різні політики, зокрема президент Ізраїлю Рівлін, прем'єр Нетаньяху, президент РФ Путін і ще багато інших. І всі вони в один голос заявляли: в 1945 році союзники (передусім Радянський Союз) принесли народам Європи свободу...
Але виникає питання: а хіба українці стали вільними в 1945 році? А як щодо латишів, литовців, естонців? Хіба можна забувати про боротьбу десятків тисяч "лісових братів", що точилась фактично до кінця 1950-х років? А як щодо етнічних чисток, які принесли "визволителі" ("Вісла", "Запад", депортації німців)?!

Як бачимо, учасники форуму повторюють класичну схему ДСВ, де є "погані нацисти, що вбивали" і "хороші союзники, що визволяли". А на поневолені народи, що не склали зброю перед червоними окупантами, ніхто не звертає уваги.

Більше того: це все відбувалось в такій атмосфері, коли Путін був ледь не головною фігурою всього форуму. Рівлін, Нетаньяху посміхались йому, обіймались, дякували за вклад СРСР в перемогу над Райхом, відкривали з ним пам'ятник блокадному Ленінграду тощо.

Звісно, я розумію позицію цих людей, яким байдуже, що зараз точиться війна Росії проти України, що зараз на Донбасі вбивають лише за те, що ти є українцем і говориш українською. Але в мене ніколи не буде симпатії до тих, хто в цей складний для України час начхав на нас, на наші жертви і на саме поняття "людяність". Бо мати приязні стосунки з Путіним - це означає бути пасивним ворогом України.

Тому до біса ці "класичні історичні схеми", якщо вони рясніють подвійними стандартами і відвертою зневагою до справжніх борців (як минулих, так і сучасних) за свободу своїх націй.

Володимир ГРИЦАЧЕНКО

П. С. А потім ізраїльські політики будуть дивуватись, чому ж це українці ставляться насторожено до Ізраїлю?