35 років Народному Руху
6-10 вересня в київському політехнічному інституті установчі збори проголосили створення Народного Руху України за перебудову - найпотужнішої громадсько- політичної організації, яка й виборола незадежність нашої держави.
Першим головою організації став поет і громадський діяч Іван Драч. У 1992–1999 роках Рух очолював дисидент, політик і публіцист Вʼячеслав Чорновіл. Також до лав НРУ увійшли українські дисиденти Левко Лукʼяненко, брати Михайло і Богдан Горині. На Установчому зʼїзді створили виконавчий орган – секретаріат Руху, який очолив Михайло Горинь.
На заході використовували майбутню державну символіку України – синьо-жовтий прапор, тризуб, а також гімн «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Самі засідання розпочиналися під «Козацький марш».
1990 року за ініціативи Руху відбулася низка масових суспільно-культурних акцій. Так, 21 січня 1990 року було організовано «Українську хвилю» («Ланцюг єднання»). Йдеться про «живий ланцюг» від Івано-Франківська через Львів до Києва, присвячений річниці Злуки УНР і ЗУНР. Також учасники Руху активно долучилися до святкування 500-ліття запорізького козацтва на Нікопольщині та Запоріжжі (серпень 1990 року).
Рухівці піднімали синьо-жовті прапори на держустановах. На початку 1990-х років у лавах НРУ перебувало понад 5 млн осіб. 1990 року Рух досяг значних успіхів у виборчій кампанії, що дало змогу створити впливову парламентську фракцію «Народна Рада» та забезпечити більшість у низці місцевих рад: у Києві, у центрі і на заході України, у Сєвєродонецьку (Луганщина).
Робота рухівських депутатів в областях і у Верховній Раді України мала вирішальний вплив на становлення вільної української держави та забезпечила перемогу ідеї незалежності на референдумі 1 грудня 1991 року.
Чернігівська організація НРУ була першою на лівобережжі і п'ятою в Україні - утворена 9 липня 1989 року. Спершу були три співголови: Олександр Котенко, Анатолій Майба і Валерій Сарана, але згодом всі переконались, що така схема неефективна і головою обрали одного Валерія Сарану.
Першим головою організації став поет і громадський діяч Іван Драч. У 1992–1999 роках Рух очолював дисидент, політик і публіцист Вʼячеслав Чорновіл. Також до лав НРУ увійшли українські дисиденти Левко Лукʼяненко, брати Михайло і Богдан Горині. На Установчому зʼїзді створили виконавчий орган – секретаріат Руху, який очолив Михайло Горинь.
На заході використовували майбутню державну символіку України – синьо-жовтий прапор, тризуб, а також гімн «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Самі засідання розпочиналися під «Козацький марш».
1990 року за ініціативи Руху відбулася низка масових суспільно-культурних акцій. Так, 21 січня 1990 року було організовано «Українську хвилю» («Ланцюг єднання»). Йдеться про «живий ланцюг» від Івано-Франківська через Львів до Києва, присвячений річниці Злуки УНР і ЗУНР. Також учасники Руху активно долучилися до святкування 500-ліття запорізького козацтва на Нікопольщині та Запоріжжі (серпень 1990 року).
Рухівці піднімали синьо-жовті прапори на держустановах. На початку 1990-х років у лавах НРУ перебувало понад 5 млн осіб. 1990 року Рух досяг значних успіхів у виборчій кампанії, що дало змогу створити впливову парламентську фракцію «Народна Рада» та забезпечити більшість у низці місцевих рад: у Києві, у центрі і на заході України, у Сєвєродонецьку (Луганщина).
Робота рухівських депутатів в областях і у Верховній Раді України мала вирішальний вплив на становлення вільної української держави та забезпечила перемогу ідеї незалежності на референдумі 1 грудня 1991 року.
Чернігівська організація НРУ була першою на лівобережжі і п'ятою в Україні - утворена 9 липня 1989 року. Спершу були три співголови: Олександр Котенко, Анатолій Майба і Валерій Сарана, але згодом всі переконались, що така схема неефективна і головою обрали одного Валерія Сарану.
| Коментарі (2) |
|
| |
0
