У полоні компютерної залежності
Кажуть, яблуко від яблуні недалеко падає. Оскільки 38-річна Марина не дуже переймалася вихованням свого сина, то і її 9-річний Данько підростав, як кажуть, необтяжений якимось моральними принципами. В свої неповні 10 років він не часто сидів вдома за підручниками, як роблять це його однолітки, не переймався хатньою роботою, але натомість вже мав поняття як розжалобити дорослих, щоб вони підкинули грошенят.
Сам для себе він організовував такий собі міні-бізнес. Хлопець перевдягався вдома в брудний одяг, вимазував руки та обличчя брудом і виходив на роботу на міські вулиці. Чіплявся до перехожих з проханням: «Дядечко, тітонько, дайте грошенят, дуже їсти хочеться». І люди, звісно ж, не могли встояти - відкривали свої гаманці і давали хто скільки міг. Вони і гадки не мали, що цей маленький хлопчина вже має досить прагматичний та хитрий мозок. Назбиравши необхідну суму (бувало і до сотні гривень), Данько йшов грати в комп’ютерні клуби (все ж таки він ще дитина). Хлопчина міг просидіти за комп’ютером допізна, доки САМ не вирішував повертатися додому.
Але чергова його пригода (гра в комп’ютери та жебракування по місту) затягнулася занадто надовго.
22 серпня близько одинадцятої вечора Марина не на жарт захвилювалася - адже сина ще не було вдома. Він, як завжди, пішов вдень гуляти і ще не повернувся. Стривожена мати звернулася з заявою про розшук зниклої дитини до Чернігівського міського відділу міліції.
Майже добу співробітники міліції вели пошуки хлопця, крок за кроком встановлюючи місця, де він з’являвся: в комп’ютерному клубі, в місцевих ресторанах, де канючив гроші, у товариша, з яким підтримував товариські стосунки. Саме товариш і розповів правоохоронцям, що Данько з’явився у нього напередодні і сказав: «Я пішов з дому, грошей багато, тож буду гуляти!». І дійсно, товариш побачив у нього повну кишеню пожмаканих купюр – аж 60 гривень. Правоохоронці встановили і дев’ятиповерхівку, в якій на останньому поверсі переночував Данька.
Але хоч на вулиці і літо, вже не дуже тепло. Гроші, які випросив Данько у людей, скінчилися, він витратив їх на гру в комп’ютерні ігри. А грати хлопцю хотілося і надалі (і дарма, що мати переживає). Тому маленький Остап Бендер вирушає не додому, а до своєї бабусі. У неї якраз є комп’ютер, на якому хлопець частенько грається. Саме вона і повідомила Марині, де ж пропадає її блудний син.
Дитину міліціонери все-таки знайшли і повернули додому. В цих пошуках не було б потреби аби батьки хоч іноді цікавилися життям сина та його уподобаннями.
Данька поставлено на облік у секторі кримінальної міліції у справах дітей Деснянського відділу міліції, а мати хлопця Марину притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення. («Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей»), матеріали справи направлені на розгляд до суду.
Сам для себе він організовував такий собі міні-бізнес. Хлопець перевдягався вдома в брудний одяг, вимазував руки та обличчя брудом і виходив на роботу на міські вулиці. Чіплявся до перехожих з проханням: «Дядечко, тітонько, дайте грошенят, дуже їсти хочеться». І люди, звісно ж, не могли встояти - відкривали свої гаманці і давали хто скільки міг. Вони і гадки не мали, що цей маленький хлопчина вже має досить прагматичний та хитрий мозок. Назбиравши необхідну суму (бувало і до сотні гривень), Данько йшов грати в комп’ютерні клуби (все ж таки він ще дитина). Хлопчина міг просидіти за комп’ютером допізна, доки САМ не вирішував повертатися додому.
Але чергова його пригода (гра в комп’ютери та жебракування по місту) затягнулася занадто надовго.
22 серпня близько одинадцятої вечора Марина не на жарт захвилювалася - адже сина ще не було вдома. Він, як завжди, пішов вдень гуляти і ще не повернувся. Стривожена мати звернулася з заявою про розшук зниклої дитини до Чернігівського міського відділу міліції.
Майже добу співробітники міліції вели пошуки хлопця, крок за кроком встановлюючи місця, де він з’являвся: в комп’ютерному клубі, в місцевих ресторанах, де канючив гроші, у товариша, з яким підтримував товариські стосунки. Саме товариш і розповів правоохоронцям, що Данько з’явився у нього напередодні і сказав: «Я пішов з дому, грошей багато, тож буду гуляти!». І дійсно, товариш побачив у нього повну кишеню пожмаканих купюр – аж 60 гривень. Правоохоронці встановили і дев’ятиповерхівку, в якій на останньому поверсі переночував Данька.
Але хоч на вулиці і літо, вже не дуже тепло. Гроші, які випросив Данько у людей, скінчилися, він витратив їх на гру в комп’ютерні ігри. А грати хлопцю хотілося і надалі (і дарма, що мати переживає). Тому маленький Остап Бендер вирушає не додому, а до своєї бабусі. У неї якраз є комп’ютер, на якому хлопець частенько грається. Саме вона і повідомила Марині, де ж пропадає її блудний син.
Дитину міліціонери все-таки знайшли і повернули додому. В цих пошуках не було б потреби аби батьки хоч іноді цікавилися життям сина та його уподобаннями.
Данька поставлено на облік у секторі кримінальної міліції у справах дітей Деснянського відділу міліції, а мати хлопця Марину притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення. («Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей»), матеріали справи направлені на розгляд до суду.
ВЗГ УМВС України в Чернігівській області
| Коментарі (0) |