"Україна -- світова потуга"!

Виступаючи на Майдані Незалежності у Києві зі зверненням до українського народу з нагоди Дня Незалежності України і, відчуваючи, що, можливо, це він робить тут останній раз, Президент побудував його як свій своєрідний політичний заповіт нації, в якому, на наш погляд, є багато відвертих і досить слушних думок.

«Різко відкидаю будь-які слова про слабкість України, чи, тим паче, про якийсь «її проект». Це - зневажливі словеса, у яких вправляються новітні малороси і відверті противники України», - наголосив глава держави.

«Ми - держава. Міцна і велика. З великим запасом стійкості. Нам не 18 років. За нами стоїть тисячолітня історія нашої держави України-Русі. Наша держава відбулася, і її новітнє відновлення - це виняткове історичне досягнення всього українського народу. Україна була, Україна є, Україна завжди буде», - додав В. Ющенко.

За його словами, проблеми, які переживає Україна, мають важку і складну природу. На глибоке переконання Президента, про ці об`єктивні фактори треба говорити прямо, без розпачу. Як сказав В. Ющенко, Україна є посттоталітарною державою, і це, насамперед, наклало колосальний відбиток на традиції і спосіб управління країною і функціонування її державного апарату.

«По суті, казарму, яку споруджували 70 років, нам за 18 років доводиться перебудовувати на нормальний будинок. Хоча всі елементи конструкції були призначені для казарми, та й архітектори звикли будувати тільки казарми», - зауважив Президент. Також він сказав, що Україна - постколоніальна країна. Один із головних результатів такого її стану, вважає В. Ющенко, це домінування чужого своєму народу капіталу - непродуктивного, нетворчого, зв`язаного з колишньою метрополією. «На відміну від національного капіталу, для цих «великих грошей» наша земля - це просто територія, джерело збагачення і слухняний трудовий ресурс. Такий капітал, який залежний від колишньої імперії і їй прислуговується, зневажає власну країну і не підтримує ні її, ні її культуру», - зауважив він.

В. Ющенко підкреслив, що Україна - ще й постгеноцидна нація. За його словами, постгеноцидний статус означає, за Джеймсом Мейсом, по-перше, «вбивство розуму нації», тобто розтерзаність її інтелектуальної еліти, по-друге, люмпенізацію села, що відчутно гальмує аграрну реформу, по-третє, спотворення світосприйняття та власної історії і низьку національну солідарність між різними верствами населення. «Хочу підкреслити без образ: ці чинники є об`єктивні. Немає значення, хто буде Президентом України чи прем`єром, хто визначатиме ці проблеми чи ні, хто їх визнаватиме чи ні - виклики все одно діятимуть як невидима радіація після Чорнобиля», - зазначив Віктор Ющенко. На переконання Президента, подолання цієї дії, вихід на нові обрії розвитку – «наше об`єктивне «домашнє завдання» на наступні роки нашого розвитку.

“Дух волі” навіть здивований вражаючою відвертістю Президента, коли він нарешті визнав факт домінування в Україні абсолютно чужого для її народу капіталу і те, що з ним ми не просунемося вперед навіть на один крок, якщо цей капітал не стане українським. Ми навіть би додали: чужий капітал і чужий для нашого народу державний апарат. Жаль, що Президент усвідомив це не 5 років тому, а лише за кілька місяців до припинення своїх повноважень. Він дійсно усе зрозумів, але практично нічого не встиг зробити. Врешті-решт, якщо В. Ющенко бажає залишитися в українській історії не тільки людиною слова, а і діла, то ще далеко не все втрачено. Для цього йому слід піти на давно очікувані українським народом, але шокуючи для усіх без виключення сусідів України кроки:

1. Достроково розпустити Верховну Раду (коаліція була проголошена, але реально не створена).

2. У зв’язку з погрозами Росії та її відвертим втручанням у внутрішні справи України та президентські вибори, а також для більш ефективної боротьби з економічною кризою ввести в країні надзвичайний стан і встановити лише одну вертикаль влади – президентську.

3. Відновити ядерний потенціал країни і покладатися в справі обороноздатності держави виключно на свої власні сили (щоправда, в світі існує ще одна ядерна держава, яка на нашу думку готова за певних обставин в усьому підтримати Україну, але до завершення переговорів і укладання відповідної угоди про це світу не варто знати).

4. Сприяти діалогу між різними конфесіями про створення в Україні єдиної Помісної православної церкви.

5. Відмінити надзвичайний стан і провести вибори лише після завершення економічної кризи. Безумовно, реалізації цього плану має передувати величезна підготовча робота, особливо в тому, що стосується кадрів, а це найбільш слабке місце Президента, він абсолютно не розбирається в людях, їх здатності служити не собі, а Україні і тому усе на практиці залежить навіть не від самого Ющенка, а від дієздатності його найближчого оточення.

http://observer.sd.org.ua/prn_news.php?id=17261