Афіша вихідного дня. Рок-бесіди

З Андрієм СЕРЕДОЮ, лідером українського культового гурту «Кому́ вниз», мені пощастило познайомитися на етнофестивалі «Підкамінь-2009», що проходив на Львівщині. У спілкуванні Андрій виявився досить простим та ненапряжним дядьком. Йому та його побратимам з гурту, незважаючи на статус мегазірок, нічого не заважало, відпочиваючи від репетицій, лежати на травичці поруч зі сценою. У таких умовах ми й спілкувалися.

—Вашому гурту цього року виповнився 21 рік, які ваші основні творчі досягнення за цей рік?

— Найголовніше те, що наш колектив за ці всі роки не змінював свого складу, існує без змін. Ми стали один для одного як брати. Це, певно, доказ того, що ми робимо правильну, спільну справу, наші дороги не розбіглися.

—Які плани на майбутнє?

— Ти знаєш, я думаю, що разом з тобою з усіма нормальними українцями будемо жити вічно. Планів надзвичайно багато, я не можу навіть усі перерахувати.

— Твій голос звучав на Майдані, він став голосом Помаранчевої революції, не жалкуєш про це?

— В жодному разі. Ми зробили певну ставку на політиків, але вони нас підвели. Ми свідомо зробили власний вибір. Зі свого боку ми зробили все можливе для перемоги політиків, але вони виявилися нікчемами. Вони не віддали нам наші борги. Це ж політики, це ж не люди. Якщо вони не виконали своїх обіцянок, ми знайдемо собі інших.

—У тебе є такий вислів: «Шлях широкий, будемо мандрувати далі…». Куди потрібно мандрувати Україні, яким чином?

— Чітких рецептів не маю. Але розумію, що нам потрібно знайти національного лідера. У нас має бути авторитарна диктатура, перед тим як перейти до так званої демократії. Інакше це все перетворюється на анархію, люди не розуміють значення індивідуальності, свободи. Нам потрібно створити міцну, авторитарну державу з однією умовою: панування української мови. Після того ми будемо говорити про рецепти, про якусь конкретику.
По закінченні Андрій написав побажання від гурту читачам «Сіверщини».

* * *
Довідка «Сіверщини». Гурт «Кому вниз» створений 1988 року. За час свого існування набув статусу культового. Колектив є особливим для вітчизняної естради за стилем своєї музики та глибинною семіотикою текстів. Останніми роками критики ідентифікують творчість «Кому вниз» як фолк-готику.

* * *
Тоді ж на фестивалі, у перерві між виступами, пощастило поговорити з Сашком-Лірником та лідером гурту «Тінь сонця» Сергієм Василюком.

-- Як Ви вважаєте, куди ми зараз рухаємося? — поставив я питання Сашку.

— Ми зараз рухаємося до дійсної незалежності. Оце покоління, що росте,
що танцює довкола сцени — це наше майбутнє. Хоча прогнозую, що буде надзвичайно тяжко, можливо, навіть проллється кров, але ми станемо дійсно вільною і незалежною державою. Майбутня молода еліта зібралася тут, довкола сцени. Вони колись будуть керувати країною, і я радий, що я долучився до їх виховання.

* * *
Довідка: Сашко-Лірник (Олександр Власюк) – найвідоміший казкар України – народився 24 січня 1963 року в Умані. П’ятнадцять років прожив у Росії, в Мурманську, де створив українське земляцтво. Нині мешкає у Києві. Є автором трьох власних дисків: «Казки лірника Сашка», «Дорослим і дітям» та «Химерні оповіді». Володіє всіма можливими і неможливими музичними інструментами, як то колісна ліра, дримба, варган, “жаби”, пугач, бубон, барабан, шабля, кокосовий горіх, копита, кобза, бандура, народна скрипка, звичайна скрипка, гітара. Часто бере участь у виступах українських рок-гуртів.

* * *
Творчість «Тіні сонця» шанувальники вже давно визначили як козацький рок, хоча хлопці кажуть, що грають heavy-folk – важкий рок із суто українським почерком, який створюється бандурою і скрипкою. «Козак», «козачий», «степ», «дикий степ», «Сонце», «вітер», «небо» – найуживаніші слова пісень.
«Про виродження нинішнього світу, в якому вже немає місця чоловіку-воїну, вільному козаку, я почув у пісні “В дикім полі”. Як на мене, це найкраща пісня в альбомі після “Козаків”:

Чути тиху пісню в дикім полі,
То птахи співають сутінкові,
Вітер жене хвилі ковилові,
Немає більше місця в світі козакові.

«А якщо цей світ не підходить козаку, то його треба змінити. Однозначно», — написав про «Тінь сонця» публіцист Ігор Каганець.

Посидів за одним столом я і з Віктором Бронюком, вокалістом гурту «ТІК». У спілкуванні він теж виявився простацьким чоловіком, пообіцяв скоро відвідати Чернігів.

—Як Вас сприймають російськомовні українці?

— Надзвичайно добре. Чомусь у всіх склався такий стереотип, що мешканці сходу настроєні негативно проти україномовної музики. Навпаки! Впевнений, їм не вистачає цього продукту. Вони охоче приймають нас у своїх містах. Очі горять, їм подобається!

Тусувалися на «Підкамені-2009» Олександр ЯСЕНЧУК (текст) та Сергій КОРДИК (фото). ФОТОрепортаж та детальна текстівка за адресою: http://siver.com.ua/news/2009-08-01-2388