Еміграція кохання.Роксолани

«Доброго дня! Це пише Надія, колишня жителька Чернігівщини. Хочу розповісти про життя і проблеми жінок у Норвегії, де мешкаю кілька років. Хочу також, щоб інші жінки, які зважуються на шлюб у далекий край, знали, до чого бути готовими».
Я відповіла. Надія надіслала кілька проблемних публікацій. Вона – цікава співрозмовниця і про проблеми жіноцтва знає не з Інтернету, а на житті своєї родини. Послухаємо її.

* * *
Громадяни Норвегії мають чимало економічних вигод від громадянства. Людина в цій країні добре захищена економічно. Приміром, після розлучення держава сплачує навчання жінці. Інваліди отримують гарну фінансову допомогу. Держава сплачує послуги адвоката бідній родині та багато чого іншого. Але разом з тим права людини тут порушуються.
Приміром, дітей у Норвегії з дитинства навчають скаржитись одне на одного в різноманітні інстанції. Скажімо, сидять на уроці поруч два найкращих друга-норвежці, і один з них списує в іншого. Той підходить до вчителя і доповідає, що його друг списував. А на перерві вони йдуть разом пити каву.
Багато людей тут мають проблеми зі специфічною громадською організацією, яка називається Вarnevernet – це свого роду товариство захисту дітей. Воно забирає дітей у бідних сім’ях, у матерів-одиначок, якщо ті мають втомлений вигляд, і віддають у прийомні сім’ї. Хто володіє норвезькою, може почитати подробиці на http://forum.r-b-v.net

Але! Якщо маленьку дитину забрати від батьків, то це стає для неї шоком! У дитини руйнується психіка. А причин для звертання зі скаргою до цієї організації дуже багато. Приміром, батьки змушують дитину прибирати у власній кімнаті і виносити сміття. За норвезькими поняттями – це вже використання дитячої праці. Соціалісти у Норвегії намагаються втілити ідею, що всі мають бути однаковими. Це одначає ось що: всі діти мають з 1-го року ходити в дитсадок; вони повинні бути гарно адаптовані і добре виховані. Якщо дитина сором’язлива або, навпаки, дуже активна – це вже привід подати скаргу до Barnevernet. У моєму випадку причиною стала різниця в культурі: для мене неприродно усміхатися так часто, як це роблять норвежці. Це було помічено.

Моя знайома мала проблеми з Barnevernet. Одна дама незлюбила і її, і її дитину в дитячому садочку і поскаржилася, що її син погано вихований. Прийшла комісія і намагалась знайти в дитині недоліки, щоб забрати обох дітей. Це було в Нарвіку. Жінка від шоку втекла із сім’єю до Південної Норвегії. Там їй пощастило зустріти інших людей у Barnevernet, справа проти неї була припинена.
Ще одна знайома Анна мала проблеми з Barnevernet, бо туди поскаржились, що донька у неї сором’язлива. Від шоку в Анни стався викидень. Справа в тому, що, коли до Barnevernet надходить скарга, батьків викликають на зустріч письмово. Батьки повинні кинути все і негайно з’явитися. Якщо вони цього не роблять, то їх з дому, з робочого місця забирає поліція. Потім заводять справу. Потім вони розпитують у співробітників про батьків і ходять спостерігати за дітьми у дитсадок, школу, телефонують медсестрі, яка здійснює медичний контроль за дітьми (діти ходять до неї для контролю зросту, ваги тощо).

На батьків заводять справу, опитуючи лікарів, медсестру, вчителів, працівників дитсадка. Представники комітету ходять також додому наглядати за тим, як батьки дивляться за дітьми, і можуть сидіть у будинку стільки, скільки їм заманеться. І ти не маєш права їм нічого сказати. Завважу: їм не обов’язково телефоном попереджати про свій прихід – можуть несподівано постукати у двері… Якщо ви їх не пустите до оселі – це означає, що ви чините спротив владі. Через це також можуть забрати дітей. Також тут намагаються змусити батьків на veiledning – отримання порад з виховання дітей. У такому випадку вони ходять додому раз на тиждень, контролюють виховання дітей і дають поради. Ходять також до дитячого садочка та школи, які відвідують діти. Вони можуть ходити роками…

Соціалістичні партії Норвегії вирішили, що вони можуть формувати дітей. Якщо хтось із сусідів поскаржився на матір-одиначку, що вона втомлена, або що діти її погано слухаються, що жінка не справляється одразу з усіма дітьми (у багатьох норвезьких дам по 2 – 4 дітей), то спочатку забирають у неї дітей на одні вихідні щомісяця, а потім можуть узагалі забрати і віддати у прийомні сім’ї. Норвежці кажуть, що діти мають рости в сім’ї, де нормальна обстановка. Сварки батьків також стають підставою для відбирання дітей.
Олені з південного російського міста не дуже пощастило. Вона вийшла заміж за норвежця з Осло. Чоловік випивав, тому вона поїхала з 3-річною дитиною на Північ Норвегії до матері. Жінка не знає норвезької мови. До неї прийшли представники з Barnevernet і віддали її дитину у прийомну сім’ю. Жінці належить фінансова допомога від держави. Держава може сплатити її навчання. Але вона не знає норвезьких законів. Щоб скористатися всім цим, вона має написати не одного листа і написати грамотно. Так що комітет з прав дітей вирішив, що в неї немає доходів, вона не знає мови, значить, дитина житиме у прийомній сім’ї.
В українців у Норвегії також виникали проблеми з Barnevernet. Однією з таких стало те, що українці дають дітям цукерки в середині тижня, а в Норвегії прийнято давати цукерки тільки у вихідні. І це не смішно! Сусіди, школа, дитсадок подають на таких батьків скаргу до Barnevernet про те, що батьки псують дітям здорові зуби. Також для нас прийнятно, коли в дитини висока температура, викликати «швидку», а коли дитина застудилася, то лікувати її. У Норвегії більшість батьків дітей від застуди не лікують, мовляв, мине само. Тому на тих, хто лікує дітей, також можуть поскаржитись до Barnevernet. У цій країні більшість веде дитину до лікаря, коли температура тримається 4 доби. Прийнято загартовувати дітей, тому застуджені діти продовжують ходити до дитсадка.

Я ходила до відкритого дитсадка з першою дитиною і була вагітна другою. Це такий дитсадок, куди мами ходять з дітьми і платять за це, але кожна мати дивиться за своєю дитиною сама. Моєму сину було півтора року. Добігала до кінця вагітності. Згодом я ходила до дитсадка з двома маленькими дітьми. Так цей дитсадок подав на мене скаргу про те, що я втомлена і в депресії (я не можу постійно усміхатись), що мій маленький син не дивиться в очі дорослим, коли з ним розмовляють. Я пояснила їм, що у нас різниця в менталітеті й принесу довідку про те, що депресії у мене немає. Не так-то легко було нам позбутися опіки Barnevernet. Вони ходили до нас додому і в дитячий садок, сказали, що вирішили за нас, що молодший син піде в садочок з 1 року і що мені потрібні поради про те, як доглядати за дітьми. Вони нахабні й причепливі.

Ми з чоловіком найняли адвоката. Дільнична медсестра, до якої звернулась ця служба, сказала про нашу родину тільки хороше. Справу проти нас припинили, але на останній зустрічі залякували, що передають скаргу політикам і в область. Я не розуміла, про що вони писатимуть, і тому вирішила почекати пару тижнів і починати писати скаргу губернатору. Мені легше, ніж іншим українкам: я знаю норвезьку (живу тут вже 4 роки), маю норвезьких друзів. Але! Наша справа тривала майже 6 місяців. Я пережила дуже тяжкий час з відчуттям того, що обох моїх дітей можуть забрати. Чоловік мій – норвежець, і він хоче жити в Норвегії. Я б могла при бажанні повернутися в Україну, але якщо б приїхала назад, то за мене б знову взялися.

Ще одним приводом мого звертання до вас стало те, що я дізналася, що Верховна Рада затвердила створення такої ж організації з необмеженими повноваженнями
із захисту прав дітей в Україні: http://forum.homelan.lg.ua/index.php?showtopic=3345&st=0&

У Норвегії взагалі багато речей, чужих для нашого менталітету. Але людина, яка живе в іншій країні, підкоряється її законам, і громадянство не має значення.
Коли в мене були проблеми, я телефонувала в посольство. Український консул розповів, що були випадки, коли в наших українських громадян, які мешкають у Норвегії, забирали дітей і віддавали до прийомних сімей тимчасово.
У меня Barnevernet бував "у гостях", бо сусідка написала скаргу на мене про те, що я використовую доньку як хатню робітницю. Це вона підгледіла, як моя семирічна донька виносить з дому сміття (простий пакет з простого відра) та збирає сміття в садочку після гриля, пилососить у своїй кімнаті, застилає своє ліжко і складає свої речі після прання, а ще витирає в кімнатах пил (маленькою кольоровою щіткою). Цілий рік ця сусідка-«подружка» простирчала у мене вдома: каву пила, з чоловіком пліткувала, а я з донькою своїми справами займались. Схоже, її терпінню настав кінець, коли донька розфарбовувала моїх птичок і розповідала про це їй. А у нас із донькою домовленість: ми розфарбовуємо птичок, продаємо їх і їдемо у відпустку!!!

Птичок ми продали і поїхали у відпустку. А коли приїхали, мене чекав лист із Bаrnеvеrnet, в якому мене звинувачували у використанні дитячої праці і викликали на комісію.
Я взяла із собою гарного адвоката (не з нашої комуни, а з іншого міста!), платила йому всі-всі витрати наперед, з проживанням-харчуванням включно. Адвокат (от лихо!) привіз із собою ще й психолога, якому також довелося все-все оплатити. Потім ми пішли на зустріч, і все закінчилося на нашу користь. Тому що дамочкам із комісії мої гості популярно пояснили, що дитина виховується у двонаціональній родині і за узгодженням батьків виховується за українськими традиціями тощо. Потім мій чоловік відчитав по саме нікуди сусідку у нашому селянському кафе привселюдно.
Немає міри людській глупоті! Перегляньте http://www.r-b-v.net/innvandrer/?permalink=3551 — там чоловік Sirwan Abdullah Ali пише, що їхня мета — забрати дітей із
сім’ї та віддати на виховання державі, їм за це платять. Він розповідає, що вони не допомагали, а тільки погіршили обстановку в родині.

У Фінляндії підлітків з поганою поведінкою саджають у тюрми. У Швеції також усі діти повинні бути гарно виховані і адаптовані до суспільства, а якщо ні – то винуваті батьки.
На все добре.
НАДІЯ,
Норвегія

-------------------------------------------------
Довідка:
Комітет із захисту прав дітей – серйозна міжнародна організація, яка має необмежені повноваження і добре налагоджений механізм дії. У переліку заходів, покликаних захистити права дітей і покращити умови їхнього утримання, — доволі широкий вибір засобів: від допомоги психологів, викладачів, матеріальної та консультативної підтримки
до позбавлення батьків прав на дитину і переміщення дитини у прийомну сім’ю. При цьому комітет підкреслює, що вони дотримуються думки, що найкраще для дітей – рости у власній сім’ї. Однак за останні 6 років близько 400 дітей щороку в результаті дій комітету передаються під опіку держави.

ВІД РЕДАКЦІЇ: напевне, кожна жінка, виїжджаючи в далекий край за покликом кохання, мріє стати такою собі Роксоланою. Але… Тож, щоб пити гіркоту розчарувань від різниці ментальності, уникнути купи непорозумінь, варто добре подумати, перш ніж зважитись на крок, який змінює долю. Все-таки Роксолана потрапила до Туреччини не за своєю волею – на відміну від наших колишніх співвітчизниць.

Листувалася в мережі Інтернет з емігранткою Інеса ФТОМОВА