"З жиру бісяться" -- так Олег Обушний оцінив народних депутатів

11 липня в рамках депутатського каналу в ефірі Чернігівського обласного телебачення заступник голови обласної ради Олег Обушний відповів на ряд актуальних питань.

- Українські реалії. Вони, м’яко кажучи, невтішні. Це і критичний стан справ в економіці, це й бюджет, який не виконується, це і загроза нової газової кризи, і мільярдні боргові зобов‘язання… Що, на вашу думку, могла б у цій ситуації зробити Верховна Рада України і як ви взагалі оцінюєте роботу нашого парламенту на сьогоднішній день?

Як і більшість наших громадян, які голосували на виборах за наших обранців, я не задоволений роботою Верховної Ради. Бо вона практично перестала працювати. Ви самі можете бачити, що з 450-ти народних депутатів на роботу ходить максимум 230-240. Дехто з них при цьому користується картками інших. Це по-перше. По-друге, часом незрозумілі пікетування та мітинги, що проходять у стінах парламенту, також дестабілізують роботу. Приходять вчасно отримувати заробітну плату, а що стосується законотворчої роботи, то важливі закони місяцями, а то й роками не приймаються. І це є дуже серйозною проблемою. Бездіяльність депутатів може призвести до того, що у нас і футбольне Євро-2012 року заберуть. Адже не зрозуміло, що буде з фінансуванням стадіонів, аеропортів… Вже ось забрали право приймати чемпіонат Європи з футболу у Дніпропетровська і Одеси. Бо і Верховна Рада, і багато урядовців, які покликані піклуватися національними інтересами, практично не відпрацьовують, як того від них чекає народ.

Ви знаєте, що багато народних депутатів і урядовців по кілька разів приходять на свої посади. Велика частина депутатів взагалі сидить у Верховній Раді, починаючи з початку 90-х років. Можна сказати, що ці обранці взагалі відірвалися від проблем сьогодення. Я вам скажу, що депутати Верховної Ради ситуацію для себе стабілізували. Там уже утворилися певні партійні і міжпартійні клани. Утворилися сім’ї, бо їхні діти встигли поодружуватися. Діти цих депутатів також стануть депутатами, замінивши з часом своїх батьків… Тому, на моє глибоке переконання, цю гнилу систему необхідно зламати.

- Наскільки мені відомо зі слів народних депутатів, у Верховній Раді продовжують чекати на свій розгляд 20 невідкладних законопроектів, прийняття яких могло би поліпшити ситуацію в економіці…

Це дійсно так. Проводячи сесії обласної ради, ми часто приймаємо свої звернення і до народних депутатів, і до Уряду з того чи іншого питання, що потребує нагального вирішення на найвищому рівні. Наприклад, останнього часу ми подавали пропозиції щодо змін у земельному законодавстві. Щоб спростити громадянам реєстрацію земельної ділянки. Бо фактично зараз діє така система, працює стільки контролюючих органів, що селянину неможливо хату побудувати на своїй же земельній ділянці. І депутати облради прийняли звернення, щоб спростити цю процедуру. Але відповіді до цих пір немає. Тому що Верховна Рада дуже погано працює.

- Олегу Олексійовичу, як ви гадаєте, можливо, саме через цю бездіяльність деякі депутати влаштовують фактично полювання на людей, а інші - кулачні бої із своїми колегами?

Звичайно, соромно має бути і депутатам Верховної Ради, і нашим громадянам за таких депутатів. Бо на них увесь світ дивиться. Регіонали Шуфрич і Льовочкін один одному пики набили. Це не нормально. У цивілізованому суспільстві такого бути не може. Усі питання, усі протиріччя необхідно вирішувати по закону. Це стосується і депутата Лозинського. Просто жахливо, коли, як повідомляють ЗМІ, депутат зі своїми друзями практично влаштував полювання на людину. Це недопустимо. Те, що ми бачимо в американських бойовиках, тепер відбувається у нас, в Україні?!

Тому треба, щоб люди відчули, що у нас в державі закон застосовується і до народних обранців. А то дивно: у той же день, коли Верховна Рада відкликає депутатський мандат Лозинського, він зникає (в Росії чи в іншій країні). І це, на превеликий жаль, не перший випадок… Ця людина повинна відповісти перед законом. Коли водій порушує правила дорожнього руху, навіть не через свою вину (тому що у нас такі дороги), то одразу міліція накладає відповідні штрафи, одразу справу передають до суду, тобто для винуватця наступають невідворотні наслідки. А тут людина знищує собі подібних. Ми ж називаємося «людина розумна», а виходить, що ні. Є така приказка в Україні: «Від жиру бісяться». От мені і думається, що ця приказка якраз про цей випадок.

- Сьогодні Кабмін працює не в повному складі. Ряд міністрів звільнено, є вакантні посади. Партія Регіонів вимагає відставки ще двох урядовців - міністра освіти Вакарчука і міністра внутрішніх справ Луценка. Яке ваше ставлення до цього?

Моє ставлення негативне, тому що урядовці повинні бути на своїх місцях. Коли міністрів немає, то постає питання: а хто ж відповідає за ситуацію в державі? Такі проблеми, скажімо, виникли в Міністерстві оборони. Уявіть собі, як Україна, потужна держава в центрі Європи, 46 мільйонів населення, найбільша, окрім Росії, територія (603,7 тис. кв. км) не має міністра оборони! Ліхтенштейн зі своєю територією, як від Чернігова до Количівки, має, Люксембург має, Андорра з населенням біля 50 тис. має, а Україна не має. Така ж ситуація з іншими міністрами. Немає міністра закордонних справ. Наша ж держава не ізольована. Вона живе у цивілізованому світі! Це серйозна проблема.

Останніми днями з‘явилося подання від фракцій комуністів і Партії Регіонів на звільнення міністра освіти Вакарчука. Але, на жаль, поки що я не бачу, ким його можна замінити. Вакарчук, по-перше, є патріотом України, він прекрасний фахівець у своїх питаннях. При ньому введено незалежне тестування у школах. Нещодавно до мене звернувся мій колишній однокурсник по Ніжинському педінституту (зараз він працює сільським вчителем) і розповів, що його донька ніколи не вступила б до Одеської юридичної академії, навіть набравши 188 балів. Сьогодні ж її цей вищий навчальний заклад запрошує на навчання. А до введення тестування всі добре розуміли, що за вступ до ВУЗу потрібно платити. Нині ж зрівняли можливості сільської і міської молоді. Будь ласка, вчися, здобувай знання. Те, що ти здобув у школі за 11 років, обов‘язково зарахується при вступі до вищого навчального закладу. І дуже добре, що ми прийшли до цієї європейської системи.

Але ось чую виступ Дмитра Табачника. Він запропонував відмінити тестування, бо воно, мов, неправильне. Виходить, давайте повертатися до старої системи, коли сидить якийсь дядечко і з калькулятором в руках рахує, скільки у нього вступаючих і скільки з них можна зідрати грошей? За такої ситуації у нашої країни взагалі не буде майбутнього.

- До речі, один із закидів, які роблять Вакарчуку фракції, що відправляють його у відставку - насильна українізація. Чи можна сприймати це всерйоз?

У Британії немає «насильницької» англонізації, у Франції немає франконізації, тому що там усі знають англійську та французьку мови. А тут деякі владоможці не бажають вчити українську мову. Це, принаймні, несерйозно. Якщо ти громадянин країни, якщо ти живеш в країні, то, будь добрий, вивчай мову і культуру цієї країни і працюй на її добробут. Тому я вважаю, що деякі політичні сили хочуть дестабілізувати політичну та економічну ситуацію в Україні. На місце Вакарчука вони хочуть поставити людину, яка, так би мовити, буде танцювати під їхню дудку. Отже, Вакарчука сьогодні не можна звільняти. Якщо ж це станеться, то, вважаю, насамперед програє вся наша держава.

- Від проблем загальноукраїнських перейдемо до проблем нашої Чернігівщини. Гадаю, багатьох жителів області цікавить подальша доля газети «Деснянська правда». Як відомо, на минулій сесії облради прийнято рішення про створення комунального підприємства «Редакція газети «Деснянська правда». Яку долю газети ви прогнозуєте?

Так, дійсно, на останній сесії ми прийняли таке рішення. І я там запропонував трудовому колективу, що зараз працює в ТОВ «Деснянська правда», перейти до новоствореного комунального підприємства і цим самим закрити усі проблеми. Тому що «Деснянська правда» - це відомий бренд, до якого звикли жителі Чернігівщини. Вони хвилюються, аби цей бренд не зійшов нанівець. Як би там не було, а передплатників газети з кожним роком меншає. Звичайно, цьому сприяє й негативна демографічна ситуація в області – населення зменшується. Та й економічна криза є серйозною завадою успішності газети.

- Яка ж реакція трудового колективу газети на вашу пропозицію?

Цілком зрозуміло, що колектив поки що розмірковує, зважуючи усі «за» і «проти». Але я переконаний, що вони обов’язково пристануть до цієї пропозиції. Гадаю, незабаром ми побачимо, що лад в газеті буде наведено і трудовий колектив в законних рамках ефективно запрацює саме у комунальному підприємстві «Редакція газети «Деснянська правда». Я також сподіваюся, що таким чином наша газета не перетвориться на бренд якоїсь однієї політичної сили. Це газета суспільна і вона ще з царських часів працювала, заслуговуючи у читача на повагу до написаного слова. У цьому напрямку нам і слід рухатись. Тим більше, що й усі засоби – оргтехніка, приміщення є надбанням кількох поколінь жителів Чернігівщини.

- Ще одна нагальна проблема. Нещодавно Президент України своїм указом звільнив десять виконуючих обов’язки голів райдержадміністрацій, двох натомість призначив. Таким чином, вісім районів області продовжують залишатись без своїх керівників. Як це може вплинути на життєдіяльність районів?

Звичайно, негативно. По-перше, слід враховувати, що Президент звільнив з посад тимчасово виконуючих обов’язки голів райдержадміністрацій. І тут я хочу звернути увагу на те, що процедура проходження кандидатур на ці посади виписана у законі дуже складно. Спочатку бажану кандидатуру на цю посаду до Кабінету міністрів подає голова облдержадміністрації. Далі Кабмін цю кандидатуру погоджує і передає її Президенту України для затвердження. І вже після цього з’являється Президентський Указ про призначення тієї чи іншої особи на посаду голови райдержадміністрації. Тут виникає специфічна проблема, коли кандидатура, яку подає голова облдержадміністрації до Уряду, може останньому не сподобатися. І навпаки, Кабміну може сподобатися та кандидатура, яку не бажає подавати голова облдержадміністрації. Виходить замкнене коло. Це дуже складна ситуація, особливо в нелегкий для України час, коли ані економічна, ані політична криза ще не подолані. Тому хотілося б, щоб на найвищому рівні, як Уряд, так і Секретаріат Президента, змогли врешті-решт об’єднати свої зусилля з метою розв’язання цієї дилеми. Бо лише на прикладі Чернігівщини видно, як понад два роки дестабілізовані органи виконавчої влади. А хотілося б, щоб вони могли нормально працювати і відповідати за свою роботу перед людьми. При тому працювати не так, як зараз: не встигли призначити, як через півкроку-рік вже знімають. Що ж можна зробити за такий короткий час? Навіть у футболі при підписанні тренерського контракту чітко обумовлюється термін мінімум на три роки. А тут виникає цілковитий хаос. Боячись несподіваного звільнення, багато районних керівників навіть ручку в руку бояться взяти, щоб, не дай боже, не підписати якогось рішення, що може не сподобатися «на верху». За такої ситуації про яку стабільність можна вести мову?

Леонід Юркевич,
Олександр Соломаха