Макошинські «Нащадки Аратти»
Наталія Колесник із селища Макошине, що на Менщині, очолює благодійну організацію «Нащадки Аратти». Організація постійно опікується проблемами сім’ї, жінки, малозабезпечених верств населення, асоціальних сімей, людей похилого віку. Нещодавно відсвяткували 5 років своєї діяльності.
Назву свою отримали через те, що є «дочірньою» організацією Чернігівської обласної благодійної організації «Аратта». Араттою ж називалась територія України-Руси декілька тисячоліть тому, коли на ній жили кочівники-скотарі.
— Наталіє Іванівно, яку проблему нині намагається розв’язати Ваша організація?
— Починаємо проект «Сива стежина у сто доріг» — це допомога старим людям. Адже велика кількість з них зовсім одинокі. Та й у решти — такі самі проблеми. Чим можна зайнятися у селі? Тільки роботою по господарству, на городі, розваги – бесіди з сусідами. А так хочеться продовжити їм віку, допомогти, передати їхній багатий життєвий досвід молодшому поколінню. Та й до молоді донести інформацію, що головне — не жити заради себе.
— Які конкретно механізми будуть задіяні у цьому проекті?
— Тут і відпочинок, і зустрічі, поширення просвітницьких матеріалів газет. У людей похилого віку є чого повчитися молодим. Ми налагодимо співпрацю між молодими та старими. Недарма кажуть: «Якби молодість вміла, якби старість могла».
— Звідки у Вас стільки енергії?
— Така я є. Я пропрацювала все життя – 45 років стажу, і ще ось 5 років займаюсь громадською роботою.
— Наведіть, будь ласка, цифри про Вашу діяльність.
— У нашій організації нині налічується 30 активістів, є звичайні люди, що допомагають. Під опікою у нас близько 100 сімей, яким ми надаємо гуманітарну допомогу. Діє 4 творчі гуртки та 4 клуби за інтересами, які відвідують близько 70 дітей переважно з підопічних сімей. За 4 роки ми оздоровили 180 дітей. При нашій організації щоліта на березі Десни діє наметове містечко. Останній раз протягом 14 днів у ньому перебувало 35 осіб – діти із підопічних сімей, активісти громадської організації та 10 осіб з Чернігова. Окрім того, ми організовуємо поїздки дітей до Данії. Постійно проводимо збір різноманітних ресурсів на місцевому рівні – фандрейзинг, просимо допомоги у місцевих підприємців, наприклад, на свято св. Миколая. Люди нам довіряють і з великою радістю беруть участь у наших заходах. За час існування організації ми отримали 4 гранти. Перший — «Збережемо довкілля!» — у 2006 році. Саме звідти й пішли наші наметові табори. І до сьогодні у нас працює еко-клуб «Чиста криниця». Його члени проводять роз’яснювальну роботу серед відпочивальників на Десні, прибирають берег від сміття, виготовляють шпаківні, захищають мурашники.
— Як виникла ідея створення громадської організації?
— У 2003 році я мала стосунок до нашого будинку культури. Тоді ми дійшли до того, що у нас не було коштів навіть на олівець. Також я колись працювала в обласному комітеті профспілок, у галузі агропромислового господарства. Пішла я туди і, зустрівшись з Іриною Дорожкіною, попросила допомоги. Вона мене познайомила з Вікторією Філатовою – представником обласної благодійної організації «Аратта». Ми з нею порозумілися, і через 4-5 місяців вона мені запропонувала створити у селищі благодійну організацію. Два роки ми були при будинку культури, контактуємо й досі. За наш рахунок повністю замінено оформлення сцени. Надано іграшки, музичні інструменти. Наш друг з Англії Філіп Едмундс привіз у подарунок 9 сопілок – надзвичайно цінні інструменти, перед цим він привозив скрипки. Їх було передано до Менської музичної школи, до оркестру Киселівки. Допомагають нам бізнесмени з Данії, вони приїздили до нас у гості.
Олександр ЯСЕНЧУК, смт Макошине Менського району
Назву свою отримали через те, що є «дочірньою» організацією Чернігівської обласної благодійної організації «Аратта». Араттою ж називалась територія України-Руси декілька тисячоліть тому, коли на ній жили кочівники-скотарі.
— Наталіє Іванівно, яку проблему нині намагається розв’язати Ваша організація?
— Починаємо проект «Сива стежина у сто доріг» — це допомога старим людям. Адже велика кількість з них зовсім одинокі. Та й у решти — такі самі проблеми. Чим можна зайнятися у селі? Тільки роботою по господарству, на городі, розваги – бесіди з сусідами. А так хочеться продовжити їм віку, допомогти, передати їхній багатий життєвий досвід молодшому поколінню. Та й до молоді донести інформацію, що головне — не жити заради себе.
— Які конкретно механізми будуть задіяні у цьому проекті?
— Тут і відпочинок, і зустрічі, поширення просвітницьких матеріалів газет. У людей похилого віку є чого повчитися молодим. Ми налагодимо співпрацю між молодими та старими. Недарма кажуть: «Якби молодість вміла, якби старість могла».
— Звідки у Вас стільки енергії?
— Така я є. Я пропрацювала все життя – 45 років стажу, і ще ось 5 років займаюсь громадською роботою.
— Наведіть, будь ласка, цифри про Вашу діяльність.
— У нашій організації нині налічується 30 активістів, є звичайні люди, що допомагають. Під опікою у нас близько 100 сімей, яким ми надаємо гуманітарну допомогу. Діє 4 творчі гуртки та 4 клуби за інтересами, які відвідують близько 70 дітей переважно з підопічних сімей. За 4 роки ми оздоровили 180 дітей. При нашій організації щоліта на березі Десни діє наметове містечко. Останній раз протягом 14 днів у ньому перебувало 35 осіб – діти із підопічних сімей, активісти громадської організації та 10 осіб з Чернігова. Окрім того, ми організовуємо поїздки дітей до Данії. Постійно проводимо збір різноманітних ресурсів на місцевому рівні – фандрейзинг, просимо допомоги у місцевих підприємців, наприклад, на свято св. Миколая. Люди нам довіряють і з великою радістю беруть участь у наших заходах. За час існування організації ми отримали 4 гранти. Перший — «Збережемо довкілля!» — у 2006 році. Саме звідти й пішли наші наметові табори. І до сьогодні у нас працює еко-клуб «Чиста криниця». Його члени проводять роз’яснювальну роботу серед відпочивальників на Десні, прибирають берег від сміття, виготовляють шпаківні, захищають мурашники.
— Як виникла ідея створення громадської організації?
— У 2003 році я мала стосунок до нашого будинку культури. Тоді ми дійшли до того, що у нас не було коштів навіть на олівець. Також я колись працювала в обласному комітеті профспілок, у галузі агропромислового господарства. Пішла я туди і, зустрівшись з Іриною Дорожкіною, попросила допомоги. Вона мене познайомила з Вікторією Філатовою – представником обласної благодійної організації «Аратта». Ми з нею порозумілися, і через 4-5 місяців вона мені запропонувала створити у селищі благодійну організацію. Два роки ми були при будинку культури, контактуємо й досі. За наш рахунок повністю замінено оформлення сцени. Надано іграшки, музичні інструменти. Наш друг з Англії Філіп Едмундс привіз у подарунок 9 сопілок – надзвичайно цінні інструменти, перед цим він привозив скрипки. Їх було передано до Менської музичної школи, до оркестру Киселівки. Допомагають нам бізнесмени з Данії, вони приїздили до нас у гості.
Олександр ЯСЕНЧУК, смт Макошине Менського району
Коментарі (0) |