Як Володимир Приходько вареника куштував

Батурин знову прикрасився різнобарвними прапорами – у колишній гетьманській столиці вирує Козацьке свято. Розпочалися заходи із вшанування пам’яті жертв Батуринської трагедії, на Цитаделі у церкві Воскресіння Господнього відбулася літія, яку відслужив керуючий Чернігівською єпархією Української православної церкви Київського патріархату єпископ Чернігівський та Ніжинський Іларіон. Потім до Пам’ятного знаку жертвам Батуринської трагедії 1708 р. було покладено живі квіти. Звідси барвиста колона з багатьма стягами під бадьорі мелодії духового оркестру рушила до парку «Кочубеївський», де за багаторічною традицією відбувається Козацьке свято. В урочистій ході брали участь керівництво обласної та районної державних адміністрацій, районної ради, козаки, духовенство, представники громадськості. Вони поклали квіти до скульптурної композиції «Гетьманська слава», пам’ятника Герою Радянського Союзу Миколі Кадуну, до Кургану Слави, Пам’ятного знаку жертвам Голодомору, каплички "Остання Тарасова дорога", пам’ятника "Скорботна мати - Україна".
Парк змінився невпізнанно. На співочому полі виросли трибуни на дві тисячі місць, напередодні зросла пересувна сучасна сцена, одна з тих, які час від часу бачимо на телеекранах. Доки тут чекають гостей, пройдемось краєм співочого поля. Тут вирує торгівля. Наполегливо запрошують до себе апетитним димком чисельні мангали, пропонує торгівля різноманітні смачності і напої. Розбігаються очі від лотків з виробами народних умільців. Треба сказати, що перетворити в корисну, а то й цінну річ, майстри можуть що завгодно. Стають їм в нагоді тканина і глина, деревина і , навіть, солома.
Увагу багатьох привертають персональні виставки художників, вишивальниць. Місцева школа-інтернат теж представила роботи своїх рукодільниць. Особливе захоплення викликають ті з них, що вишиті бісером. А їх колеги, молоді козачата зі шкільної Козацької держави, підготували до свята свій сюрприз. Вони запрошують до свого куреня посмакувати різними стравами української кухні. А ще під музичний супровід тріо бандуристів і веселу народну пісню демонструють вправний, жартівливий таночок. Виконують його над покладеним навхрест домашнім начинням. Для цього потрібно мати неабиякий хист. Дехто з найсміливіших відгукується на їх гостинне запрошення. Підійшли до козачат і поважні гості свята – заступники голови облдержадміністрації Володимир Приходько та Наталія Білоус. Дізнавшись, що учні самі приготували страви, Володимир Валентинович із задоволенням смакує вареником у сметані, а от з танцем виявилося складніше. Та за ту сміливість оточуючі винагородили посадовця гучними підбадьорюючими оплесками.
По торгових рядах можна ходити довго. Зустрів тут депутатів облради – Таїсію Марченко та Григорія Данька, голову райради Володимира Сороку, а голова райдержадміністрації Микола Булах з цікавістю затримувався біля витворів народних майстрів разом з внуком, пояснюючи майбутньому козаку призначення тих чи інших речей.
Користуючись нагодою, якою став день відкритих дверей в історичному музеї, любителі старини знайомились з експозиціями, присвяченими минувшині Батурина. Юних відвідувачів найбільше вражали воскові фігури писаря та ув’язненого козака . А хтось підходив до тину тамтешньої пасіки, роздивлявся дублянки, колоди, перший вулик – точну копію того рамкового, який створив Прокопович.
... І ось підійшов час головного дійства. Запрацювали мікрофони. І потужні гучномовці сповістили про відкриття свята. Святкування благословив керуючий Чернігівською єпархією Української православної церкви Київського патріархату єпископ Чернігівський та Ніжинський Іларіон. З вітальним словом виступив заступник голови, керівник апарату облдержадміністрації В.В.Приходько. Володимир Валентинович нагадав про важливе місце козацтва в суспільно-політичному житті України.
- Ми зібралися на святій батуринській землі, щоб вкотре вшанувати звитягу українського козацтва. Козаччина завжди була однією з найяскравіших сторінок української історії, на славних прикладах якої виховувалося почуття національної самоповаги багатьох поколінь українців. Козацтво – велична історія і велика гордість нашого народу. Тож нехай одвічне козацьке прагнення волі та незалежності й надалі буде неодмінною рисою українського народу . Щастя всім, радощів та благополуччя!
Про важливість збереження козацьких традицій на Україні та єдності всіх козацьких формацій наголосив у своєму виступі військовий старшина окремого Прилуцького козацького полку ім. П.Сагайдачного В.Денисенко.
Після зворушливого звучання Гімну України, під час якого три козацькі гармати салютували пострілами, дивовижним дефіле оркестру військово-музичного центру Сухопутних військ Збройних Сил України розпочалася велика концертна програма. Своє мистецтво презентували кращі творчі колективи і виконавці. А представники козацьких організацій популяризували народні традиції, згадували історичні моменти розвитку українського козацтва.
Поки відомі за межами рідної Чернігівщини славнозвісні «Сіверські клейноди» захоплюють глядачів своїм мистецтвом, бажаючі , слухаючи пісні, мають разом з тим можливість оглянути виставки майстрів народної творчості, Чернігівського обласного історичного музею ім. В.Тарновського «Я козачка твоя», управління культури і туризму облдержадміністрації «Чернігівщина туристична запрошує». Дехто з цікавістю оглядає представлені дитячий та козацькі курені.
Зваживши на неабиякий глядацький інтерес до свята, погода зламала невтішний прогноз синоптиків і подарувала гостям кілька сонячних годин. Цим скористалися ті, хто вагався, вони поквапилися до колишньої гетьманської столиці, свято стало ще велелюднішим.
Все вирувало, грало, співало, танцювало. Свою творчість учасникам свята демонстрували творчі колективи та солісти Обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм, артисти-аматори Бахмацького району. Козаки до свого свята також готувалися ретельно. Батуринців і гостей міста вони не тільки годували кулешем і веселими жартами, а й тішили козацькими забавами. Хоча "забави" - слово більше для глядачів. Тому що для самих учасників - це демонстрація досягнутих багатоденними тренуваннями бойових навичок, без яких український козак - не вояк і не захисник. Кожен знайшов собі зайняття до душі. Хтось квапився зробити собі на згадку знімки про цю урочистість, сфотографуватись то біля козацьких гармат, то на фоні сцени, або умовивши сивочолого козака , залишити з ним знімок .
Розважальні заходи козацького свята тривали у неділю до пізнього вечора. В їх дзвінких мелодіях та ритмах було щось нове, святкове, урочисте.

За матеріалами Бахмацької
районної газети «Голос Присеймів’я»