Цивільна оборона -- фронтове поняття
Скажи, а чи зміг би, товаришу, ти
Вітчизну отак, як вони, зберегти ?
Нелегко далася перемога у Великій Вітчизняній війні. Сотні тисяч чоловік влилися до лав регулярної армії. А хто не був записаний у полки, теж не ховався за чужі спини як на гірких дорогах відступу, так і на, окрилених перемогами, шляхах визвольного походу.
Хочу розповісти про вагомий внесок бійців місцевої протиповітряної оборони (МППО) для прискорення перемоги. Всі вони: і чоловіки, і жінки, і підлітки – солдати перемоги! Історичні дані, які збереглися в архівах, можливо і мають неточність, але масштабність проведених робіт просто вражає! За сухими цифрами загальних даних діяльності МППО в роки війни прихована доля тисяч людей, вдень і вночі йшла робота з метою спасіння людей, здійснення безпеки цивільних та військових.
2 липня 1941 року була прийнята постанова Ради народних комісарів СРСР «Про всезагальну підготовку населення до протиповітряної оборони». З перших годин війни місцева протиповітряна оборона України змушена була проводити свої заходи в надзвичайно складних умовах. У Києві через 15 годин після початку війни вже діяли 114 санітарних постів, 264 ланки і 23 сандружини у складі 2 тис. чоловік. В Одесі – 1500 санітарних постів, у Харкові – 1938 санпостів і 124 сандружини. У період безперервного бомбардування відмінно діяли оперативно-технічні служби МППО, бійці формувань виконували свої завдання на зруйнованих місцях, не чекаючи закінчення нальоту ворожої авіації.
Характерною особливістю першого періоду воєнної історії МППО України є те, що формування, виконуючи свої основні завдання, часто діяли і як регулярні частини, відбиваючи атаку танків і техніки противника, борючись з повітряним десантом, здійснюючи рейди на окуповану ворогом територію. У липні урядом було прийнято рішення про створення винищувальних батальйонів для ліквідації диверсійних груп, що засилались ворогом на територію нашої країни. Так на початку липня 1941 року в Києві був сформований перший партизанський загін «Перемога чи смерть». Ядро загону складали бійці формувань МППО, робітники заводу «Арсенал». Загін провів більше 30 операцій, знищив понад 2 тисячі гітлерівців, 4 танки, 53 автомашини. Голова Путилівського виконкому Сумської області, начальник МППО міста С. А. Ковпак разом з головою Путилівської районної ради «Осовіахіма» С.В. Руднєвим утворили партизанський загін, який переріс згодом у велике партизанське з’єднання, подвиги якого оспівані народом. Яскравим прикладом самовідданості та майстерності бійців МППО є відповідальне завдання після визволення Києва: побудувати автодорожній міст, необхідний для постачання міста та військ, що наступають. Вперше у світовій практиці 1200-метровий висоководний дерев’яний міст через Дніпро був збудований за 85 діб! Величезна робота була проведена піротехніками МППО: тільки за 1944-45 роки було розміновано 344 тисячі квадратних кілометрів, знешкоджено більше 430 тисячі фугасних авіабомб і майже 1,5 млн. снарядів і мін.
Пожежі під час війни виникали стихійно і часто. Силами професійних пожежних команд МППО ліквідовано понад 90 тисяч пожеж і спалахів, попереджено 32 тисячі великих аварій на об’єктах народного господарства, було проведено 15 млн. профілактичних обслідувань, побудовано більше 10 тисяч штучних водоймищ і 3500 шляхів під’їзду до них; в 300 тис. будівлях оброблено вогнезахисними засобами перекриття горищ. Поряд з професійними пожежними працювали жінки та діти, в роки війни діяло 327 комсомольсько-молодіжних підрозділів чисельністю 11,6 тисяч бійців.
Молодому поколінню важко уявити як тяжко працювали дорослі і такі ж підлітки, як і вони для того, щоб наблизити час перемоги. Щоб краще зрозуміти скільки всього доводилось робити формуванням МППО, нижче наведу перелік тільки деяких робіт під час війни :
- розібрано завалів - 435115 м3;
- відновлено та відремонтовано будівель – 15685 шт.;
- відновлення водопровідної та каналізаційної систем – 187,8 км;
- відновлення ліній електромереж – 873 км;
- відновлено та побудовано споруд МППО – 7605 одиниць;
- побудова протипожежних та протихімічних споруд – 14,5 км;
- створено вогневих оборонних споруд – 877 одиниць;
- установка мін на мостах, будинках, полях – 87 445 шт.;
- очищення територій від мін – 86260 га;
- відновлення та побудова мостів – 205 одиниць;
- відновлення трамвайних та залізничних доріг – 405,5 км;
- відновлення міських ліній зв’язку – 767 м2…
Це не повний перелік робіт: будинки ще й підривали, які були під загрозою завалу або обрушення, знешкоджувались боєприпаси, будинки розміновувались, цілодобові чергування санітарних дружин… Неможливо не сказати про активну допомогу армії тисяч бійців особового складу МППО, які брали участь в обороні міст нашої країни. А ще, як не дивно, в роки війни проводилась активна просвітницька робота: виступи на радіо (7541), статті в газетах (2400), поширення брошур - і всі ці матеріали з тематикою МППО, всього 282 назви. Спеціалісти проводили лекції серед населення (250 тис.), організовували виставки МПП, навіть знімали фільми – 46 навчальних кінофільмів. Турбота про безпеку людини, боротьба за життя кожного громадянина була важлива для країни і для цього не жаліли ні сил, ні засобів: на заходи МППО в дні війни було витрачено 3 246 000 радянських рублів.
На жаль, мирний час також забирає життя людей під час стихійних лих та катастроф, але що характерно – не має у сучасних людей такого прагнення жити!!! Невже потрібні такі біди як війна, щоб переглянути своє відношення до життя і почати його цінувати?! Скільки процентів населення зараз дотримується правил безпеки? В наш час не існує вже МППО – його замінило МНС (Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи), працівники якого приходять на допомогу населенню і вдень і вночі, вони також пропагують в ЗМІ культуру безпеки, турбуються про добробут та здоров’я населення. Підтримаємо один одного, цінуймо подвиг людей, що жили майбутнім, віддавали своє життя за наше! А чи зможемо ми зберегти і себе і країну?
Наталія Кот, використані матеріали архіву Цивільної оборони
| Коментарі (0) |