Розцвіли хризантеми в саду

На своє 90-річчя бабуся Поля, як звуть її у родині, не чекала якихось гостей – потихеньку господарювала по двору. Хоч великого хазяйства й немає, та восени роботи все одно багато, тож і її руки не бувають зайвими – то птиці он треба посипати і яєчка вибрати, то кроликам підкинути. А ще ж і бурячки на зиму почистити – саме викопав зять Володя, який теж уже на пенсії й тому частіше, ніж навіть дочка, навідується до тещі, а буває, й тижнями пропадає в чарівних Мільках. На них, на дітях, все держиться на городі, в хліві і в господі. Так що не скучає старенька. Рада й внукам та правнукам, яких у неї вже по четверо. Особливо, коли привозять найменшенького – Женю…
І коли на подвір’я ювілярки з вітаннями та подарунками завітали голова ра-йонної ради ветеранів Ніна Буслаєва, Валківський сільський голова Галина Чудо та секретар сільської ради Любов Бойченко, забідкалась:
– Ой, лишенько, як же вас повітати? Володя, зять, в село десь пішов, а Галя, дочка, ще з Прилук не приїхала, повинен був внук уранці привезти, та щось трапилось. А я ж сама вже не в силах наготовити, – жваво і доволі складно та виразно, як на свій поважний вік, пояснювала Палагія Федорівна Редька (саме так вона записана в паспорті). – Мо’ б ви зачекали трішки, поки Володя повернеться… Він скоро. Він постійно тут, хороший зять, уважний, роботящий, все хазяйнує…
Заспокоїлась баба Поля, як нагодився таки зять, Володимир Верба, котрий піввіку пропрацював за кермом автомобіля, а на пенсії вподобав ходити пішки і займатись хазяйством. Той бігом заходився накривати на стіл, хвастаючи домашнім «коньяком», виготовленим за «секретним» рецептом. Коли вже насмажив яєчні, підоспіла й дружина Галя. Привітала маму з ювілеєм, побажала ще довго жити і радувати родину добрим здоров’ям. А потім усі разом почали згадувати…
Палагія Федорівна не працювала вчителькою, як нам спершу здалося, зважаючи на її барвисту і зв’язну річ, правильну і чисту вимову, хоч останні п’ятнадцять літ і трудилась у школі… прибиральницею. А до цього працювала в колгоспі – у рільничій ланці. З великою любов’ю і шаною згадує чоловіка Василя Махтейовича, колишнього фронтовика, знаного в ра-йоні господарського керівника. Шістнадцять років уже немає господаря, але пам’ять про нього живе – на стінах у хаті безліч фотографій: ось Василь Редька з нею, молодою й гарною, ось у колі друзів, а ось один з останніх портретів – тут він при всіх регаліях…
Згадали багато чого з родинного життя – і радісні події, й кумедні випадки. І, звичайно ж, горе, яке не минуло їхній дім: у Редьок рано померла одна з дочок. Тож тут дорожать ось такими зустрічами в батьківській хаті, спілкуванням з мамою, бабусею і прабабусею Полею. А вона гордиться, що в неї такі чуйні й діти, і внуки та правнуки. Довелось навіть пообіцяти їм жити довго, не один ювілей ще святкувати разом за родинним столом у рідних Мільках. Коли зацвітають хризантеми в саду, коли заходить на подвір’я золотокоса осінь…
Віктор КРИВОРУЧКО,
депутат Валківської сільської ради Прилуцького району. Джерело: газета "Прилуччина".