Сіверці на Уралі: «Росія зародилась від нас!»

Програні в карти…
180 років тому із села Шептаки Новгород-Сіверського району було переселено декілька сотень сімей. Як розповідає легенда, під час гри в карти Демидов виграв у Розумовського близько тисячі кріпаків з Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії. Причому початкова ставка, яку поставив Демидов, була всього 5 ко¬пійок.
Документально встановлено, що декілька сотень переселенців протягом року добиралися з Чернігівської губернії до уральської річки Лая на заводи Демидова. На своїй новій батьківщині (тепер Горноуральський район) вмілі сіверяни звели міцні будинки з просторими дворами, побудували школу. Звиклі до жирних родючих українських ґрунтів, до теплого клімату, вони наново вчилися господарювати в суворих кліматичних умовах Уралу.
Кмітливість, спритність, природний розум, інтуїція допомогли їм швидко освоїтися і прижитися на новому місці, полюбити і захищати землю, що стала рідною.
Лупей, Артеменок, Сащенок, Лисенок, Рубан, Рябина, Іванченок і багато інших дали життя цілим родам, які й тепер мають ці прізвища. У селі вони збудували храм святої Марії-Магдалини, що своєю формою нагадує корабель.
Сіверці не розчинилися за 180 років серед місцевого населення, а зберегли свою культуру та навіть етнічну самосвідомість. Створили власний інтернет-сайт, де спілкуються між собою та організовують етнографічні експедиції на свою прабатьківщину. У творах місцевої художниці, приміром, зображено переселення шептаківців на Урал.
Сіверяни — окремий народ?
Світогляд уральських сіверців дещо відрізняється від свідомості тих, що живуть на Новгород-Сіверщині. Перш за все вони вважають сіверян окремим народом, з якого зародилась російська нація, а українці — це «нєдоразумєніє».
«Всі хочуть сіверян у свої пращури записати, — під час розмови на інтернет-форумі розповідає уральський сіверець Микола. — І невипадково. Сіверці й були державотворчою нацією. Сіврусською. Русською. Багатонаціональну державу створили, об’єднавши всі слов’янські племена, створивши Русь. А ми, їхні прямі нащадки, повинні всі документи, всі згадки про них зібрати, знати і своїм внукам розповісти».
Проте такий вислів — це ще не шедевр «уральської історичної думки», наведемо ще одну типову «геніальну» думку сіверян:
«І особлива категорія – сіверці за Дунаєм. Якщо гарно пошкребти Польщу, Угорщину, Румунію, Німеччину – там теж багато чого цікавого знайдемо. Наші спільні предки були переселені до Лаї з Новгород-Сіверщини, а там історично мешкали російські козаки, котрі в давнину створили Військо Донське і Запорізьку Січ». Отакої!
Пісні сіверян-
шептаківців
Як зразок пісенної творчості сіверян навів один з «активних» сіверців, що назвався Ігорем, пісню, яка збереглася в його сім’ї:
Ой, під Кіє-я-є-вом
Под Чернеговом
Ой, люлі-люлі, под Чернеговом
Там лежат бру-я-сть’я
Брустья новиє
Ой, люлі-люлі, брустья новиє
Как по тим брустьям
Брат с ся-я-строю шол
Ой, люлі-люлі, брат с ся-я-строю шол
Брат перє-я-є-йшол,
А сястра втонула
Ой, люлі, люлі, сястра втонула.
Голова Шептаківської сіль¬ської ради Олександр СІГУТА ніколи не чув про масове переселення шептаківців на Урал 180 років тому.
— Переселялися від нас і на цілину, і в Сибір, але про таке масове переселення нічого не чув, — розповідає він. Село в нас переважно козацьке, заселяли сусідні села — Клевин, Узруй, Чайкине. А село Шептаки старовинне, колись у петровські часи на р. Рома була чимала пристань, декілька років вимило своєрідну палю із загостреним кінцем. Є в нас будівля, в народі її називають «казематом», котра нагадує мені за архітектурою, будівельними матеріалами будівлі десь 17 — 18 ст., які я бачив під час екскурсій по Росії, тепер тут церква. Ще сто років тому це було велике село, а тепер маленьке, люди виїхали в міста, приміром до Новгорода-Сіверського, Шостки, далі.
— Мова шептаківців більш на яку схожа – українську, російську, білоруську?
— Напевно, більш на російську, і слів таких своєрідних нема. Он за 20 км по трасі до Чернігова в Орлівці вже на «жердину» кажуть «ворина».

Олександр ЯСЕНЧУК.