Собакововки: небезпека поруч

Чому дядько Сергій боїться з дому вночі вийти?
— Цієї осені в Коропському та Новгород–Сіверському ра¬йонах з’явилося багато вовків, що поводилися неадекватно, — розповідає жителька села Іванькове Оксана НИКИПОРЕЦЬ.
— Кажуть, що вони прийшли з брянських лісів, поводили себе дуже нахабно. Зовсім не боялися людини. Один чоловік вирішив пополювати на вовків, пішов з двостволкою – двох убив, біля сіл Іванькове та Криски, а третій вовк йому ноги погриз. Хлопця одного вовки біля цих же сіл перестріли: як тільки він рушав, відразу ж починали гарчати – дві години тримали. Але як масово з’явилися, так і масово зникли.
— Ще якісь особливості цих тварин люди помічали?
— Розповідають у Радичеві, що нібито бачили білого вовка, але, можливо, то був альбінос. Проте люди були дуже налякані, бо у 1986 році там скажена вовчиця людей покусала, худобу задирали.
— Чому ви вважаєте, що це саме собакововки?
— Розповідають, що один господар прив’язав кобилу, тут вибігли двоє звірів з лісу, зовні схожі на вівчарок, а через де¬який час з’явився мисливець і питає: «Чи не бачили ви тут двох вовків?» І, до речі, коні на тих тварин ніяк не зреагували, а так вони дуже вовків бояться.
Є один сторож дядько Сергій – з нього зараз кепкують усі в селі, що він на роботу (сторожити ферму) ходить, коли видно, назад — так само. Бо якось вийшов уночі, а там ці вовки прямо під ліхтарем, сторож дуже злякався. Хлопці, коли з одного села в інше йшли, боялися, із собою ножі (ніби вони чимось поможуть) брали. Окрім того, лісник знайшов у лісі відразу 8 щенят, а вовки за один раз приводять 3 — 4. Чи це аномалія, чи гібрид вовка та собаки?
— А ви коли-небудь зустрічали живого вовка?
— В мене на городі вже років 20 вовча стежка, сліди знайти можна.
Можливо, це
еволюція?
Розповідає Михайло КОШЕЛЬ, інженер з охорони природних екосистем Мезинського національного природного парку:
— З точки зору науки вовк та собака — це практично один вид, вони генетично споріднені. Проте якщо в ліс потрапляє собака, вовки її рвуть на частини. Можливо, просто люди не знають, який на вигляд вовк, і вважають їх собаками? Схрещення в природі собаки та вовка — це дуже рідкісне явище. Собаці в період гону треба натрапити на вовка-одинака, інакше вовчиця собаку просто розірве. Стосовно нападів вовків на людей та того, що вони їх не бояться, таке явище було після війни. Коли вовки звикли до людського м’яса.
— Як же все-таки вони могли схреститися?
— Можливо, мав місце антропогенний вплив, якось людина допомогла, схрестила. А може, просто людям це й привиділося, у страху очі великі.
Додає Оксана Нечипорець:
— Чи не дія це еволюції? Ймовірно, відбулось щось схоже на сюжет оповідання Джека Лондона. Коли вовчиця виманювала пса із упряжки, заводила в ліс, а потім його вовки роздирали і їли.
Собакововки, як свідчить досвід, — непередбачувані тварини: вони або дуже агресивні по відношенню до людини, або дуже боягузливі. Відомі випадки (в Канаді), коли собакововки завдавали величезних збитків тваринництву, страждали від них і люди.
Стосунки між собакою та вовком
Це складні стосунки. У вовчій зграї вовк собак не любить, і дорослі вовки максимально обмежують контакт молоді з собаками. Доходить до того, що батьківська пара вовків просто вживає собак в їжу. Таким чином, до закінчення статевого дозрівання у молодих вовків виробляється стійкий комплекс агресивних реакцій на собак, що різко зменшує можливість схрещування між вовками і собаками.
Що стосується індивідуальних зустрічей, то вовк легко справляється майже з будь-яким собакою, перехоплюючи найбільш сміливих або необережних біля околиці, а іноді і в самих селах і селищах. Чим менше поселення, тим менше в ньому собак, і тим сміливіше діють вовки.
У парку російського міста Липецька одного разу виявили вовка, який там жив, поїдаючи міських собак.
Гібриди вовка і собаки
Коли людина винищує багато вовків, зграї розпадаються, статева структура популяції порушується, і при утворенні пар вовків починають замінювати собаки. В'яжуться з собаками частіше самотні вовчихи. З вовками в'яжуться зазвичай крупні собаки — частіше нечистокровні німецькі вівчарки, іноді гончаки.
Добиваючись зустрічі, вовки і собаки проявляють нерідко високу активність. Приміром, у Воронезькій області до німецької вівчарки, прив'язаної біля ферми на околиці села, взимку неодноразово приходила вовчиха і завиванням викликала пса. Вона зводилася на задні лапи, підстрибувала, напружено вдивляючись туди, де був прив'язаний пес. Добрі селяни відпускали собаку, і закохані йшли до лісу, але, вірний своєму обов’язку, пес кожного разу повертався додому.