Таємні акорди «Венського» вальсу

Шпигунські пристрасті

Мов грім серед ясного неба з’являється інформація про нібито таємні переговори Володимира Путіна і Віктора Януковича під час їхньої серпневої зустрічі на московському авіаційному шоу «Макс-2007», між Президентом України Віктором Ющенком, колишнім мером Києва Олександром Омельченком та Прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко. Слухали екс-генпрокурора Святослава Піскуна й екс-посла США Джона Хербста. Пам’ятаємо про шпигунські пристрасті, що спалахнули після заяви колишнього спікера Верховної Ради Володимира Литвина про тотальне стеження за ним і його близькими родичами. В епіцентрі подібного скандалу виявився голова Верховної Ради попереднього скликання Олександр Мороз, який мав розмову з британським послом… Отже, телефон — джерело повної інформації не тільки про свого власника, але й про всіх його співрозмовників. Як показує практика, розмовами абонентів усіх операторів стільникового зв’язку, стаціонарної мережі цікавляться і міліція, і СБУ, і податкова інспекція, і митники, і прикордонна служба, і просто зацікавлені особи.
Хто за цим стоїть? Наївна людина буде вірити запевненням тих прибічників, які стверджують, що плівки майора Мельниченка, наприклад, були потрібні на початковій стадії його записів лише йому, а пізніше - українським політикам. Ні, і ще раз ні! Треба не забувати, що на той час Президент України все більше віддалявся від впливу Росії в бік Заходу. Сусідня держава знала, як треба було діяти, і через спецслужби, аби її працівники не їли задарма народні харчі, зуміли так скомпрометувати українське керівництво через фіксацію телефонних розмов, що ми надовго втратили довіру як на Заході, так і в США.
А щоб фіксувати наші з вами телефонні розмови, державним спецструктурам і приватним фірмам не обов'язково, виявляється, звертатися за дозволом до судових органів. І навіть Основний закон нашої держави – її величність Конституція – не забезпечує українським громадянам недоторканність приватного житла, телефонних розмов і листування.

Чернігівська «Вена» — лідер за недотриманням прав громадян?

Нещодавно прокуратурою області порушена кримінальна справа стосовно начальника служби безпеки товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена», депутата міської ради від Партії регіонів Дмитра Шевчука.
Йому висунуто обвинувачення за вчинення протиправних дій групою осіб, порушення телефонних розмов, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, порушення недоторканності приватного житла, незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації. І це вже не перша особа, стосовно якої порушено кримінальну справу в рамках розслідування даних фактів. У серпні був затриманий з доказами один із учасників цієї групи, який поки що в досудовій справі проходить як виконавець. Наразі досудове слідство проводить слідчий відділ управління Служби безпеки України в Чернігівській області.

З точки зору права

Кримінальний кодекс України передбачає, що за незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації винна особа карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів (1700 — 3400 грн) доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той же строк. Якщо ж такі дії зроблені повторно, групою осіб або завдано істотної шкоди, то покарання за них складе від трьох до семи років позбавлення волі. При цьому необхідно враховувати, що ступінь завданого збитку — категорія оцінна й Кодексом ніяк не визначена. Крім того, Кримінальний кодекс окремою статтею встановлює відповідальність за порушення таємниці поштової кореспонденції, а також інших способів зв'язку (включаючи телефонні переговори й спілкування в Інтернеті). Такі дії карають штрафом у розмірі від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів (850 —1700 грн), або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. Є й інші обставини, за яких покарання значно посилюється.
Необхідно зазначити, що законним вважається використання спеціальних технічних засобів негласного одержання інформації лише співробітниками правоохоронних органів, що здійснюють оперативно-розшукову або розвідувальну діяльність. Так тлумачать закони
За будь-яких інших випадків використання спеціальних технічних засобів негласного одержання інформації будь-ким, кримінальна відповідальність невідворотна. У реальному житті все відбувається зовсім інакше.

«Венська «прослушка»: з чого все починалося

Фірма «Вена» є товариством з обмеженою відповідальністю. Один із заступників генерального директора якось напідпитку так і заявив, що «ми можемо все, бо маємо статус ОБМЕЖЕНОЇ відповідальності».
«Ми мусимо працювати на людей, а не ховатися за їхні проблеми, — скаже якось Дмитро Шевчук при відвіданні одного з мікрорайонів обласного центру, коли він разом з Олегом Шереметом, теж депутатом міської ради, приїхав розбиратися за скаргою мешканців тамтешнього будинку. І, як показує вся його життєва практика, цей добродій якраз і працював для людей, та тільки частіше, на жаль, для окремої категорії. І виконував їхні завдання… Досвіду в цьому йому не позичати.

Свого часу колишньому начальнику міліцейської служби в нашій області Василю Куліді як розумному й вельми тактовному керівникові вигідно було тримати при собі виконавців, котрі не мали своєї думки (або якщо й мали, то ніколи її не оприлюднювали). Частіше вони діяли за системою командного ранжиру — «фас».
Бути слухняним і водночас відмінним виконавцем Дмитра Шевчука навчила комсомольська діяльність. Адже ще до міліцейської кар’єри він працював інструктором відділу комсомольських організацій Деснянського райкому ЛКСМУ. Найважливіші доручення йому надавалися, коли він обіймав посаду старшого інспектора дільничних інспекторів міліції за такою ж назвою (працівник з особливих доручень). По 2002 рік очолював управління адміністративної служби міліції УМВС у Чернігівській області. За що він вилетів звідти, ми тут не будемо вказувати, оскільки газеті копирсатися в тих брудних справах не дуже хочеться. Але треба зазначити, що сховався він на той час у вельми закриту службу – оперативно-технічний відділ, де одразу ж призначили його на посаду заступника начальника цього відомства. Отут він і почав набиратися вже практичного досвіду з використання технічних засобів негласного отримання інформації. І коли Д.Шевчук очолив Чернігівський міський відділ міліції, то вже мав за плечима специфічний досвід.

Серед чернігівців цей пан найбільше, мабуть, запам’ятався тим, що під час революційних подій 2004 року він був водночас і керівником, і виконавцем (бо виконував вказівки інших начальників) постійних арештів студентів, брав активну участь у різних акціях міліцейського «бєспрєдєла», звичайно, на боці оцих самих «бєспрєдєльщиков». І треба ж так статися, що саме йому біля приміщення міської мерії відлетіла на плече граната зі сльозогінним газом...

З відкриттям «Вени» Дмитру Шевчуку запропонували створити спеціальну групу з безпеки, до якої увійшли в основному колишні міліціонери, переважно зі спецслужб. Відтоді закипіла активна діяльність…

Кінець з незакінченою оповіддю

Дмитра Шевчука правоохоронці намагаються показати таким собі організатором банальної історії про прослуховування. В усякому разі, незалежно від подальшої юридичної оцінки, він є стрілочником. І таким був завжди, на всіх сходинках своєї кар'єри. Чи буде належним чином оцінена правосуддям діяльність Дмитра Шевчука, не має концептуального значення (звичайно, не для нього самого) у великому вимірі шпигунських пристрастей.

Найбільше я схильний до того, що прокуратура «поховає» цю справу. Є в неї для цього багато причин. Та все ж… Якщо мої оцінки щодо цього не підтвердяться, можна буде резюмувати, що все-таки наша держава хоча б на першу сходинку з дотримання охорони прав людини зійшла. Та й природні амбіції Служби держбезпеки повинні зіграти свою роль, якщо вона не обмежує своєї діяльності великими ігрищами для маленьких українців. А суди? Так, справедливі суди в нас є. І чесні судді теж. Але з огляду на декотрі обставини (пригадати хоча б суддю Київського апеляційного суду Марію Приндюк, яка, маючи беззаперечні докази вини генерала міліції Олексія Пукача у викраденні й причетності до вбивства Георгія Ґонгадзе, випустила свого часу Пукача із Чернігівського СІЗО) чомусь не віриться в чесне й правосуддя.

Чи буде повторюватися на Чернігівщині «венська» практика? Напевно, що так. Адже у нас є не одна фірма подібна до «Вени».

* Варіант скорочений. Повний текст публікації в друкованій газеті „Сіверщина (№52 від 27 грудня 2007 року).
Сергій КОРДИК