Вишивальниця

У затишній чернігівській квартирі Людмили Пастушенко всі вільні місця на стінах прикрашені вишитими картинами, іконами, бісерною вишивкою. «Навіть довелось килими познімати», — усміхається майстриня. А я собі думаю, що це було правильно, бо жоден промисловий килим не зрівняється з рукотворним мистецтвом...
До вишивки — через хворобу
— А коли Ви почали вишивати? — цікавлюсь і готуюсь почути, що, напевне, з дитинства. І помиляюсь…
— Знаєте, я вийшла на пенсію і захворіла, — розповідає пані Людмила. — Та так тяжко розхворілася, що не доведи Господи. Все життя працювала на різних роботах. Закінчила фізико-математичний факультет в Оренбурзі, працювала і вчителькою, і головним бухгалтером (вже на Чернігівщині). Так і доробила до пенсії. І тут підкралося лихо.
Інші виходять на пенсію і продовжують працювати, та ще й не на одній роботі. А мені випало дуже тяжке випробування, — продовжує Людмила Михайлівна. — Я майже перестала ходити. Лежала по лікарнях, на які витратила величезну купу грошей. Результат був нульовий. Не один раз їздила навіть у санаторії, після яких ставало ще гірше. Це була якась безвихідь і безнадія.
У боротьбі із болячками минуло кілька років. А потім жінці до рук потрапили книги Геннадія Малахова, в яких вона побачила саме те, що їй треба. Потім пройшла комп’ютерну діагностику. І — почала рішуче боротися за своє здоров’я сама. Почала з голодування і очищення організму.
…Голодування тривалістю у 21 день вона провела на балконі за вишиванням. Ідея вишивати народилася спонтанно: несподівано у жінки з’явилося багато вільного часу, адже не треба було товктися біля каструль. Чимоcь треба було зайняти той час. Багато читала. Згадала, що колись у дитинстві її вчили вишивати. Так і взяла до рук голку й нитки.
Православне хрещення Людмила Михайлівна прийняла у свідомому віці — у 40 років. Коли почала свою програму оздоровлення, щиро молилася і вишивала велику ікону Ісуса Христа. Вона й досі прикрашає оселю. Пригадує, що тоді снилися дивовижні яскраві сни. Один з них також втілений нитками на іншій іконі. Відтак вишивання стало не просто захопленням, а потребою.
Тепер, коли задумує картину, то вже не може відступитися від неї, поки не закінчить. Сьогодні
з-під її вправних рук народжується осінній пейзаж.
Дивовижні речі виходять з-під рук Людмили Пастушенко. Мене вразив вишитий фрагмент знаменитої і всім відомої Туринської плащаниці. Майстриня підібрала такий фон і такі нитки, що здалеку це зображення сприймається не як вишита, а намальована картина. І я навіть підходила ближче, щоб переконатися: зображення вишите звичайним хрещиком.
Квіти, пейзажі, Божа Матір, лики святих — все це створили вправні руки вишивальниці.
Вона не надто прискіпливо рахує, скільки всього вишила, а от про ікони сказала точно: 41 ікону вишила, бо до створення ікон Людимила Пастушенко підходить з особливим станом душі, з особливим внутрішнім трепетом.
Чоловік Анатолій Максимович ставиться до захоплення дружини з повагою. Відчувається, що йому все це до вподоби, але для порядку закидає: «Нехай собі вишиває, мені аби футбол не заважала дивитися». А оскільки з переглядом футбольних матчів усе гаразд, то й родина живе у злагоді.
Захоплення бабусі перейняла й онука. А сама Людмила Михайлівна, коли буває в Одесі у сина, першим ділом відвідує отой відомий усім «7-ий кілометр», де набирає ниток муліне мало не на всі гроші, які має, — там таке розмаїття кольорів!
Качки із власного інкубатора
А як же зі здоров’ям у вишивальниці зараз? Проблем ще вистачає, але для Людмили Михайлівни головне те, що вона ходить! Що прожила ціле літо на дачі і виростила більше трьох десятків качок із власного інкубатора! Я дивуюсь, як це так, а вона сміється і розказує, що це вийшло не з першого разу. Років три мучилась: яйця гинули. Однак зізнається, що має такий характер, який змушує докопуватись до істини: якщо щось не виходить, то їй конче треба знати – чому.
І ось цього літа більше трьох десятків качок весело знищували всю зайву траву на дачній ділянці – не треба було й полоти. А коли йшов дощ, то всі качки збиралися в гурт і, витягнувши тонкі білі шиї до неба, завмирали у золотих променях літнього дощу. Людмилу Михайлівну настільки вражала ця картина, що вона й її намірилася вишити, бо це мало просто фантастичний вигляд. Головне – підібрати нитки.
Подруги наполегливо радять Людмилі Михайлівні влаштувати персональну виставку. Вона спочатку віджартовувалась, мовляв, я ніяка не художниця, а звичайна жінка. Однак, схоже, що виставка таки буде невдовзі.
Оздоровчий рецепт від
Людмили
Михайлівни
ПАСТУШЕНКО
Коли навесні починається цвітіння фруктів-овочів, потрібно пригорщу будь-яких квітів залити склянкою горілки і шарами складати все це цілий сезон, аж до осені, у
3-літрову банку. Використовувати можна десятки рослин: яблуні, абрикоси, вишні, сливи, груші, аличу, навіть огіркові й гарбузові квіти – все, що у вас росте. Коли все це настоїться, то матимете потужну цілющу настоянку. Її можна по чайній ложці додавати у чай або просто у воду. У разі хвороби (застуди, ГРВІ тощо) дозу можна трохи збільшити.