"Наша Україна" закликає запалити свічку

ЗАЯВА ФРАКЦІЇ «НАША УКРАЇНА» В ОБЛАСНІЙ РАДІ
Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в пам’яті українців однією з найстрашніших сторінок нашого минулого. На початку XX століття Україна зазнала непоправної втрати – від штучного голоду загинули мільйони її синів і дочок.

Упродовж десятиліть інформацію про ці криваві сторінки свідомо приховували. Каралися навіть згадки проте, що зробила більшовистська влада над нацією, яка жила на найродючіших землях Європи. Лише після набуття Україною державної незалежності почали оприлюднювати жахливі факти планомірної реалізації радянським тоталітарним режимом спеціальної каральної акції, спрямованої на винищення українського народу.

Фізичне знищення українців голодом розпочалося наприкінці літа 1932 року. Голодомор досяг свого піку до початку весни 1933 року та завершився на початку літа 1933 року. Саме за цей менш ніж календарний рік в Україні загинули мільйони людей.

Окрім України, голодомор був на Кубані. Це саме ті території, де проживали етнічні українці. Сталінський режим понад усе звичайно боявся втратити владу, бо українці, нащадки козаків Запорізької Січі, намагалися бути незалежними від режиму і могли відокремитися від Радянського Союзу. Мислителі початку 20 століття говорили про те, що українці як в Галичині, так і Наддніпрянщині – однаково добрі господарі. Але українці Галичини більш покірні люди, а українці Наддніпрянщини відрізняються своїм волелюбством, бунтарським характером. Українці – це дійсно європейська нація. Так вже склалося історично, що з давніх-давен кожен українець господарював відокремлено. Тому утворення колгоспів в Україні сприймали негативно. Українці погано сприймали колективізацію, не могли змиритися з «розкуркулюванням» і не хотіли йти в колгоспи.

Все це призводило до страшних наслідків в масштабах нації. Українці мільйонами вимирали. Ті, хто вижив, підірвали своє фізичне та психічне здоров’я. В їхні душі назавжди закрався страх голоду. Через переселенців змінювалася етнічна структура населення України. Все це істотно підірвало життєвий потенціал нації.

Всі факти ще раз доводять, що голодомор був штучний, детально спланований у Кремлівських стінах. З промислових районів Росії (Москви та Ленінграда) направлялись злочинні елементи, збоченці, злодюги, яких тодішня влада називала „10-тисячниками” та „25-тисячниками”. Вони грабували і нищили українське населення, забирали не тільки хліб, але й все що можна було їсти. Все це робилося задля того, щоб знищити в українцях потяг до господарювання на своїй власній землі і зробити з них слухняних зомбі, рабів готових служити злочинній владі. Українців знищували навіть через те, що їх було більше від всіх інших народів тодішнього Радянського Союзу. Сотні селянських заворушень по Україні нещадно придушувалися зброєю, що є також недостатньо вивченим фактом в історії України. У 2003 році голодомор визнала Організація Об’єднаних Націй. До цієї декларації долучилися 63 країни.

Українці повинні знайти в собі мужність визнати і переконати інших, що нація стала жертвою страшного злочину, який ніколи не повинен повторитися. Ми маємо усвідомити, що сьогоднішнє населення України є нащадками тих, хто вижив у ті страшні часи. Але нас могло б бути набагато більше...Зараз ми можемо говорити про те, що десятиліттями замовчувалося, але часто пошепки говорили у мільйонах українських родин. Про геноцид, який прагнули приховати, про геноцид голодом, про те, як в житниці Європи у ХХ столітті було винищено мільйони здорових, працьовитих людей, каркас цілої нації, і як було знищено пам’ять про це знищення.

Я запрошую жителів Чернігова і області 24 листопада приєднатися до національної акції «ЗАСВІТИ СВІЧКУ!». Нехай запалені свічки стануть вічним і незгасимим символом нашої скорботи за мільйонами загиблих братів і сестер, нашої єдності і нашої віри у незламну силу Українського народу!

Депутат фракції «Наша Україна» в обласній раді Олег ОБУШНИЙ