«Хохляндія – нє Голландія!»
— Гірка правда, що наша багата й мелодійна мова недооцінюється і зневажається на рідній землі, — розповідає вчитель української мови та літератури колегіуму № 11, заслужений вчитель України Ольга Гребницька. — Більше того, звернення державною мовою («Прошу Вас замінити платіжну картку у зв’язку із закінченням її терміну») у працівника Чернігівського ВАТ «Банк «Демарк» викликало зневажливе обурення:
— Я прихожу в учреждение и разговариваю с людьми на том языке, на каком они разговаривают. Почему вы не разговариваете со мной на русском языке, а на своём украинском? Да… Хохляндия — не Голландия!
Це прозвучало після того, як я виважено йому відповіла: «Я говорю мовою свого народу і своєї держави – України».
Не відболіло й досі від того дня. А я ж звернулася до цього чоловіка, «інтелігента», мовою, яка живе в устах мого рідного народу. Кому ж наступному дасть «урок життя» цей працівник банку?
Газета «Сіверщина» оперативно відреагувала на це звернення і відразу ж зв’язалася з керівництвом банку «Демарк».
— Це не зовсім нормальна ситуація, — відповів Олексій Єпінін, заступник керуючого Чернігівського ВАТ «Банк «Демарк», — будемо розбиратися. Всі мають розуміти українську мову.
Для чистоти експерименту, як звичайний клієнт, навідався я й до кабінету, де «по-модному» грубо відповіли Ользі Іванівні. У тому кабінеті знаходиться до семи клерків, з них з двома я поговорив. Українську мову вони сприймали ї розуміли, хоча відповідали російською. Ще двоє говорили українською, з рештою поговорити не вдалося.
Зустрівся я і з тим чоловіком, на якого ображається Ольга Гребницька.
— Це був я, — розповідає російською мовою Анатолій Мукомолов, начальник карткового сектора ВАТ «Банк «Демарк». — До нас щодня приходять 100 — 180 осіб, але ту жінку я запам’ятав. Вона прийшла якась збуджена, одразу почала вимагати від мене перейти на українську мову спілкування. Я відповів, що їй легше у спілкуванні перейти на російську мову. Я білорус, колишній військовослужбовець, українську мову розумію, читаю нею посадові інструкції, але говорити українською не можу. До речі, жінка була ображена не тільки на мене, але й на банк «Демарк», заявила, що переходить в інший банк.
— Я прихожу в учреждение и разговариваю с людьми на том языке, на каком они разговаривают. Почему вы не разговариваете со мной на русском языке, а на своём украинском? Да… Хохляндия — не Голландия!
Це прозвучало після того, як я виважено йому відповіла: «Я говорю мовою свого народу і своєї держави – України».
Не відболіло й досі від того дня. А я ж звернулася до цього чоловіка, «інтелігента», мовою, яка живе в устах мого рідного народу. Кому ж наступному дасть «урок життя» цей працівник банку?
Газета «Сіверщина» оперативно відреагувала на це звернення і відразу ж зв’язалася з керівництвом банку «Демарк».
— Це не зовсім нормальна ситуація, — відповів Олексій Єпінін, заступник керуючого Чернігівського ВАТ «Банк «Демарк», — будемо розбиратися. Всі мають розуміти українську мову.
Для чистоти експерименту, як звичайний клієнт, навідався я й до кабінету, де «по-модному» грубо відповіли Ользі Іванівні. У тому кабінеті знаходиться до семи клерків, з них з двома я поговорив. Українську мову вони сприймали ї розуміли, хоча відповідали російською. Ще двоє говорили українською, з рештою поговорити не вдалося.
Зустрівся я і з тим чоловіком, на якого ображається Ольга Гребницька.
— Це був я, — розповідає російською мовою Анатолій Мукомолов, начальник карткового сектора ВАТ «Банк «Демарк». — До нас щодня приходять 100 — 180 осіб, але ту жінку я запам’ятав. Вона прийшла якась збуджена, одразу почала вимагати від мене перейти на українську мову спілкування. Я відповів, що їй легше у спілкуванні перейти на російську мову. Я білорус, колишній військовослужбовець, українську мову розумію, читаю нею посадові інструкції, але говорити українською не можу. До речі, жінка була ображена не тільки на мене, але й на банк «Демарк», заявила, що переходить в інший банк.
Олександр ЯСЕНЧУК.
Коментарі (0) |