"Глодоський скарб" -- відлюднику з Матіївки

Що роблять лавреати Національної Шевченківської премії з грошима від тої премії в 100 тисяч і більше?
Дехто, як Павло Гірник, пустить гроші на будівництво хати чи як Кость Лавро -- на будівництво майстерні (він художник). Дехто, як Любов Голота, десятину віддає на церкву (в даному разі -- на Шевченківську у Каневі), а решту позичає Фінкельштейну, видавцю. Дехто взагалі не вважає потрібним розказувати - отримав, проїв чи пропив та й по всьому: шануй, Україно, свого таланта!

Інакше поступив Григорій Гусейнов -- отримавши Шевченківську премію за своє кількатомне краєзнавче дослідження українського Степу, він поклав всю суму на депозит, а з відсотків заснував свою премію. І назвав її -- "Глодоський скарб". Назва від трьох кілограмів скіфського золота та срібла, знайденого хлопчаками в кіровоградському степу у 60-і роки.

Лауреатами цієї премії стали кобзар Тарас Компаніченко, поет Віктор Неборак, письменниця Емма Андієвська. А цьогоріч премією пошановано нашого земляка з Бахмача, поета Костя Москальця. Найбільше він запам"ятався піснею "Вона", а ще ж має шеренгу книг літературної критики та філософського-чайного осмислення світу.

Побачити Костя Москальця можна рідко -- він практично все літо живе у селі Матіївка під Бахмачем. Проте 15 квітня у студії звукозапису Національного радіо України в рамках проекту радіо "Культура" відбудеться церемонія вручення премії. А після неї Кость Москалець вирушить на Полтавщину -- виступить перед школярами та вчителями села Тарандинці, яку колись закінчив Василь Симоненко та перед інтелігенцією Лубен.

Інтерв"ю з Костем Москальцем читайте тут: http://siver.com.ua/publ/5-1-0-170