Отакі нам (УКРАЇНІ) треба діячі (і прем`ри, і президенти, і губернатори, і не тільки), як колишній посол В.Крижанівський. Може тоді б не прийшлося нам вічно волати про "меншу" та "старшу" сестру, а кожний йшов би своєю дорогою: дорогою історично-істинної правди і дійсно єдиної справедливості.

Так це ж ще оцей Голець є одним із керівників міста. А якщо, припустимо, він був би десь у Секретаріаті Президента, то щоб звідти нашіптував Главі держави? Здогадатися не важко. А, може, і пан Соколов такої думки, як його найближчий соратник? Адже тримає біля себе таких "прогресивних" хлопців. То вигідно?

Не позорили бы «Сиверщину» вот такими ненавистническо-гомофобскими, а значит нечеловеческими воззрениями и тем самым не отталкивали и без того скудное количество своих почитателей. Да еще и выносить на первую страницу! Как это мерзко выглядит, и напоминает старые «застойные» времена, когда в советской прессе «осуждали, разоблачали» вот таким же образом…(И не осудили, и не разоблачили). Уж лучше бы молчали и не брали за образец оголтевшую «политику» российской церкви (власти). Известные психологи мира пришли к выводу, что, во-первых, те, кто больше ратует за «чистоту» нравов – имеют самую большую, но скрытую предрасположенность к тяготению к лицам своего пола. Во-вторых, склонность к геевской «тематике» в большинстве случаев - врожденность, а не приобретенность, а значит не зависящее от того, как будет папаша воспытывать своего сына (дочь). А если вспомнить исторический факт, когда церковь осуждала и предала забвению теорию Галилея относительно планеты Земля? По истечение времени его теория оказалась истинной, а те, кто его погубил остались… .
Эти доводы можно было бы продолжить, но …
Недавно по роду своей деятельности я узнал о двух случаях, произошедших в Чернигове. Родители обоих парней (отдельно взятые семьи) однажды узнали о том, что их сыновья (одному было 20 лет, а другому – 22 года) имеют склонность к «голубизне». Последовали жесткие «оргвыводы», в результате чего довели их до самоубийства (один повесился на балконе, а другой бросился из балкона). Теперь эти родители глубоко жалеют и говорят, что их позиция была в корне неправильной, большой и неоправданной ошибкой. Поступили бы они по-иному, их сыновья были бы живы. Это я к тому, что в учебных заведениях Чернигова никто не планировал активизировать процесс по пропаганде геевских воззрений, как трактуют многие «противники» этого. Активисты, насколько мне известно, хотели провести ряд лекций толерантности и терпимости ко всех людям только лишь потому, чтобы небыло вот таких печальных случаев, как вышеописанные. Знали бы те взрослые «дети» и их родители, как поступить в подобных случаях, было бы все нормально. И еще: наивно полагать, что запретами в отдельно взятом регионе, городе можно как-то оградить свое чадо от того, что ему предназначено самой природой. Если уж он такой, то так ему и быть, и никуда от этого не уйдешь. Вы запретите здесь - он найдет лазейку в ином месте, далече от вас. И что потом? Вы будете убеждать себя и бить в грудь, что сын или дочь не такой, а на самом деле будет происходить все до обратного. Уж лучше, как мне кажется, если вы хотите действительно оградить своего сына от того, что для вас совершенно не приемлемо, то необходимо вести тактичную «обработку» «по вредности» этого течения, но с использованием психологических и иных приемов, в комплексе… Но это уже немного иная тема.==Сергей Кордик==

Взагалі-то козакам з організації "Союз верных ..." не слід й ображатися. За таку популяризацію їм треба дякувати "Сіверщині". Он чого лишень вартий фотознімок головного отамана "Союзу...", вміщений в публікації.

Шановне панство! Мене дивує те, що чомусь і Олександр Ясенчук, до речі, мій колега, і о.Роман Кіник роблять таку відозву від усіх вірних парафіян Української церкви, цим, мабуть, хочуть поставити її з точки зору моралі на один рівень з московською. Остання, як відомо, пройнялася шаленими гомофобівськими настроями. Українській церкві у цій ситуації логічно було б краще не порушувати цю тему. А врешті-решт чому це Ясенчук та Кіник беруть на себе таку відповідальність і роблять майже офіційну заяву від усієї Чернігівської єпархії? Їх хтось на це уповноважував? Мені, як оглядачу "Сіверщини" з прав людини, дивно чути і читати, коли автори цієї заяви возвели в ранг злочинців людей, які мають іншу сексуальну орієнтацію. І навіть вже підвели до категорії " носіїв психічного захворювання". Тоді напрошується така аналогія: чим нинішня ситуація відрізняється від комуністично-тоталітарної доби, коли так само безневинних людей зараховували до "психічно-хворих"? Та й слід подумати самим авторам цієї заяви: чи такі вони вже високо-моральні і не порушують жодних Божих законів природи, чи тільки вважають себе такими? Кожна людина має право на вибір і усіх Бог любить однаково! А толерантності усім нам бракує сьогодні... Ще одне. Зверніть увагу на початок заяви: "Великий подив, здивування та обурення викликала інформація... ". Чистісінько як колись: свою незгоду з тими чи іншими питаннями "писали" народні "представники" в різні газети...
Сергій Кордик, оглядач з прав людини газети "Сіверщина".

Для ад‘ютанта (прес-служби «вірних козаків»).

Не в моїх правилах встрявати в перепалку з подібними типами - самозваними «светлейшими князьями», як полюбляє себе називати і «ад‘ютант» - головний писар козацької організації, тим більше – паплюжити прізвища з іменами, нехай і опонентів. До такого дешевого прийому я вдаватися не буду. Дивує лишень те, що справжні козаки, до яких намагаються віднести себе й «вірні» хлопці, ніколи б не займалися такою брутальною справою стосовно опонента, ну, якщо, звичайно, не враховувати відомого листа турецькому султану (але ж, погодьтеся, я – не султан, а «вірні» - не запорозькі козаки). Викривити прізвища, такі як єсаула Сєліванова та «молодшого урядника СВК князя Домбровського», наприклад, мені було б набагато зручніше, бо вони навіюють на деякі асоціації. Та знову ж: вестися на це гидко й непристойно. Зазвичай до таких брудних методів вдаються або негідники, або ті, у кого відсутні переконливі аргументи для будь-яких доказів з того чи іншого питання.
Далі.
Я розумію, що у працівника прес-служби «вірних козаків» виникли певні труднощі з перекладом тексту з української на російську. Адже в попередній публікації я навмисно вдався до такого вживання словосполучення, як «спеціалісти-фахівці», де в іронічній формі йшлося якраз про тих спеціалістів, над якими ієрархічно знаходяться ще такі самі фахівці. Не помітити цього – можна лишень навмисно. А при перекладі з української мови у козаків, бачте, цього не вийшло (куди ж бо: «специалисты-специалисты»). От яка багатюща на вислови українська мова, чого не скажеш про іншу. Остання хіба що є лідером в іншому жанрі – не літературно-вживаному. Взагалі дивує «критика» щодо вживаного мною терміну «сентенція». В тому абзаці я і мав на увазі значення саме цього слова, а не «квінтесенція». При чому тут якась «родзинка», що є основним тлумаченням слова «квінтесенція»? Адже при вживаному терміні «сентенція» малась на увазі якраз відповідь пана Катеринчука (керівника обласної міліції), що набувала особливого значення, з його боку, як повчальна сентенція (словосполука, вислів, фраза, вираз, мовний зворот), а не як найсуттєвіше, найістотніше, що є значенням слова квінтесенція.
То не завадило б писарям-графам-князям козацької організації самим пройти курси з перекладу різних мов, бо не завжди ж перекладається речення «слово-в-слово» (це я спеціально для писаря-козачка). Дивитися далі...

Не хотілося б відбиватися від безпідставних нападок «вірних козаків», але настільки не об‘єктивно (а, отже – нечесно)» ведуть вони суперечку, що залишати якось ті безглузді закиди було б, м‘яко кажучи, недоречно. Читаємо в моєму тексті те речення, яке розкритикували опоненти, де «…ланцюги оцих чернігівських «козаків» ведуть спочатку до київської ОРГАНІЗАЦІЇ — «Союз верных казаков», а звідти до російського центру – «Союзу казачих войск России і зарубежья» — більш потужної, офіційно визнаної й підтримуваної російською владою». Організація – вона, тобто жіночого роду, а не чоловічого. І при чому тут взагалі обвинувачення козаків – не зрозуміло. Вони пишуть: „И «центр», и «союз» как в русском, так и в украинском языке являются словами мужского рода”. Але ж у реченні йшлося про „союз”, як про назву організації. А слово „організація”, як відомо, аж ніяк не чоловічого роду. Так хто повинен у кого вчитися – то ще питання. Але я з великим бажанням приймаю пропозицію «вірних козаків» для набуття в них певного досвіду. Якщо є чому повчитися – то чого ж. Але набиратися таких прийомів, якими користуються самі оці козачки, аби потім безпідставно обвинувачувати інших - я не стану. Це просто не порядно, тим більше – для таких молодців, як «вірні козаки».
Ще про одне. Сайт „Сіверщина” дає можливість висловитися усім – незалежно від переконання та поглядів, натомість сайт „вірних козаків”, не соромлячись, всіляко обливає нашу газету брудом, коли вдається до різних коментарів. Опонентам висловити свою точку зору на їхньому сайті не має можливості – відсутній зворотній зв`язок. Так справжні козаки себе не ведуть!
З повагою, Сергій Кордик.

Актуальна публікація й корисна

Як на мене, обласна рада повинна відреагувати на подію, що сталася в їхній "підпорядкованій" структурі, інакше такий негативний досвід може перекинутися і на інші регіони області. Таке враження, що Городнянська рада (влада) повертається до часів, коли слово "нельзя" було чи не найголовніше в практиці апологетів-комуністів. Ну, то їм не звикати. Але чому таку дивну позицію зайняв "бютівець" - не зрозуміло.

На перший погляд, якщо вдатися до суто юридичних нюансів, суддя не порушила нормативного припису щодо дружини Володиимра Француза, оскільки вона, "увійшовши" до процесуальної категорії, є свідком. І напевно, що вперше вона може побачити свого чоловіка під час наступної стадії процесу, коли Француз з обвинуваченого "перетвориться" на підсудного. Хоча можливі й інші варіанти. Але оте все - юридичні трюки. Головне в цьому дійстві - змагання двох "велетнів": з одного боку, представник цивільної установи, а з іншого - силового відомства. Та от лишень протиборство проходить не на рівних мовах. А хто в більш вигідних умовах, здогадатися не важко...

[Від автора публікації.
Вітання усім, хто відгукнувся на публікацію. Хотів би подякувати вельмишановному товариству за підтримку… Але скоріше за все, треба дякувати керівникам Центру із захисту тварин у нашому місті, які люб`язно надали необхідну інформацію для оприлюднення деяких фактів в даній публікації, та використовуючи власний час, по-справжньому турбуються за захист тварин. І це добре, що в нашому місті є люди, для яких виразні очі тварин щодо надання їм допомоги, виходять за рамки байдужості… Натомість, до редакції (на поштову адресу) надходять листи й зовсім іншого змісту… Що ж поробиш – таке, на жаль, наше суспільство… Але вірю, що справа зрушиться з місця, якщо є такі ентузіасти (я не про себе) і в Чернігові… А ще не слід забувати й про те, що якби не позитивна позиція редактора газети Василя Чепурного, стосовно якнайскорішого вирішення питання з безпомічними тваринами, то необхідних акцентів в опублікованому матеріалі не слід було й чекати. А взагалі-то, варто, мабуть, найближчим часом продовжити розмову на сторінках «Сіверщини»…