Блок "Від редакції" розміщують (в разі, якщо так роблять) після тексту, а не перед ним, замість ліду.

Про який страх мова? Страх кого? Страх чого? 
Ота Демченко - вона ж ніякий не історик, хоча таим і вважається та посаду має в освітній установі. Це неймовірно заангажована особа, яких до історії допускати на постріл гармати не можна. Бо те, що й без неї десять раз перекручено, перекрутить ще й 11-й.

А кому ж тоді землю орати, хліб пекти та вас, молодих-зелених "геволюціонегів", годувати? Кому двори вимітати після листівок всяких грантожерів? 

«Что такое эта ваша разруха? Старуха с клюкой? Ведьма, которая выбила все стекла, потушила все лампы? Да ее вовсе и не существует. Что вы подразумеваете под этим словом? […] Это вот что: если я, вместо того, чтобы оперировать каждый вечер, начну у себя в квартире петь хором, у меня настанет разруха. Если я, входя в уборную, начну, извините за выражение, мочиться мимо унитаза и то же самое будут делать Зина и Дарья Петровна, в уборной начнется разруха. Следовательно, разруха не в клозетах, а в головах. Значит, когда эти баритоны кричат «бей разруху!» — Я смеюсь. […] Клянусь вам, мне смешно! Это означает, что каждый из них должен лупить себя по затылку! И вот, когда он вылупит из себя всякие галлюцинации и займется чисткой сараев — прямым своим делом, — разруха исчезнет сама собой». ©

Один з тих ліхтариків я бачив сьогодні. Валяється на землі, неначе гігантській зім'ятий condom.

Потужно!

Можна скільки завгодно писати: «Вартість життя в Україні утричі більша, ніж у ЄС», а я скажу в стилі Сені Бельмана: «Ну то й що?»
Навіщо оця примітивна маніпуляція? Народ дурите? 
Ви мені інше напишіть: ось ми підпишемо якусь х*ню-муйню з гейропою, і стане у нас вартість життя такою ж, як у гейропі. Напишіть, що це так. А я від реготу сповзу під стіл...

Правильно: спирт краже заливати у бак авто, аніж в горлянки. 

Щоправда, з певної межі його вмісту в бензині вже потрібно налагодження апаратури авто. А який там вміст намішали й нам залили, ми знати не будемо.

Кілька тез:
1.) грішми "завідує" не редактор і не засновник, а видавець - особа чи орган, що виконує обов'язки директора,
2.) редактор все ж таки може мимо видавця брати готівкою за так звану "джинсу" або за лояльність (якщо є від кого),
3.) видання такої газети, як "Сіверщина", обійдеться (на все) тисяч у 20-25 на місяць в кращому разі (залежно від рівня зарплат).

Найкраще, коли редактор і видавець - в одній особі. По собі знаю. Тоді не виникає дурного "разброда и шатания". І, звісно, ця особа має звітувати перед засновником. Який, у свою чергу, має (до)фінансувати видання газети. Ну або продати її, якщо не в змозі фінансувати.

А конкретно "Сіверщина" сама на себе нині навряд чи може заробляти. Так що панове просвітяни, якщо бажають мати газету, то слід, як кажуть, регулярно "скидатися" на це діло. В якій форрмі - то вже справа інша: хоч грішми, хоч по 10 газет кожен передплачуйте. Але краще баблом, бо пошта свій добрячий "гешефт" знімає. 

Пригадую 1985 рік. Околиця села. Приїхали грейдери, катки, асфальтоукладчики, "Камази" з чорними гарячими горами в кузові... Невдовзі я катався на дитячому "лисапеді" рівнесеньким асфальтом.
Тоді чомусь у держави
вистачало грошей не те що на республіканського значення дороги, а й потихеньку прокласти їх до кожного села! А тепер вони, мразота, не можуть без концесій головні транспортні артерії хоча б толком відремонтувати!

"... за рахунок водятлів!" - я би в цій ситуації дятлом назвав декого іншого. Тому що кожна копійка з "водятлів" буде перекладена на пасажирів і покупців перевезених товарів. Точно так же, як це вже відбувається з акцизом, "закладеним" у пальне. 
Але з оплатою проїзду "водятлом" така плата вдарить, перш за все, по кишенях дідуся зі старим "Москвичем", який задумає пару мішків картоплі перевезти.
До того ж у випадку концесії ще й "гешефт" піде за кордон.