реклама партнерів:
Головна › Новини › ПОГЛЯД
Жовтень сидить у кав'ярні...
04-Жов-20 324 0.0 0
Столик, на який подали замовлення, ще вологий. Туман не розвіявся на світанку, натомість рясно натрусив довкола крапель. Осінніх, прохолодних крапель, майже дощових. На тротуари, свіжопофарбовані парканчики, руде березове листя і пологі дахи будинків, на цей вишуканий столик просто неба, де так швидко холоне кава.

Жовтень цілком задоволений із власних старань. Легенький ранковий туман, сувої жовтого й мідного листя, дрібка осіннього тепла, нетривкого, як тінь останніх сподівань. Усе, як і планував. Він не обіцяв багато.

Жовтень замовив лате без цукру. Бо що за мода – підсолоджувати дійсність? Позолотити реальність – інша справа. Аж до багрянцю на кленовім листі. Аж до запаморочливо пурпурових небес на заході сонця.

Жовтень не любить надмірної уваги. Увага втомлює і не залишає шансу на усамітнення. А Жовтень мріє побути наодинці. Поблукати надвечір міським парком, вишукуючи відблиски літніх послань. Слідів тих майже не лишилося. Ну може, кілька – ще по-літньому зелена трава, ясне, незахмарене небо...

Жовтень посміхається... Я допиваю каву, опускаю руку в кишеню плаща і знаходжу там подарунок від жовтня - три великі гладенькі каштани. О, дякую! Відполіровані до блиску каштани під ногами перехожих – недвозначна перепустка в осінь...

Валентина КОВАЛЕНКО


Допомога проекту СІВЕРЩИНА - благодійний внесок

Теги:етюд, Валентина Коваленко, жовтень


Читайте також



Коментарі (0)
avatar