Головна › Новини › ПОГЛЯД
Зайшов у Каневі до Мовчанової каменюки...
15-Січ-20 385 0.0 0
Зайшов у Каневі на Чернечу гору. І досі на Тарасовій душі мовчить Мовчанова камінюка. Од 2001 року. Принагідно, згадалося.

Отож. «Лицар українського просвітництва», Павло Мовчан:
«Визнання керівної ролі КПРС – це не «декларація» і не «камуфляж», а глибоке наше переконання» – «Вечірній Київ», за червень місяць, 1989 (!!!!!!!!!) року, не 69-го – 89-го (!!!!!!!!!!), 27-м своїм числом, подає незамулену чітку позицію натоді вже зрілого 50-літнього мужа П.Мовчана.

Як вислід, Мовчанова писанина.
Чиновна, кон’юнктурно-системна, в «догодну струю», зрештою, натягнута, спонукально-накручена, позовано-декоративна, залюблено-штучна, послушна – з огляду на те, що «во всє врємєна» П.Мовчан писав оди та панегірики (знову ж таки – пристосуванською угодою) чужинцям – Грошофт-Зендер-Ульянову-Лєніну-Бланку, комуністам, їхній партії і самій совдепній імперії…

ЙОГО ІМ’Я

«Наброснявілі верби – хором
(ну-ну, напевно, так тепліше — О.С.)
хотіли зрадувати всіх,
то в перешепті двоскладове
хитали слово на гілках:
– Ле-нін…
(просто «ульот», ідемо далі!
справді: «так ніхто не кохав» — О.С.)

То тихли урочисто знову,
пташиний спів сріблясто ткавсь:
– Ле-нін…
(Милий ти мене ще любиш? – Ще ні — О.С.)
На кроснах пересохлих стебел
наструнчувалась срібна мить,
І я прислухавсь… сам до себе –
Його ім’я в мені БРИНИТЬ…

Отакі-от пологи-розлоги-розпологи.
Характерні. Бажані. І головне – свідомі. Саме під Брєжнєва , з його конституцією, ліг тоді Мовчан І… «забєрємєнєл»… Владіміром Лєніним. І вже понад чотири десятки років носить його коло самого серця. І не просто носить – виношує! Плекає свою «Таємну місію таланту». Стати
няньом…

І ще. Павло Мовчан у передньому слові до Тарасового “Кобзаря”, що вийшов на люди 2001 року у видавничому центрі "Просвіта", світло, ґрунтовно й академічно означує УКРАЇНСЬКУ СМЕРТЬ і УКРАЇНСЬКУ ТРАГЕДІЮ назагал як "Майже двадцять років нормального існування, як національного, так і соціального (1917-1937)..." Що ж… Народ, котрий читає і чує таке - вже має лежати трупом, він достоту мертвий, без жодних сподівань повернутися до своєї природи і своєї історії...од такої просвіти. Це так, до слова, аби читач розумів ХТО і ЩО очолює нині "Просвіту" - уже давно, до речі, відомчу, приватно-прихватизовану і податливо слухняну…

Ви, Павле Михайловичу, на Чернечу гору луччччє б з’їздили та П-О-К-А-Я-Л-И-С-Я.
За все сподіяне. На цьому білому світі. Зірки вже ж ось-ось, близько — рукою подати. З ярмарку їдете. Ви ж там камінюку, на Тарасову душу, вклали. Од 2001 року вона там лежить. І відає всім про те, що тут постане Тарасова церква. І вже цілих 19 зим ви, разом з Любов’ю Василівною, справно «розводите» український народ на гроші. По банді. І люди дають. На святу справу. На ТАРАСОВУ ЦЕРКВУ!!!

І вже не один, не два-не три-не чотири мільйони й не десять — у ваші схрони-скрині-скарбниці «рахункові» лягли!!! А церкви як не було – так і нема!!!

А ви й далі, по всіх усюдах, казки розказуєте!!!

Це я так. Потроху. Нічого особистого.

Олександр СОПРОНЮК


Допомога проекту СІВЕРЩИНА - благодійний внесок

Теги:Просвіта, Шевченкова церква, Олександр Сопронюк, Павло Мовчан, Канів


Читайте також



Коментарі (0)
avatar