Нелегали з Чернігівської області можуть телефонувати щомісяця безкоштовно в будь-яку точку планети

На території у кілька сотень квадратних метрів було встановлено огорожу з сигналізацією та колючим дротом. Набрано 140 чоловік персоналу, охоронці, як з числа атестованих співробітників міліції так і з числа вільнонайманих. Пункт розрахований на утримання понад двохсот чоловік мігрантів. Тут є свій харчоблок, столова, фізкультурний комплекс. За словами директора пункту Євгена Солуяна «Нині у пункті перебуває більше ста осіб з понад тридцяти країн світу. Утриман ня одного нелегала на добу обходиться в двадцять п'ять гривень. Усього через пункт вже про йшло більше шестисот осіб».

Але створення центру мало не лише загальнодержавне значення. Функціонування такого пункту на території Чернігівської області сприяє не тільки контролю за нелегальною міграцією, а й створенню нових робочих місць, що є важливим на даний час у державі. За словами голови Ріпкинської райдержадміністрації Віктора Бугая «На державному рівні було прийнято, єдино правильне рішення - створення цього пункту, саме тут, у нас, в сільській глибинці. Цим вирішено декілька проблем. Одна з головних для нашого району - працевлаштування. Міс цеві мешканці з розумінням сприйняли поя ву пункту. Колишнє містечко збережено. З'явилися додаткові робочі місця, пра цює магазин, побутова сфера. Йдуть відрахування до районного бюджету».

Облаштували притулок для нелегалів ко штом ЄС на виконання угоди про реадмісію. Згідно цієї ж угоди тут нещодавно було посилено і систему безпеки - Міжнародним Центром розвитку мігра ційної політики за фінансової підтримки Єв ропейського Співтовариства в Розсудівському центрі була встановлена система безпеки периметру, її завдання усунути ризик втечі мігрантів і створити безпечні умо ви для персоналу пункту.

Крім того, центр у Розсудові отримав та кож стабілізатори для усунення проблем з енергопостачанням та забезпечення належ ного функціонування обладнання з безпеки, незалежно від коливання напруги електро струму.

Про те, як живеться мешканцям пункту, можна судити з інтерв'ю з одним з його поселенців 21-річним Шерзотом Вахідовим з Узбекистану.

«В Україні я вже три роки, куди і їхав, - по яснив усміхнений молодик - Спочатку потрапив до Криму, де залишився надовго. Працював на будівництві. Начальник обіцяв заплатити п'ятсот доларів, але обманув. Потім мене затримали. На батьків щині, у Фергані, я закінчив школу і коледж, отри мав фах електрозварника. Але платять у нас ма ло, сто п'ятдесят доларів на місяць, і я вирушив на заробітки. Я - старший син у родині».

За словами Шерзота, у пункті, де він живе впродовж останніх двох місяців, він завів багато друзів. Свята відзначають, як одна ро дина. Грають у шахи, дивляться теле візор, моляться. Годують усіх однако во - що мусульман, що християн: ка ша з м'ясом, молоко, чай, соки. На свя та стіл щедріший.

Нелегали самі прибирають примі щення, розчищають двір від снігу. Про гулянками їх не обмежують. Вони ма ють право (завдяки Червоному Хресту) на 3-хвилинний телефонний дзвінок що місяця в будь-яку точку Земної кулі , а також на зустріч з пред ставниками своїх посольств.

У жіночому відділенні наразі утримуються три нелегалки. Одна з них - 41-річна Хаузія з Афганістану, мати п'ятьох ді тей. Поки спілкувалися, діти бавилися з іграшками. Каже, що у чоловічому відділенні перебуває її чоловік, лікар за фахом, з яким щодня зустрічаються. Проте документи про їхній шлюб відсутні. Бу динок в Афганістані зруйнований війною.

«Дехто відмовляється від співробітництва з міграційною службою і писати заяву про на буття статусу біженців, - додає заступник директора пункту Валерій Зінченко. - Далі, якщо суд дасть згоду на примусове видво рення, більшості куплять квитки на літак і від правлять додому. Таких, що виїздять по за кінченню терміну, у нас відсотків п'ять. Пе реважна частина або добровільно залишає Україну, або примусово депортується».

Борис КОНОВЧЕНКО