Як ФСБ перетворює мешканців українського села на кордоні з Росією на шпигунів

75-річна Олександра Федорівна пережила війну і зараз у будь-який момент може знову побачити її на своєму порозі однією з перших, бо живе по сусідству з країною, яка два роки веде бойові дії на українських землях. Та гірше те,що саме в тій країні живуть її діти.

Це Клюси на Чернігівщині. На перший погляд звичайнісіньке село, ті самі турботи, як і в будь-якому іншому, як раз сезон копати та садити городи. Раніше тут проживало до 500 людей, зараз ледь 150 набереться. Люди масово тікають, зрозуміло, що не від хорошого життя. Такі села просто на межі виживання. Тут малі вже не ганяють м’яча, а школи закривають, бо навіть класу не набирається. «Конечно, селу уже гаплык, как говорят. Автобусы не ходят, только частная маршрутка ходит. Например, до Щорса доехать в больницу – 200-300 гривен. А так маршрутка ходит во вторник и в пятницу», – каже місцевий житель.

Найголовніша особливість Клюсів – це місце розташування. До Білорусії та Росії можна дійти городами.

Роботи тут ніякої. Раніше виживали, тягаючи товари через кордон, як офіційно, так і не офіційно, але тепер це не просто контрабанда, а реальна загроза нацбезпеці. Російські спецслужби перетворюють контрабандистів на своїх агентів. Їхні плани пертворити Чернігівщину на Донбас-2 нікуди не ділись. «Со 150 человек 40 по-любому будут работать на ФСБ. Потому что, как понятно, не патриоты, блин, за деньги продадутся», – каже житель села Клюси Іван Сердюк.

Іван Сердюк оцей паркан у власному подвір’ї побудував власноруч. Раніше він навіть не підозрював, що зробить це, ще й за любки. Ніж у спину отримав звідти, звідки не чекав, від найкращого колись друга, котрий живе в сусідньому будинку. Він виявився шпигуном, що працював на ворога. Іван Сердюк: «Иду к нему домой к его жене, беру документы, несу туда к нему. Я постоянно с детства скакал через эту Россию, там дружил, у меня родственники. Перехожу, тут дерево у меня лежало, перехожу, вот туда только на бугорок поднимаюсь, ну и там меня принимает ФСБ. Принимает, потом отвозит меня в их село или городок Чуровичи».

Там Іван став героєм пропагандистської машини. Канал «Россия1» миттєво підхопив смажену історію і зробив із нього засланого козачка. Івана хотіли посадити на 12 років, але попри порушення закону, відпустили, бо прочитав їхній текст для телебачення і розіграв із себе завербованого шпигуна. Способи вербування досі згадує з жахом: «Пока я не согласился на то, что они меня отпускают на Украину, а я начинаю на них работать. Они хотели информацию, где находятся наши пограничники, где наши оборонительные зоны находятся. После того, как меня посадили на 15 суток, вот реально, наверное, 7 суток я нужду справлял с кровью. Потому что «принимали» нормально».

Журналіст Руслан Харченко йде в будинок так званого друга, який його підставив, відчиняє дружина. До підозр стосовно чоловіка їй байдуже, а в злі наміри Росії – не вірить.

Та не однаково ФСБ, яка намагається таки дотягнутися, до невдало завербованого Івана. Нещодавно до нього вкотре підіслали гінця. На контакт виходив кримчанин, намагався витягти чоловіка знову в Росію. Не спрацювало. Та українець весь час насторожі. Трохи заспокоїв себе появою огорожі на російсько-українському кордоні. «Раньше, когда стены не было, страшно было спать. Потому что я думал и знал, что могут россияне забрать просто, вывести и сказать, что нелегально пересекал, туда-сюда приписать», - розповідає Іван. Щоправда за кілька метрів від будинку Івана цей паркан уже і закінчується. І таких незахищених сіл по Україні, які межують із ворогом, купа. Росіяни справді не цураються викрадати людей, аби завербувати.

Ось одна з їхніх жертв – Артем Новак. Він із Сумщини. Їдемо з ним на місце викрадення – озеро, де постійно купаються селяни, традиційна зона відпочинку. Тепер небезпечна, бо на самісінькому кордоні і майже ніякого захисту, невеликий рів і, так званий, паркан просто прибитий до дерева. І це після двох років після початку війни з Росією. Артем із батьком як раз купалися тут. Їх тримали два дні, били автоматом, залякували. «Хотіли взнати, де знаходиться прикордонна служба, чи є в селі воєнна техніка. Вони хотіли, щоб я створив сторінку у соцмережах і через цю сторінку вони будуть зі мною переписуватися, що їм треба дізнатися», розповідає житель села Ободи Артем Новак.

На щастя, сім’я Нованів повернулася додому лишившись живою і стала цінним доказом російської агресії. Та головне попередження, фронт – це не тільки Донбас, а всі 1974 км найдовшого в Європі сухопутного кордону із путінською Росією.

Сюжет телеканал «ТСН» Город