Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина"

Влада, дайош вільні ЗМІ !

Соломаха — Tue, 14 Jul 2020 11:27:07 GMT

На сайті газети «Сіверщина»(www. siver.com.ua) з’вилася невеличка замітка В.Чепурного «Вийшла "Деснянська правда" № 1. Чи №2?» такого змісту:
«Перше число старої-нової "Деснянської правди" побачило світ - газета повернулася до великого формату. До герба області - на логотипі "Деснянської правди. Вільної", нагадаємо, красується совєтський орден "Знак Пошани" -- ним була нагороджена газета, але не ця. Редакційна колонка "Від наносного до орденоносного", автором якої, судячи з усього є редактор Леонід Ісаченко, роз"яснює яка "Деснянка" правильна. Але як у цьому розібрпатися передплатникам, яким пошта носить дві газети зі схожими назвами?
У першому числі відновленої газети обласних ради та адміністрації -- величезне інтерв"ю якогось Леона Блюзмана з Миколою Жулинським, що красується на Седнівському святі з чаркою та короваєм. Тут же - стаття Людмили Пархоменко, яка знову перейшла в "Деснянку" з жовтої преси -- "Вісника Ч", інформації нового кореспондента Віталія Назаренка, що звільнений за скороченням штатів з "Чернігівщини", в якій лишилися редактор та дизайнер. Ще у старій - новій газеті відомий журналіст Микола Будлянський, автор пронизливих матеріалів про село, та Віра Губар, що пише про театр - тож Лариса Мілова, редактор "Деснянської правди. Вільної" неправа, коли пише, що з її колективу пішов лише один журналіст.
Бідні читачі - мало їм заплутаних виборів, так ще й газетні ребуси розплутувати…»Спробуємо розплутати…
Отже, маємо чи не першу згадку за останні 2-3 роки про процеси так званого і омріяного багатьма журналістами "роздержавлення" або "розкомуналення" місцевих друкованих ЗМІ. Це питання широко обговорювалося в журналістських колах особливо до і після «померанчової» ревролюції.
Чому «роздержавлення» у лапках ? Бо відбувається воно сьогодні без відповідного законодавчого забезпечення і за схемою дуже схожою до так званого "рейдерство" у бізнесі.
До речі, процес виходу з під контролю засновників у друкованих ЗМІ області був започаткований ще заслуженим журналістом, відомим поетом Д. Івановим. Сьогодні він фактичний розпорядник бренду "Гарт-Закалка" і біля 1/6 частки видавництва "ДП". Але ще не вечір…
Благородну справу звільнення друкованих ЗМІ від прямої залежності від органів влади успішно продовжила на Чернігівщині група товаришів на чолі з С. Народенком. Все почалося зі скромної "прихватизації" назви дивним чином одержавленої газети обласної організації Спілки журналістів "Чернігівський вісник", а потім і передплатників, залучених за допомого адмінресурсу.
Отже, зараз, на передодні серії нових виборів, надійшла черга і до так званої "головної газети області" "ДП".
Якщо ця спроба пройде вдало (а сумнівів в цьому не має, бо підтримка з боку декого з представників партії влади є), то за цією схемою недовго проіснують в якості комунальних і ще декілька "крутих" районок. Хиба що доведеться почекати до наступних чергових виборів.
З іншого сторони, якщо «дах» у команди журналістів вільної «ДП» на наступних виборах буде втрачено є шанс реально піти «ДП» у вільне плавання…
В такому випадку, буде прикро якщо вільна «ДП» теж, щоб вижити, опуститься до «чорнухи» на зразок: «пограбував, зґвалтував, вбив + реклама».

Дайош "болгарки", вила і мордобій

Соломаха — Mon, 09 Sep 2019 17:20:41 GMT

Виборчі перегони 2012 року закінчилися.

Більш того, закінчилася перша сесія парламенту VІІ-го скликання.

Втомлені боротьбою за особисте голосування нардепи пішли на канікули...

І шо?

Три мажоритарних самовисуваня, які очолювали на Чернгівщині обласні "помаранчові" партійні організації (В.Атрошенко - "Наша Україна", І.Куровський - ВО"Батьківщина", М.Рудьковський - СПУ) опинилися у фракції Партії регіонів.

Двоє мажоритарних нардепів від Чернігівщині, що були БЮТівцями (І.Рибаков, О.Ляшко), тепер - позафракційні.

Маємо, те за що голосували?

І ніхто з парламентській опозиції вже не може запропонувати більшої популістської альтернативи для абсолютної більшості електорату, ніж ті, що вже були виголошені нашими народними мандатниками: "покращення життя вже сьогодні" і "бандитам тюрми".

Не дивно, що в "почьотє" сьогодні у частині наївного електорату волюнтаристський радикалізм: "болгарки", вили і мордобій.

Отже, бандитизм, як суспіільне явище для досягнення мети, визнано прийнятним і легалізовано!

Бандити, що прийшли до влади, у захваті і плескають у долоні.

Незалежна Україна: змінилося все, але тільки не комуністи

Соломаха — Thu, 11 Jul 2019 13:03:14 GMT

Чому Україна досі не в ЄС коли ледь не все круто і кардинально в Україні змінилося за останні 20-25 років, панове, таварісчі, гаспада?

На жаль, змінилося далеко не все.

Судіть самі.

Чверть століття тому патріоти, націоналісти - одним словом рухівці (як їх називали опоненти усіх кольорів і відтінків) - боролися за те щоб москалі-комуняки не вивозили з України геть усе, що виробляє ненька-Україна. А зараз нові "патріоти" дружно скиглять, що кляті москалі-путінці не дають їм робити теж саме, тобто ще в більшій кількості вивозити з цієї ж неньки-України все краще.

Галас навколо заборони ввезення в Росію, наприклад, цукерок від «Рошен», але з ПРОТИЛЕЖНИМИ ВИМОГАМИ, сягнув ледь не масштабів часів боротьби за незалежність.

Як це нагадує ситуацію з остарбайтерами, яких 1941-1944 рр. нацисти-злочинці силоміць вивозили з України на роботи в окуповану ними Європу, і сучасними українськими заробітчанами, які «без мила» лізуть, повзуть по-пластунські у Європи і Америки за кращими заробітками і життям…

Чи не єдине, що дійсно залишилося без змін так це те, що депутати-комуністи продовжують бути у ВЛАДІ і сидіти у Верховній раді Україні та абсолютній більшості місцевих рад.

Як за часів УССР, так і незалежної України комуністи продовжують агітувати українців за черговий СОЮЗ з «братньою» Росією тепер вже у вигляді митного.

Чи навчили нас вибори Президента України ?

Соломаха — Thu, 11 Jul 2019 13:00:07 GMT

“Historia vitae magistra”
(Історія – вчителька життя)
Крилатий латинський вислів

З часу виборів президента України у 1999 році багато чого змінилося в українській політиці, але без змін залишилися брутальна політтехнологія поділу на «чорно-біле» або «свої-чужі», яка забезпечила панування в Україні, народжених «епохою Кучми», Донецького і Дніпропетровського олігархічних мегакланів.
10 років тому російським політтехнологам вдалося успішно використати ідеологічне протистояння антикомуністи-комуністи або Кучма-Симоненко, щоб обрати на другій термін Л.Кучму.
Для перемоги Л. Кучми було застосовано різні спецзаходи і політтехнології. Про деякі з них згадується у матеріалі С. Соломахи «Вибори-2002: про що свідчать цифри і факти», розміщеному у газеті «Сіверщина» від 30 листопада 2001 року.

Результати попередніх виборів за партійними списками до Верховної Ради України 29 березня 1998 р. засвідчили:

1. "Ліві" партії і блоки сумарно отримали лише 37,26 % голосів виборців, які розподілились між Комуністичною партією України (КПУ) - 24,65 %, виборчим блоком "Соціалістична та Селянська партії України" (ССПУ) - 8,56 %, Прогресивно-соціалістична партія України (ПСПУ) - 4,05 %.

Висновок:

В разі участі лідерів цих партій і блоків у виборах ПУ-99 відповідно від КПУ П. Симоненка, ССПУ - О. Мороза, ПСПУ - Н. Вітренко найбільше шансів потрапити у ІІ-й тур мав, безумовно, П.Симоненко. Останній при будь-яких обставинах програє "нелівому" кандидату, навіть, непопулярному діючому Президенту, якщо той буде вести антикомуністичну пропаганду.

2. Найбільше голосів серед партій і блоків "правого" і "правоцентристського" спрямування отримав Народний Рух України (НРУ) - 9,4 %. Сумарно партії і блоки національно-демократичного спрямування отримали 19,52 % (НРУ - 9,4 %, партія "Реформи і порядок" - 3,13 %, Християнсько-демократична партія України - 1,3%, блоки "Вперед Україно!" - 1,74 %, "Блок демократичних партій - НЕП", - 1,23%, "Національний фронт" - 2,72 %), в той час як інші "неліві" та "центриські" партії і блоки наближені до діючого Президента отримали сумарно 19,91 % (НДП - 5,01 %, ПЗУ -5,32 %, СДПУ(о) - 4,01 %, Аграрна партія України - 3,68 %, блок "Партія праці та Ліберальна партія - разом" - 1,89 %).

Висновок:

Спільний кандидат від національно-демократичних партій і рухів, підтриманий НРУ, має шанс отримати 20-25 % голосів і потрапити у ІІ-й тур замість діючого Президента або разом з ним і стати новим Президентом.

Отже, виборчі штаби непопулярного серед більшої частини виборців діючого Президента, крім абсолютної монополізації засобів масової інформації і підтримки збоку органів виконавчої влади на всіх рівнях мали шанс на успіх у випадку здійснення слідуючого стратегічного плану:

1. Сприяти лідерству П. Симоненка, а не О. Мороза серед виборців "лівого" спрямування для проходження його у ІІ-й тур шляхом розкрутки в засобах інформації "протистояння" Мороз-Вітренко.
2. Недопустити появи "прохідного" кандидата від національно-демократичних і патріотично-державницьких сил, який би мав шанси потрапити у ІІ-й тур разом з Л. Кучмою або замість нього шляхом сприяння розколам в НРУ та в інших національно-демократичних партіях, висування ними "непрохідних" кандидатів, а також "розкрутки" "псевдоправого" державника на кшалт російського О.Лебедя.

Факти, які підтверджують виконання виборчими штабами Л.Кучми саме цього стратегічного плану:

1. Розколи НРУ, інших національно-демократичних та "правоцентриських"партій.
2. Підтримка В. Чорноволом "непрохідного" кандидата у Президенти України від НРУ Г. Удовенка. Загибель В. Чорновола. Реєстрація під час його поховання Мінюстом України змін до статуту НРУ, затверджених нелегитимним так званим "другим" етапом ІХ-го З'їзду та обраним ним ценральним проводом. Визнання і сприяння органами виконавчої влади, ЦВК "удовенківському" НРУ.
3. "Розкрутка" Є.Марчука як "правого" серед прихильників державницьких та національно-демократичних сил на противагу Ю.Костенку.
4. Символічна одночасна реєстрація ЦВК першими кандидатами у Президенти України Л. Кучми і П. Симоненка.
5. Реєстрація ЦВК з мінімальною кількістю зібраних на підтримку підписів кандидатом у Президенти України Н.Вітренко.
6. "Розкрутка" в засобах інформації "канівської четвірки" як "лівого" блоку. Несподіване для "правих" виборців у зв'язку з цим "полівіння" Є. Марчука.
7. Звинувачення в конрольованих виконавчою владою засобах інформації О. Мороза в організації замаху на Н. Вітренко.
8. Заява про підтримку учасника "канівської четвірки" О.Ткаченка спочатку Є. Марчука, а потім П. Симоненка.
9. Відмова керівництва КПУ зняти кандидатуру П.Симоненка у ІІ-му турі на користь О.Мороза.
10. Підтримка Л. Кучми у ІІ-му турі Є. Марчуком, Г. Удовенком.

НАСЛІДКИ:

За спільного "лівого" кандидата П. Симоненка у ІІ-му турі проголосувало 37,8 % виборців майже стільки як сумарно за партійні списки КПУ, ССПУ, ПСПУ на виборах до Верховної Ради України 29 березня 1998 р. (37,26 %).
56,25 % виборців проголосували за Л. Кучму або за "антикомуніста" Л. Кучму проти комуніста П. Симоненка.

ВИСНОВКИ

Успіх так званих "російських" виборчих технологій на виборах Президента України може підштовхнути оточення Президента до застосування цих же технологій на виборах до Верховної Ради України у 2002 році.
Отже, "неліві" і "непропрезидентські" партії та рухи автоматично будуть вважатись президентською владою конкурентами виборчих блоків, утворених за сприяння діючого Президента у боротьбі за голоси "нелівого" виборця.
Внаслідок цього виникає реальна загроза знищення або підпорядкування президентській владі та номенклатурним кланам національно-демократичних партій та рухів.
На часі формування на засадах української національної ідеї та демократії, соціального захисту громадян партіями та рухами національно-демократичного та патріотично-державницького спрямування об'єднаного виборчого блоку з умовною назвою "Демократичний рух", який, без сумніву, може отримати на наступних виборах до Верховної Ради України у 2002 р. не менш як 15- 20% голосів виборців, а якщо нейтралізувати вплив на виборчі комісії "адміністративного ресурсу", то й усі 25-30 відсотків.
Чи зможе (чи дозволять?) Віктор Ющенко стати лідером цього блоку?
Українська історія не дає нам часу для іншого вибору.

P.S. На виборах 31 березня 2002 року за «Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» проголосувало 23,57 відсотків виборців.
П’ять років тому українці, несподівано для себе самих, революційно відреагували на протистояння влада-опозиція або Янукович-Ющенко.

P.S.S. Тільки час покаже як українці відреагують на колотнечу за абсолютну владу над Україною бізнесмегакланів БЮТ-ПРУ або Тимошенко-Янукович.

ВИБОРИ-2010: ОВК Чернігівщини за регіоналами

Соломаха — Sat, 06 Apr 2019 17:56:45 GMT

27 листопада 2009 року ЦВК утворила 225 окружних виборчих комісій(ОВК), з них 6 у Чернігівській області. До складу ОВК від 18 кандидатів у Президенти України увійшло 7 тисяч 414 особи.
На жаль, і на цих виборах без так званих "технічних" кандидатів, як і на виборах 2004 року, коли штаб В. Януковича мав аж 12 з 24 кандидатів у Президенти України, а В. Ющенка - 3-х, також не обійшлося.
Судіть самі.
Від Інни Богословської, Михайла Бродського, Василя Противсіх, Сергія Ратушняка, як і Володимира Литвина Петра Симоненка, Юлії Тимошенко, Віктора Ющенка, Віктора Януковича до складу ОВК увійшло по 450 осіб. Від Сергія Тігіпка, Олега Тягнибока, Арсенія Яценюка по 449 осіб; Людмили Супрун – 446; Олександра Мороза – 429; Анатолія Гриценка – 427; Юрія Костенка – 331; Олега Рябоконя – 197; Олександра Пабата – 187.
Відповідно до законодавства, кожен з кандидатів отримав пропорційне представництво своїх представників у керівництві ОВК. Отже, що найбільше по 14 голів, заступників голів, секретарів ОВК мають кандидати, що направили до ОВК найбільшу кількість своїх представників.
Отже, більшість ОВК утворено у максимальному кількісному складі, тобто по 33-36 особи, що майже у двічі перевищує оптимальний склад ОВК, передбачений законодавством на виборах Верховної ради України та місцевих рад (12-18 осіб). Головне завдання такої тактики: встановлення тотального контролю над максимальною кількістю ОВК штабом одного з кандидатів у Президенти України, як це і було у 2004 році. А це перший крок на шляху до фальсифікації волевиявлення виборців.
До речі, відповідно до розподілу ЦВК керівних посад у Чернігівській області ОВК №208 (м. Чернігів) дісталася представнику С. Тігіпка, ОВК №209 (смт.Ріпки) і №211 (м.Ніжин) очолили висуванці О. Тягнибока, ОВК №210 (смт.Козелець) очолив представник О.Мороза, ОВК №212 (м.Прилуки) – В. Противсіх, ОВК №213 (смт. Сосниця) – Ю. Костенка.
Звернемо увагу, що на час утворення ОВК лише 10 з 18 кандидатів у Президенти України зареєстрували в ЦВК своїх довірених осіб у територіальних виборчих округах. Це - В. Литвин, Ю. Костенко, О. Мороз, П. Симоненко, Ю. Тимошенко, С. Тігіпко, В. Ющенко, О. Тягнибок, В. Янукович, А. Яценюк. Інші – «піклувалися» лише формуванням ОВК і розподілом посадам у них.
Нагадаю, що довірені особи кандидатів в територіальних виборчих округах це – «обличчя» кандидата в територіальному окрузі, які згідно законодавства ведуть агітацію за обрання свого кандидата, представляють їх інтереси у відносинах з виборчими комісіями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, ЗМІ, об’єднаннями громадян, виборцями. На жаль, більшість «фейсів» кандидатів у Президенти України на Чернігівщині виявились невідомими навіть для місцевих політологів.
Наприклад, у довіднику сайта «Чернігівський монітор» «Хто є хто на Чернігівщині», до якого входить аж 5179 осіб, немає інформації про жодну довірену особу кандидата у Президенти України А. Яценюка. А від кандидатів у Президенти України П. Симоненка, Ю. Тимошенко, С. Тігіпка, О. Тягнибока є відомості лише про одну довірену особу з шести; В. Ющенка – про двох; В. Литвина і В. Януковича – про трьох. Лише у голови СПУ О. Мороза довіднику «Хто є хто на Чернігівщині» є інформація про 5 з 6 довірених осіб, а у голови УНП Ю. Костенка про усіх шість його довірених осіб.
Отже, не може бути й мови про «відкриті виборчі списки» на виборах, якщо більшість політичних сил свідомо навіть не намагається «засвітити» свої кадри, а продовжує далі ховатися, за розкрученими у ЗМІ лідерами.
Щодо «технічних» кандидатів, то на цих виборах ПР і БЮТ вирішили в першому турі виборів поділити їх «по-понятіям». В одній області «технічні» кандидати працюватимуть на БЮТ, а в іншому – на його конкурента. Навіщо ж олігархам зайві витрати, якщо можна поділили між собою… усю Україну?
Саме про це також свідчить і провал ПР і БЮТ 1-2 грудня 2009 року у Верховній Раді Україні голосування за поправки до Закону "Про вибори Президента України".
І останнє.
Аналіз персонального складу ОВК від «технічних» кандидатів і їх дії на перших засіданнях ОВК засвідчує, що Чернігівщина дісталася регіоналам.

Чергова спецоперація чи епідемія ?

Соломаха — Sat, 06 Apr 2019 17:55:48 GMT

Не дарма у народі кажуть, що курчат рахують восени…
А навесні, з подачі прем’єр-міністра після пожежі в одній із гральних установ Дніпропетровська з трагічними наслідками, українців через усі ЗМІ переконували у тотальній шкідливості грального бізнесу.
Гвалт у ЗМІ був настільки потужний і переконливий, що Верховна рада України 15 травня 2009 року за одну хвилину навіть без обговорення на 12 годині 51 хвилині прийняла Закон про заборону грального бізнесу в Україні (№4268) аж 406 голосами за основу і 340 голосами у другому читанні та в цілому.
Цікаво, що за це дружно голосували усі фракції, крім БЮТ і КПУ. У ПРУ підтримали законопроект за основу 156 депутатів, а у другому читанні та в цілому - 158. У НУ-НС відповідно 51 і 42. Депутати з Блоку Литвина підтримали цей законопроект одностайно двічі. БЮТ – 153 і лише 120 голосів у другому читанні та в цілому.
Ще більш дивно голосували депутати з фракції комуністів. На протязі однієї хвилини вони поміняли свою позицію з повної підтримки (26 голосів) при голосуванні за основу, до - жодного голосу за цей законопроект при голосуванню у другому читанні та в цілому.
Чому таким чином поводили себе БЮТ і КПУ ?
Щоб відповісти на це питання процитуємо повідомлення одного з закордонних інформагентств:

«Поздно вечером 26 октября 2009 року при подлете к аэропорту Минска потерпел крушение самолет бизнес-класса ВАe-125-800 Hawker, на борту которого находились два пассажира и три члена экипажа. Все они погибли. Самолет принадлежал авиакомпании "С-ЭЙР".
По предварительным данным, один из погибших пассажиров – гендиректор авиакомпании С-ЭЙР, которой и принадлежал самолет. Бизнесмены направлялись в казино «Шангри Ла».
Согласно документам, поступившим в распоряжение авиационных властей Белоруссии, элитный авиалайнер должен был прибыть в столицу Белоруссии по заказу компании «Шангри Ла». После закрытия казино в Москве и других российских городах, многие владельцы игорных заведений перебрались в соседние страны, в том числе в Белоруссию. Казино «Шангри Ла» было открыто в Минске некоторое время назад.»

Отже, навіть ледачий тепер розуміє ХТО в Україні «підіграв» російській владі, заборонивши геть усе: від звичайних гральних автоматів до елітних казино, а також кому було вигідно, щоб російській капітал не «втік» в Україну, а «працював» на розвиток, наприклад, інфраструктури майбутніх зимових олімпійських Сочі-2014.
Не має сумніву, що тотальна заборона синхронно з Росією (заборона вступила в дію в РФ 1 липня 2009 року, а прийнята Думою ще у грудні 2006 року) грального бізнесу в Україні це – спланована зовні і чітко реалізована спецоперація.
Це очевидно добре розуміли як комуністи, так і значна частина БЮТівців, які не проголосували за цей законопроект у другому читанні та в цілому.

Отже, можна не сумніватися, що за цьогорічною потужно роздмуханою через ЗМІ сезонною епідемією на «грип і ГРЗ» в Україні, розкручується ретельно спланована спецоперація… по обранню Президента України.

ПР і БЮТ: НІ, фальсифікаціям?

siver — Sat, 06 Apr 2019 17:54:25 GMT

19 жовтня офіційно розпочалися виборчі перегони за посаду Президента України. Що нового підготували законодавці для учасників виборчого процесу?

Найбільш резонансна за спільною домовленістю Партії регіонів і БЮТ для виборців новела - внесення у Кримінальний кодекс України нової статті 158-1. (№ 1616-VI від 21.08.2009р.).
Отже, голосування виборцем, який бере участь у виборах на виборчій дільниці більше ніж один раз карається штрафом від ста (1700 грн.) до трьохсот (5100 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Те саме діяння, вчинене за змовою з членом виборчої комісії, карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Таким чином законодавці віднесли до криміналу досить поширену у сільській місцевості та закритих медичних закладах голосування на виборах за родичів та за немічних виборців окремих осіб.
Бажали того чи ні автори зміни до ККУ, але появу статті 158-1 варто лише вітати. Шкода, що ще далеко до запровадження кримінальної відповідальності за тотальне порушення Конституції України: голосування у Верховні раді України так званих «чергових» за відсутніх у залі засідань нардепів ?
Водночас сподіваємось, що на майбутніх виборах Президента України введення у дію статті 158-1 ККУ, допоможе зменшити використання деяких брудних технологій щодо фальсифікації виборів, які активно застосовувались на минулих виборах.
Ось цитата з газети «Сіверщина» №46 (579) від 12 листопада 2004 р., тобто після І-го туру виборів 2004 року:
«Брудна, кримінальна технологія підкупу виборців із застосуванням "стрічок" із номерами виборців у списку виборців, екранів ходу голосування в Чернігові викрита. Ця технологія неможлива без активної участі сотень і сотень громадян. На жаль, це слово до них не підходить, це — потенційні злочинці. Не тільки "бригадири" спостерігачів і агітаторів будуть нести відповідальність перед законом за цей злочин, але і "гвинтики" — члени ДВК, які готували і передавали відомості про хід голосування на дільницях станом на 10, 12, 14 і 16 години про тих, хто був вказаний у списку, переданому їм зі штабу дона Я. 30 жовтня до 15 години».
Для кращого уявлення щодо масштабів фальсифікації виборів варто оприлюднити також і таємну «Інструкцію для бригадира-спостерігача», розроблену у штабі одного з кандидатів у Президенти України у 2004 році.

Інструкція для бригадира-спостерігача
__________________________________________
дільниця №____район_____________
__________________________________________
контактні телефони
__________________________________________
П.І.Б. відповідального працівника дільниці
__________________________________________
Посада в ДВК
__________________________________________
Контактні телефони, дом. Адреса

Отримавши список своїх виборців, бригадир агітаторів зв`язується з бригадиром спостерігачів, передає список. Бригадир спостерігачів дзвонить відповідальному члену комісії на домашній телефон (у крайньому випадку-у комісію чи на роботу).Представившись один одному -домовляються про зустріч, не називаючи мети зустрічі. Зразу домовитись про день час і місце зустрічі для зворотньої передачі списку.
Отримавши список із проставленими номерами, бригадир спостерігачів разом із бригадиром агітаторів стрічки із проставленими номерами (в порядку зростання);не більше 15 номерів на стрічці (приклад):
2 5 6 9 15 22 36 45 49 52 56 58 61 79 85
(розмір стрічки 4х21см)
Однієї і тієї ж стрічки повинно бути виготовлено не менше 5 екземплярів.

Не пізніше ніж в суботу 30 жовтня до 15 годині стрічки мають бути передані відповідальному працівнику ДВК.
У день виборів бригадир спостерігачів о 10 год., о 12 год., о 14 год., о 16 год., збирає стрічки і з відміченими номерами у відповідального працівника ДВК і передає їх бригадиру агітаторів. Всі ці процедури виконуються конфіденційно без зайвих розмов і метушні.
Отримавши стрічку, бригадир агітаторів продовжує роботу із своєю бригадою за схемою “агітатор – виборець – дільниця “ До 14 год. загітовані виборці повинні проголосувати максимально. Бригадир агітаторів звітує про це своїм завідуючим секторами за телефонами 175 – 644, 175 – 649, 175 – 949, або безпосередньо.
Спостерігачі працюють до повного закінчення виборчого процесу(підрахунку голосів, складання і підписання протоколу, відправлення бюлетенів і протоколу до ТВК).
Бригадир спостерігачів обов`язково отримує один екземпляр протоколу з підписами членів ДВК і передає його в штаб.
В процесі роботи бригадир спостерігачів керує групою спостерігачів на дільниці що працюють на єдиного кандидата(їх кількість може бути від 4 до 8 чоловік), розставляє на позиціях, отримує інформацію про всі наявні та можливі ускладнення, складає акти, інформує про всі проблеми та свої дії окружний штаб за телефонами: 119 – 194, 101 – 773, 8 – 050 – 472 – 09 – 44.
Якщо виникають проблеми чи питання, які не вирішуються на місці або необхідне втручання спеціалістів, негайно інформувати штаб за наданими телефонами.
Після повного закінчення виборчого процесу бригадир спостерігачів здає протокол в штаб особисто.

Отже, фальсифікатори, використовуючи списки виборців з порядковими номерами виборців, які не беруть участь у голосуванні, організовували шляхом зговору з членами дільничних виборчих комісій(ДВК) «карусель» по голосуванню за «мертвих душ». На деяких дільницях «бригадири» отримували потрібну їм інформацію навіть безпосередньо з екранів про хід голосування, які спеціально вивішувало для них керівництво деяких ДВК.
Коментарі, як кажуть, зайві. Тепер такі дії кваліфікуються як кримінальний злочин.
Отже, усім учасникам подібних оборудок по фальсифікації виборів, а також кандидатам у члени ДВК, які планують «підзаробити» грошей на майбутніх виборах, варто серйозно замислитись.

Росія і Туреччина: дайош безвізовий режим і не тільки...

Соломаха — Sat, 06 Apr 2019 17:53:48 GMT

27 липня 2010 року Рада міністрів Туреччини затвердила Угоду між урядами РФ і Туреччини про умови взаємних поїздок громадян РФ і Турецької республіки. Ця угода про безвізовий режим при перебуванні в країні терміном до 30 днів була підписана ще 12 травня цього року підчас візиту президента РФ в Анкару. Наступний крок - ратифікація угоди Російською Думою.
Угода про відміну візового режиму набуває сили одночасно з двосторонньою угодою про реадмісію (взаємну видачу незаконних мігрантів) між цими країнами.
Таким чином РФ приєднується до єдиного з Азербайджаном, Казахстаном, Таджикистаном, Туркменістаном, Узбекистаном і Туреччиною безвізового простору.
У самій Туреччині вважають, що вже цього літа російські туристи, перебуваючи на відпочинку у Туреччині, не матимуть мороки з візами і не сплачуватимуть за них по 20 доларів США(15 євро).
«Наши люди любят отдыхать в Турции, и теперь такая возможность для них будет совершенно бесплатной», - заявив підчас підписання угоди президент РФ.
До речі, у 2009 році в Туреччині відпочило 2,5 мільйонів росіян, до кризи – біля трьох.
Отже, для росіян, після реалізації цих домовленостей з Туреччиною, відпочинок там буде ще більш вигіднішим ніж у «братерському» Криму.
Звісно, що ця домовленість про безвізовий режим між Туреччиною і РФ не виникла «на піску», а підкріплена одночасним підписанням угоди про будівництво без тендера російською компанією «Атомстройэкспорт» першої в Туреччині АЕС вартістю біля 20 млрд. доларів США.
До речі, саме турецьким будівельним кампаніям кілька років тому уряд РФ довірив реставрацію Московського Кремля на суму біля 1 млрд. доларів США. Тому не дивно, що РФ і Туреччина уклали ще низку меморандумів і домовленостей, в т.ч. меморандуми про співпрацю у вищій освіти, забезпеченні якості і безпечності збіжжя та про поставки м’яса птиці.
Ось вам і слов’янське братерство…
Головне в міжнародних відносинах: взаємна вигода, а не міфи.

НЕБЕСНА СОТНЯ МАЙДАНУ

Соломаха — Sun, 19 Feb 2017 15:48:40 GMT

По третьому року з часу історичного подвигу Героїв Небесної Сотні приходить розуміння того, що НЕБЕСНА СОТНЯ МАЙДАНУ це: 1. Остаточне розвінчання рухівського міфу, що Українська держава мирним
шляхом і без жертв може постати незалежною від Московської тоталітарної
імперії. 2. Продовження бою, початого під Крутами у січні 1918 року, який готував націю для збройного захисту незалежності і соборності
України. 3. Перші жертви чергової російсько-української війні. 4. Небачений досі спалах волонтерського руху, що гартує з громадян України Український народ і Українську націю. 5. Сакральна жертва Української нації, принесена для пробудження
совісті і честі у тих кому «всьоравно і какаяразніца» до того, що
відбувається в суспільстві і державі.

Чому Україна не США?

Соломаха — Sat, 02 Jul 2016 18:47:14 GMT

Судіть самі.

16 червня 1775 року російськими військами було повністю зруйновано і ліквідовано Запоріжську Січ, а все майно та козацькі архіви було вивезено до Петербурга. Козацьку старшину та кошового отамана Петра Калнишевського звинуватили у зраді та засудили до каторги.
У наслідку цього Військо Запорозьке Низове припинило своє існування.

А рік потому...

4 липня 1776 року представники тринадцять колоній у Північній Америці підписали Декларацію незалежності Сполучених Штатів і проголосили, що стають вільними та незалежними державами і що всі політичні зв'язки між ними та Великою Британією анулюються.

Які ще потрібні аргументи і докази, панове?