Городянська тюрма

Спудей — Fri, 30 Jun 2023 20:56:39 GMT

Історія городнянської тюрми, це історія боротьби українського народу та людських страждань.
«В м. Городні з давніх-давен стоїть споруда колишньої «катерининської» (кін. 18 ст. –О.Я.) тюрми,-розповідає голова городянської райради Петро Верхуша, - стіни якої пам’ятають і народовольців, і більшовиків, і закатованих комуністичних та фашистських в’язнів.»
Проте найбільше у ній сиділо борців за незалежність України. Відразу ж після встановлення радянської влади тюрма, у якій до того сиділи борці з царатом – більшовики та народовольці, була заповнена українськими селянами.
– «Повстання на Чернігівщині розгоралося. Для його придушення радянська влада 18 липня 1919 року розділила територію губернії на три бойові райони – Кролевецький, Остерський та Середній, до якого входив і Городянський повіт, – пише у своїй розвідці про отамана Галаку Роман Коваль. –Арешти ставали повальними. В липня 1919 року у Городянській в’язниці перебувало 75 арештованих. Станом на 25 липня 20 чоловік з них вже було страчено. Але від того вільних місць у в’язниці не ставало –все нові і нові «контрреволюціонери» заходили під похмурі склепіння.(1).
Страждали від комуністичної влади й представники інших націй, навіть єврейської, представників якої так було багато серед каральних органів. Так не рятувала деяких городнянців й втеча в аполітичне, традиційно єврейське занят¬тя —торгівлю. У той час, коли немало висланих активістів зміцнювало здоров'я північними морозцями, в Городні опинилася за ґратами група крамарів: Айзінштат, Фрідкін, Сокольський, Штерець, Зяма Роговий, Альтерман. Дехто відбувся штрафом. "А те¬пер з податками історія, — скаржилася в листі до висланого друга дочка одного з засуджених. — Платити нічим. З хати вже витяти що можна, скоро візьмуться й за хату. І це не лише в нас, у Чернігові постраждали гірше. Можемо тепер здогадатися, що діється в інших містах. Усі сидять, склавши руки, зостається чекати виїзду в Крим, чи куди дозволять. Правда ми навчилися сміятися і духом не падаємо» (2).
Або наприклад як вам така історія? У січні 1927 року в Городні заарештували 20-річного кустаря-кондитера Носановського Нохима Аврамовича. Під час нічного обшуку співробітник Чернігівського губвідділу ДПУ Фрідман, в присутності понятих Чернушки Дениса Опанасовича і Манісової Хани Залманівни,
виявив близько 200 сторінок нелегальних матеріалів. Зокрема інформаційний листок ЦК сіоністсько-соціалістичної федерації "ДРОР" у СРСР, інструкції учбово-інструкторського відділу головного штабу Союзу ЦОФІМ "Ґошомер-Гаціор". 16-й випуск місцевої рукописної га¬зети "Маленький мирок" тощо. В документах зазначалося, що триває черговий (мало не восьмий) розгром сіоністсько-соціалістичних сил, репресії наштовхують на необхідність вчитися навчатись, безжально боротися з власними недоліками, не боятися повсякденної конкретної праці.
"Організатора і керівника підпільної контреволюцінної організації" арешт не злякав. Про заборонену літературу сказав, що вона належить не йому, а братові Мойсею, який два роки тому емігрував, відмовитися від сіонізму публічно через газети не побажав і взагалі від будь-яких пояснень про свою діяльність категорично відмовився.
— До Палестини виїхати бажаєте? — запитує слідчий.
— Бажання є, грошей нема, - відверто каже арештант.
Не добувши достатніх доказів для віддачі заарештованого до суду, уповноважений секретної опергрупи губвідділу ДПУ Коллакчі і началь¬ник губвідділу ДПУ Пейзнер порушують клопотання про вислання Носановського за межі України як соціально-небезпечний елемент в позасудовому порядку. Уповноважений секретно-політичного відділу Черток, ще один співробітник ДПУ Агліцкій, який виступає в ролі доповідача, клопотання підтримують. Доля Носановського переходить у руки голови Окремої наради при Колеги ДПУ (м. Харків) Карлсона і секретаря наради Гроссмана, які й споряджають контрреволюціонера на три роки в місто Сургут Уральської області. Дещо малокровний, як сказано в медичних документах, хлопчина, не занепадаючи духом, вивчає там мови, ходить на лижах, поки його долю не змінюють на краще.
28 червня 1928 року заступник начальника Одеського окрвідділу ДПУ Кривець і начальник секретного відділу Блюман садовлять його на корабель і відпускають до Палестини, очевидно, за казенний кошт.(3)
Але найбільшими ворогами залишалися українці.
Так члени ОУН з’явилися на території Чернігівщини у 1939-1940 роках, в якості ув’язнених. Наприклад, у 1940 році у Городянській тюрмі перебувала Марійка Левицька «Куна» - робітниця Львівської фабрики «Ароза», зв’язкова близька до крайового провідника ОУН (Б) Володимира Тимчія-«Лопатинського». Звідси її перевезли до чернігівської психлікарні, а потім до Кустанайської тюрми (Казахстан). (4) Це трапилося внаслідок евакуації ув’язнених перед наступаючою німецькою армією.
Документи свідчать, що з городянської тюрми було евакуйовано 190 ув’язнених до ст.. Златоуст. Далі їх було перевезено до Верхньоуральську, про що розповідає відомість вибуття та руху ешелонів по тюрмам НКВД Української РСР, куди вони прибули 30 липня. Тепер їх налічувалося вже 138 осіб. Цифри свідчать, з рахунків життя зникло 52 особи… (5)
Про страшні подробиці розповідає місцевий уродженець герой України Левко Лук’яненко:
- Перед Другою світовою війною арештовували громадян Городнянщини і за два тижні чи за місяць їхні трупи вивозили по дорозі на Горошківку і на краю лісу закопували. Навіть лінилися закопати як слід, і влітку сморід приваблював туди собак.
Олександр ЯСЕНЧУК
Джерела:
1. Роман Коваль Чернігівський Робін Гуд//Сіверянський літопис, - 2000. - №6. - С. 104
2. Володимир Шкварчук Прищеплена гілка .-Чернігів, «Просвіта», 1999 р. - С. 7-8
3. Володимир Шкварчук Прищеплена гілка .-Чернігів, «Просвіта», 1999 р. - С. 20-21
4. Василь Шпіцер Володимир Мороз Крайовий провідник Володимир Тимчій –«Лопатинський», - Львів, 2004, - С. 201
5. http://www.poshuk-lviv.org.ua/doc/doc21_u.htm

Герб Городни

Городнянец — Thu, 26 Mar 2020 19:22:12 GMT

Якорь. Но я умаю, что это не якорь, а стёртая печатка. В традициях казаков было изорбражать крест над полумесяцем - в знак победы над мусульманами. Крест над полумесяцем почему-то стал восприниматься как якорь. Кто что думает?

Вокзал -- Городня

Василь — Sat, 24 Oct 2015 12:02:38 GMT

Село за 3 кілометри від Городні, входить до складу міста. 265 дворів, 77 мешканців.

Засноване після прокладення Лібаво -Роменської залізниці в 1873 році. До 1917 року землі навколо села належали поміщиці Борозднисі (300 десятин).

В радянський час у селі збудовані овочева та спиртова бази, комбікормовий завод, нижній склад лісгоспу та асфальтний завод.

Альошинське

Василь — Sat, 19 Mar 2011 15:18:31 GMT

Село за 3 кілометри від Городні. 62 дворів, 139 жителів. Давня назва -- хутір Панощатенка.

Ймовірно, що це був хутір полкового судді Оксентія Панощатенка, який побудував Миколаївську церкву в Городні у 1781 році. За даними дослідника Олександра Дудка ("Городня", "Чернігівські обереги", 2010), існують дві версії сучасної назви. Перша -- від імені власника хутора Альоші. Друга версія -- від слова "олешняк" -- вільховий ліс, що через "акання" трансформується у місцевій вимові на "алешняк".

В кінці 19 - на почтаку 20 століття село належало поміщику Писареву, який мав в селі конезавод. У 1931 році в селі організовано колгосп. Поблизу села зберігся курган, насипаний, за переказами, під час російсько-шведської війни.

Хрипівка

Василь — Mon, 23 Aug 2010 18:18:49 GMT

Село розташоване за 3 кілометри від райцентру та за 7 кілометрів від залізничної станції. Є центром сільської ради. 1988 року в селі нараховувалося 787 жителів.

Вперше згадується в документах 1611 року. 1866 року було 100 дворів з 700 жителями, а вже 1897 -- 221 дівр і 998 жителів. 1878 року зведена дерев"яна Преображенська церква, спалена комуністами за таємничих обставин.

Уродженцями села є Герой України, видатний борець за незалежність України, надзвичайний і Повноважний Посол, народний депутат кількох скликань Левко Лук"яненко та доктор історичних наук Федір Лось.

Герб району

Odarka — Wed, 11 Nov 2009 08:39:49 GMT