Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина"

МIЛIЦЕЙСЬКИЙ ГАЧОК З МЕТАЛОБРУХТУ

Sivershina — Mon, 08 Jul 2024 16:02:56 GMT

Досить часто, не знаючи деяких тонкощiв в юриспруденцiї, ми створюємо неприємнi ситуацiї, а то й взагалi наражаємо на бiльшу небезпеку не лише себе, а й близьких нам людей. У таких випадках, особливо пiсля настання негативних наслiдкiв, здебiльшого дивуємось: а я не знав чи не знала... Але ж, як вiдомо, незнання дiючих законiв не звiльняє вiд вiдповiдальностi. А якщо до своєї необачностi ще й додаються «форс-мажорнi» обставини, то вирватися з такого кола взагалi досить складно.
Здивуванню В’ячеслава Феня не було меж, коли наприкiнцi травня цього року вiн отримав судову повiстку, в якiй зазначалося, що він повинен з’явитися на судове засiдання як правопорушник, дiї якого передбаченi статтею Кодексу про адмiнiстративнi правопорушення. «Та я ж нiчого не скоював, то що це могло означати?» — спантеличено перепитав у свого сiмейства В’ячеслав. Коли зателефонував своєму знайомому, юристу за фахом, стало зрозумiло, що йому iнкримiнують вiдповiдальнiсть за дiяльнiсть, якою вiн нiколи й не займався. Сто шiстдесят четверта стаття зi значком десять КУпАП (Кодекс України про адмiнiстративнi правопорушення) мiстить нормативну вiдповiдальнiсть за порушення законодавства, що регулює здiйснення операцiй з металобрухтом. Та про все по порядку.
Лютневого дня В’ячеславу зателефонувала знайома та попросила його привезти iз села Авдiївка, що в Куликiвському районi, всякий непотрiб — миски, каструлi та iнше приладдя, яке вже вийшло iз господарського вжитку. З тильної сторони непрацюючого магазину, серед кущiв, утворилася купа «непотрiбного» металобрухту — мiсцевi мешканцi з усiєї округи накидали. I коли довелося забирати це металеве «смiття», деякi люди навiть дякували «збирачам металобрухту», що територiю хоч очистили. Та от тiльки шлях до пункту приймання цього металобрухту виявився досить уразливим.
Тiльки-но виїхали за село — вiдразу їхнє авто зупинили працiвники Куликiвського райвiддiлу, та, пильно роздивившись, що й до чого, вiдпустили. Але при в’їздi до Чернiгова автомобiль Феня був зупинений нарядом мiлiцiї, пiсля огляду автомобiля знову дали дозвіл на подальше перемiщення металобрухту. А от в обласному центрi мiлiцiонери, проявивши кмiтливу пильнiсть, звелiли доставити «небезпечний» товар до Чернiгiвського мiського вiддiлу ОВС, де з дотриманням усiх детективних канонiв були й оформленi вiдповiднi матерiали. Нагадаю, що ця подiя вiдбулася в останнiй зимовий мiсяць. I лише в травнi В’ячеслав отримав «запрошення» до Куликiвського (?) районного суду. Минуло вже майже три мiсяцi, тодi як питання про адмiнiстративне покарання має вирiшуватися не пiзнiше встановленого законодавством термiну. Неймовiрно, але навiть до суду з мiлiцiї надiйшли всi документи стосовно дiй В’ячеслава Феня з простроченням термiну аж на 15 дiб. Чим керувалися цього разу працiвники мiлiцiї, якi готували матерiали про притягнення «порушника» до суду, — вiдомо тiльки їм.
Не дивно, що Куликiвський районний суд в особi суддi Олексiя Морозова ухвалив єдине правильне рiшення — провадження по справi про притягнення Феня В’ячеслава Михайловича до адмiнiстративної вiдповiдальностi за КУпАП — закрити. Бiльше того: суд дiйшов висновку, що вилучений металобрухт близько 300 кiлограмiв необхiдно повернути власнику, тобто В’ячеславу. I це, не дивлячись на те, що сам Фень у мiлiцейському протоколi та своєму поясненнi зазначив, що металобрухт вiн скуповував. «То навiщо ж ви вказували, що займалися збиранням металобрухту, а тепер говорите про протилежне?» — запитав я у «винуватця» цiєї, здавалося б, зовсiм банальної iсторiї. «А тодi, як затримали, в мiлiцiї менi сказали, що пишiть те i те, мовляв, усе це має суто формальне значення, i нiкуди воно не пiде. Просто треба ж для протоколу, — пояснив менi В’ячеслав. — От я i написав, як велiли». Що з того вийшло — ви самi бачите, шановнi читачi.
Насамкiнець зауважу, що до Кодексу про адмiнiстративнi правопорушення внесенi суттєвi змiни в частинi придбання (збирання, заготiвлi) металобрухту. А згiдно iз Законом «Про металобрухт» тепер операцiї з металевим брухтом можуть здiйснювати виключно спецiалiзованi пiдприємства та їх фiлiї. Органiзацiї, якi займаються скуповуванням вiд населення металобрухту, не повиннi приймати промисловий брухт з металу (i це, мабуть, правильно, — пригадати хоча б тi злощаснi металевi люки, а точнiше — їх вiдсутнiсть на дорогах), а для збирання побутового металобрухту необхiдно обов’язково мати лiцензiю, бо iнакше в дiях металозбирачiв мiлiцiя та суди вбачатимуть склад адмiнiстративного правопорушення й цiлком на законних пiдставах. I слiд завжди пам’ятати про те, що кожне написане слово в протоколi чи будь-якому iншому документi може вилитися проти самих себе. Пiзнiше довести протилежне, як засвiдчує юридична практика, майже неможливо.

Тригліцериди, полігліцероли ... – смачного !?

siver — Wed, 07 Apr 2021 17:29:42 GMT

Зручними для нас, покупців, стали усілякі супер-міні-маркети. Але й там, незважаючи на досить високу якість обслуговування, що врешті-решт є одним із основних показників діяльності "іміджевих" компаній, є ряд вельми серйозних недоліків, що можуть призвести до негативних наслідків для людини, не кажучи вже про найгрубіші порушення діючого законодавства у сфері торгівлі та прав споживачів.
У мережі магазинів "Квартал" або ж "Союз" ви купили, наприклад, 300 г твердого сиру "Російський" та стільки ж, скажімо, вершкового масла "Селянське". Вдома розкрили магазинну упаковку і не встигли ще скуштувати, як помітили неприродну для цих продуктів плісняву і деякі чорно-зеленуваті відтінки незрозумілого походження. Продукт виявився непридатним для споживання або ж, якщо казати "законною" мовою, — втратив свої властивості через тривале зберігання. Та ще більший подив виникає тоді, коли упаковка свідчить, що придбані вами продукти упаковувалися лишень учора, отже, вони повинні бути свіжими, адже саме на це ви, як споживач, й сподівалися, за що сплатили певну суму своїх грошей. На таку нашу "повсякденну" наївність і розраховують керівники мережі магазинів.
Зазвичай на ярличках розфасованих та упакованих у магазинах продуктів зазначається дата пакування, вага та вартість.
Чомусь контролюючі органи (санепідемстанція, служби захисту прав споживачів тощо) не помічають (а може, не хочуть?) відсутності обов'язкових зазначень про дату виготовлення, а не упакування конкретного продукту, термін зберігання, адреси і назви виробника та ще кілька суттєвих нюансів.
Одна назва "Селянське масло" ні про що не говорить. Зараз стільки видів може бути під однією і тією ж назвою, що можна заплутатися навіть виробникам, а не те що споживачам. До того ж не секрет, що .сьогодні до складу продукту можуть додаватися "будь-які домішки. Для прикладу, в протиставлення діяльності супермаркетів, візьмемо упаковане самим виробником масло під назвою "Маселко", де, як і годиться, перерахований увесь спектр наповнювачів, серед них — навіть і такі, що при постійному їх вживанні можуть викликати різні захворювання.
А тому законодавство й передбачило, щоб споживач міг отримати необхідну для нього інформацію і убезпечити себе, своїх рідних, близьких від неприємних несподіванок. Бо не всім, погодьтеся, корисні будуть масло або твердий сир, в яких містяться рослинні жири та олії, стабілізатори-емульгатори, дистильовані моногліцерини, тригліцериди, полі-гліцероли, полірицинопеати, штучні масляні ароматизатори, кислоти-консерванти, модифікований крохмаль, штучні барвники (бета-каротин та інші).
Усе це сьогодні використовується досить активно при виготовленні різних продуктів харчування.
Якось у розмові один мій знайомий зробив припущення, що все нібито розраховано на те, аби люди частіше хворіли, бігали по аптеках (бач, їх вже стільки функціонує — майже на кожному кутку міста) та "насолоджувались" різними пігулками.
Не знаю, так це чи ні, а ось те, Що контролюючі відомства повинні навести елементарний лад І примусити адміністрації продовольчих закладів дотримуватися законодавства у сфері захисту прав споживачів, то сумнівів у цьому не виникає.
Адже це зробити зовсім нескладно. Було б лише бажання і реальна турбота про захист здоров'я громадян.

Cергій Кордик

Количiвськi селяни проти київських бiзнесменiв

Sivershina — Thu, 23 Apr 2020 12:07:56 GMT

Останнiй мiсяць для мешканцiв села Количiвка, що розташоване поблизу Чернiгова, став чи не найважчим за всi роки незалежної України. Ще б пак! Адже вони i в снах не могли передбачити, що їхню землю, оточену зачарованою Десною, будуть так швидко вiддавати тим, хто, по сутi, нiколи не мав до цiєї землi жодного вiдношення. Ще й те обурює количiвських селян, що нiхто з ними про це не радився.
Тринадцять гектарiв землi бiзнесмени зi столицi прагнуть використати для будiвництва котеджiв, що, за їхнiм задумом, будуть прикрашати берег Десни. А щоби не було рiзного роду протестiв, то деяку частку площi пообiцяли надавати нiбито i для потреб самих же селян. Та мiсцевi мешканцi з цим абсолютно не згоднi, бо знають не з чуток про обiцянки заїжджих людей i реальну буденнiсть.
На термiновому сходi села Количiвка селяни вирiшили органiзовано, в рамках дiючого законодавства, зiбрати необхiдну кiлькiсть пiдписiв для проведення заходiв, якi б дали змогу, на їхню думку, висловити недовiру головi сiльської ради Струк Свiтланi Миколаївнi. Саме за її активного сприяння нещодавно сесiя мiсцевої ради ухвалила позитивне рiшення на користь київських бiзнесменiв. Селяни вбачають у цьому безлiч незаконних дiй з боку «головихи» i мають уперту надiю на справедливе вирiшення земельного питання.
Подiї, що так стрiмко розгортаються навколо земель громади села Количiвка, змусили селян звернутися за допомогою до отамана Чернiгiвського осавульського куреня, секретаря ради Українського козацтва при облдержадмiнiстрацiї Юрiя Соколова. За його активного сприяння в Количiвцi була утворена 2-га сотня Українського козацтва у складi 20 козакiв, яку очолив мiсцевий мешканець Валентин Андрiєнко, iсторик за фахом.
Збереження землi для сiльської громади — одне з основних завдань новоствореної козацької органiзацiї.