Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина"

Скільки коштували позачергові вибори Чернігівського міського

siver — Thu, 26 Feb 2026 15:16:30 GMT

Скільки коштували позачергові вибори Чернігівського міського голови ?

17 кандидатів на посаду Чернігівського міського голови на позачергових виборах 26 листопада 2006 року з 22, що відкрили рахунки своїх виборчих фондів, надали до міської територіальної виборчої комісії Звіти про надходження та використання своїх виборчих фондів на загальну суму у 850 тисяч 237 гривень. З цих коштів залишилися не використаними кандидатами 353 грн. Ці залишки коштів на рахунках кандидатів ВАТ„Державний ощадбанк України” повинен перерахувати до місцевого бюджету. Кошти у сумі 849 тисяч 884 грн. були витрачені кандидатами на проведення виборчих перегонів.
Як не дивно, загальна сума виборчих фондів кандидатів одного порядку, що й кошторис витрат міської територіальної виборчої комісії з державного бюджету на позачергові вибори Чернігівського міського голову у сумі 1 млн. 42 тисячі грн. До речі, головною статтею витрат цього кошторису, на відміну від офіційних витрат з виборчих фондів кандидатів на посаду міського голови, є заробітна плата та нарахування на неї членів виборчих комісій у сумі 779748 грн., що складає понад 74,8 % від загальних витрат кошторису.
Найбільший (в той же час максимальний по Закону «Про вибори») виборчий фонд у 125 тисяч грн. був сформований командою переможця виборчих перегонів Соколовим О.В., який набрав 31055 голосів виборців (38,94%). Майже одного розміру виборчі фонди у його найближчих конкурентів, що виборювали між собою друге місце на перегонах. У Вітренка С.М. виборчий фонд склав 121694 грн., у Лещенка В.О. – 122811 грн., у Кнуренка С.В. - 123486 грн. На перегонах вони посіли відповідно місця з 2 по 4 та набрали відповідно 9287(11,64%), 8567(10,74%) та 7732(9,39%) голосів виборців.
Наступна пара кандидатів на посаду міського голови, що посіла 5 і 6 місця у перегонах, також має майже однакові розміри виборчого фонду. У Звєрєва М.В. виборчий фонд склав 77138 грн.(5379 голосів – 6,74%), у Шульги О.Г. – 79137 грн.(3030 голосів – 3,80%).
Якби не деякі «аномалії», на кшалт не відповідності виборчих фондів порівняно з результатами кандидатів на посаду міського голови Чемерова В.М. виборчий фонд якого склав 71340 грн. з 543 голосами(0,68%, 12 місце на виборах) і Вороніна Г.П. - 30000 грн. з 131 голосом(0,16%, 19 місце на виборах) або відносно високими результати колишніх і діючих «партійних» кандидатів таких як Тандура В.М., який взагалі не відкривав рахунку виборчого фонду, але набрав 1671 голос (2,10%, 8 місце на виборах) та висуванця УНП Глухенького А. А., який з виборчим фондом у 500 грн. отримав 680 голосів (0,85%, 10 місце на виборах), висновок був незаперечним: чим більше кошів у виборчому фонді – тим кращий результат на перегонах.
«Найдорожче» один голос виборця коштував ініціатору спорудження в Чернігові у 2003 році о так званого підземного «Метрограду» Вороніну Г.П. аж 229 грн. «Найдешевше» (з першої десятки лідерів перегонів) один голос виборця дістався Глухенькому А.А. всього по 0,74 грн. Це звісно не враховуючи самовисуванця Тандури В.М. В той же час, як переможець виборчих перегонів Соколов О.В. з коштів виборчого фонду витратив на залучення кожного голосу за себе по 4 грн. 2 коп.
Переважна кількість коштів у виборчих фондах кандидатів на посаду міського голови була задекларована як їх власні кошти. Це склало у сумі 645 тисяч 358 грн. або 75,9% всього виборчого фонду Навіть, у висуванця КПУ Лещенка В.О. добровільних пожертв від фізичних осіб було лише на 700 грн. Не набагато більше їх і ще одного партійного висуванця «БЮТівця» Вітренка С.М. – 1010 грн.
„Найбіднішими” кандидатами виявилися колишні міські голови – переможець цих перегонів Соколов О.В., який у свою виборчу кампанію не вклав жодної власної гривні, та Мельничук В.В., який вніс у свій виборчий фонд лише 1000 з 25700 грн. Найбільше власних коштів у виборчі фонди внесли Кнуренко С.В. - 123486 грн., Лещенко В.О. - 122111 грн., Вітренко С.М. – 120684 грн.
Щодо використання коштів виборчих фондів кандидатів на посаду міського голрови, то половина з них, у сумі 426286 грн. (50,2%) «освоєна» засобами масової інформації(ЗМІ). Оплата ефірного часу на телебаченні коштувала кандидатам у 98655 грн.(або 11,6% усіх витрат кандидатів з виборчих фондів), на радіо – 99782 грн.(11,7%). „Левову” ж частку коштів виборчих фондів спожили друковані ЗМІ – 227848 грн. (або 26,8% всіх витрат кандидатів з виборчих фондів). На виготовлення(оренду) рекламних щитів (біл-бордів і сіті-лайтів) загалом витрачено 125644 грн.(або 14,8% всіх витрат кандидатів з виборчих фондів). До речі, найбільше їх виготовили Звєрєв В.М. та Чемеров В.М на суму відповідно у 36052 грн. та у 27774 грн.
На телебаченні під час виборів панували комуністи. Їх кандидат витратив з виборчого фонду 54902 грн. або оплатив 55,6% усього ефірного агітаційного телечасу, які були куплені кандидатами на цих перегонах. Беззастережним лідером радіоефіру був Соколов О.В. Це коштувало йому 41841 грн. або 41,9% усього оплаченого з виборчих фондів агітаційного радіоефірного часу. Лідером використання друкованих ЗМІ на цих виборах був Кнуренко С.В. З його виборчого фонду оплачено 43525 грн. або 19,1 % від загальних витрат на друковані ЗМІ усіх кандидатів.
Витрачати кошти на оренду приміщень для зустрічей з виборцями спромоглися лише Соколов О.В. та Вітренко С.М. відповідно 1929 грн. та 2288 грн. Можливо, саме тому вони і посіли дві перші сходинки виборчих перегонів.
В цілому витрати з виборчих фондів кандидатів на кожного з 79755 виборців, які взяли участь у голосуванні на виборах в Чернігові 26 листопада 2006 року, склали 10 грн. 66 коп., а з державного бюджету - більше 13 гривень. Мало це чи багато ? З чим порівнювати !?
В той же час, чи не вперше на місцевих виборах широка громадськість отримала можливість ознайомитися з хоча б задекларованими (тобто офіційними) витратами учасників виборчих перегонів. Хоча всі розуміють, що справжні витрати кандидатів та тих хто їх підтримував на виборчих перегонах, ой як далекі від офіційних.

Сергій Соломаха, економічний оглядач газети „Сіверщина”

Дружба, дружбою, а ....

Sivershina — Thu, 23 May 2024 08:31:37 GMT

Безперечно, що дружити зi своїми сусiдами — справа вдячна й економiчно вигiдна. Ось тiльки сусiди бувають рiзними, наприклад, однi бiднi, iншi — багатi. Тож i дружба мiж ними виходить рiзна.
Колись, у спiльному комунiстичному СРСР, народнi гуляння на День радянської молодi (тобто фактично день ВЛКСМ) на кордонi трьох областей —Брянської, Гомельської i Чернiгiвської — органiзовували обкоми комсомолу. Старшi компартiйнi товаришi тиснули на райспоживкооперацiї, а тi по черзi (раз на три роки) пiдвозили в цей день до Монумента дружби бiля с.Сенькiвка Городнянського району Чернiгiвської областi дефiцитнi наїдки i напої, звiсно, ще й по трохи знижених цiнах. Не дивно, що мешканцi навколишнiх сiл i мiст трьох областей з нетерпiнням чекали, щоб найдовшого лiтнього дня присiсти-прилягти на зелену травичку, випити, закусити, згадати про непохитну дружбу радянських народiв, а комсомольським функцiонерам показати свої органiзаторськi здiбностi старшим компартiйним товаришам. Хоча, мабуть, традицiя збиратися молодi в найкоротшу нiч прийшла ще з купальських свят i поганських часiв.
На жаль, пiсля утворення незалежних держав у 1991 роцi народнi гуляння бiля Монумента Дружби на кордонi трьох держав зусиллями полiтикiв перетворилися у масштабнi полiтичнi акцiї. У 2004 роцi в них взяли участь навiть першi особи трьох держав. Тодi в Українi вiдбувалися президентськi перегони. Тепер — вибори в Думу в Росiйськiй Федерацiї.
Ось так поступово комсомольськi гуляння набули статусу мiжнародного молодiжного фестивалю тепер уже пiд гаслами виключно вiчної слов’янської дружби.
Не дивно, що у 2004 роцi вiд поглядiв президентiв Бiлорусi, Росiйської Федерацiї i України на Монументi Дружби були ретельно прихованi геть усi радянськi атрибути. Чого не скажеш про останнiй фестиваль «Дружба-2007», що вiдбувся 21—24 червня цього року.
Цьогорiчним органiзаторам фестивалю, тобто українськiй сторонi, усе ж вдалося звести до мiнiмуму полiтичнi барви у колонi своєї делегацiї. Крiм компартiйних червоних стягiв, але без компартiйної символiки, прапорiв iнших полiтичних сил в українськiй колонi не було. Чого не скажеш про росiйську делегацiю — сотнi партiйних прапорiв правлячої партiї. Здивувала офiцiйна делегацiя Республiки Бiлорусь — на чолi її колони з десятками транспарантiв про слов’янську дружбу марширували «бiлоруськi казаки», що були вдягненi у новенькi однострої на кшталт бiлогвардiйських часiв громадянської вiйни.
А як же традицiйнi народнi гуляння мiсцевих жителiв на зеленiй травицi?
Усе це — в минулому. З кожним роком фестиваль набуває європейських рис — сотнi автобусiв, зручнi торговельнi намети, столи, стiльцi, мангали тощо. I головне — обмiннi пункти валют по одному вiд кожної країни.
I цiни та курси валют вiдповiдно ринковi. Український ВАТ «Ощадбанк» на бiлоруськi рублi взагалi валюту не мiняв. Бiлоруськi рублi українцi могли придбати фактично лише у росiян. Цiкаво, що бiлоруський банк продавав-купував гривнi за свої рублi з рiзницею курсу аж у 16,3 вiдсотка. Наприклад, по iнших валютах рiзниця курсу купiвлi-продажу складала лише вiд 1,5 до 4 вiдсоткiв. Це означає, що українськi гривнi бiлорусам купувати за бiлоруськi рублi було вкрай не вигiдно. Тобто торгiвля мiж бiлорусами й українцями була таким чином зведена до мiнiмуму.
Чому? Спробуємо розiбратися.
Якщо цiна, наприклад, такого iнтернацiонального колонiального товару, як банан, за 1 кг була в гривнях i в бiлорусiв, i в росiян майже однаковою — вiдповiдно 7,51 грн. i 8,80 грн., то товарiв власного виробництва це не стосувалася. Наприклад, цiна бiлоруських i росiйських помiдорiв за 1 кг — вiдповiдно 7,93 грн. i 12,40 грн., а огiркiв — 3 грн. i 7 грн. Порiвнювати вартiсть горiлки й шашликiв не варто, бо це справа невдячна — треба враховувати їх якiсть.
Отже, економiчним господарем фестивалю був росiйський рубль. «Сбербанк России» навiть на долар США дивився зверхньо. Отже, рiзниця курсу купiвлi-продажу долара США у росiян складала 10,3%, а бiлоруського рубля ще бiльше — 14,8 вiдсотка. В той час, як євро i гривня купувалися i продавалися з рiзницею лише у 4 вiдсотки.
Отже, на вiдмiну вiд росiян, українцi та бiлоруси святкували на «Дружбi-2007», головним чином, своєю горiлкою, салом i бульбою, купленою за свої гривнi i бiлоруськi рублi. Причина такої нерiвностi в тому, що рiвень цiн i заплат в Українi та Бiлорусi значно нижчий, нiж у Росiї. Так, у 2006 роцi середня заробiтна плата на мiсяць у цих країнах була вiдповiдно 164, 170 i 315 євро. (1 євро за курсом НБУ — 6,76 грн.). Для порiвняння: вiдповiдно в Болгарiї, Литвi, Польщi — 181, 434 i 637 євро.
Звiдки взятися економiчним пiдвалинам слов’янської, братньої дружби трьох народiв, якщо, як кажуть росiяни, ... «табачок врозь»?
Символiчно, що з Монумента Дружби неозброєним оком можна досi споглядати на щогли для прапорiв трьох держав. На росiйському боцi монумента щогли чомусь значно вищi за українськi, а на українському боцi монумента — вищi за бiлоруськi.
Начебто дрiбницi. Але вже це засвiдчує нерiвнiсть країн, що закладається у пiдсвiдомостi, якої давно немає у сучаснiй Європi.
Чому Європейський Союз iснує i розвивається далi, а Радянський Союз розвалився? Не в останню чергу й тому, що рiвень життя мешканцiв бiдних i багатих країн, що входили до Європейського Союзу, з року в рiк не тiльки зростав, але й вирiвнювався. В той час, як у кiнцi 80-их рокiв минулого столiття економiчнi процеси в союзних республiках СРСР рухалися у прямо протилежному напрямку. Тому й не дивно, що першою декларацiю про незалежнiсть 12 червня 1990 року проголосила РРФСР. Цей день у Росiйськiй Федерацiї, країнi, яка фактично i привласнила всi активи СРСР, вiдзначається щорiчно як нацiональне свято. На жаль, Декларацiю про державний суверенiтет Верховна Рада УРСР ухвалила лише 16 липня 1990 року.