Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина"

Райдер для інвестора

finka — Wed, 30 Sep 2026 14:01:57 GMT

В основі цього сюжету — типово-українська ситуація. Уявіть: упродовж років і років люди нарікали на трагічну історію (кепську економічну ситуацію, долю, сусідів, слабке здоров’я, бідних батьків, недобрих родичів, власну злиденність… список можна продовжити самостійно), щоб виправдатися перед cобою й світом за своє недолуге існування. І ось! Сталося! Господь (чи Всесвітній Розум – кому як зручніше) нарешті почув нарікання-молитви і послав… Ні, не шматочок сиру, а справжнього мільйонера з багатого арабського світу.

Мільйонер готовий негайно й суттєво підтримати Ваш бізнес і Вас, і все, що довкола Вас. Мільйонеру подобається Ваша продукція. Яку відповідь Ви даєте мільйонеру на його шикарну пропозицію – одразу укласти контракт для початку на один мільйон доларів? Подумайте. А я розкажу, як було насправді…

Уявіть собі, інколи шляхи арабських мільйонерів пролягають через Чернігів. Зрідка, але трапляється. Це коли все будується на якихось особистих контактах, коли людину із загадкового арабського світу треба везти від столичного Борисполя й цілодобово нею опікуватися, починаючи від її абсолютно нормальних людських бажань — забезпечити проживання в комфортних умовах, мати доступ до інтернету, можливість пити гарну чисту воду, щойно відтиснутий фруктовий сік, споживати тільки-но приготовану їжу тощо. Питання грошей у цій ситуації не стоїть: неважливо, скільки це коштуватиме. Але, як не дивно, у цій сфері виникає ціла купа проблем. І проблем серйозних!

Зненацька виявилося, що арабського мільйонера в нашому древньому Чернігові просто взагалі нема де поселити! Для нього спочатку був заздалегідь зарезервований найвишуканіший і найдорожчий номер в одному з найкращих готелів нашого чудового міста. Навмисне не називатиму готель — нехай кожне готельне господарство спробує позбутися названої нижче проблеми, через яку араб категорично відмовився поселитися. Проблемою виявився… тютюновий запах, яким просякнуте в наших готелях, здається, абсолютно все – від стін до білизни. Араби ж, якщо ви пам’ятаєте, не палять. Відчутний «аромат» настільки шокував мільйонера, що він одразу сказав «ні» і негайно попросився звідти геть.

А тепер уявіть собі головний біль супроводжуючої сторони: миттю знайти в Чернігові житло, яке б араба влаштувало. Повторюсь: ціна в даному випадку була абсолютно неважлива. Важливим був належний комфорт.

Араба після непомітної йому лихоманки телефонних перемовин і пошуків оселили в приватному секторі. Коли він оглянув дворівневу квартиру з сяючим паркетом, дзеркалами, люстрами, сучасними меблями і т.п., то здивовано запитав, чого його одразу сюди не привезли, а змусили витратити час на отой жахливий готель. Арабу не стали пояснювати наших реалій — хіба зрозуміє?

Потім була дуже серйозна морока для супроводжуючої сторони — забезпечити пристойне харчування поважному гостю. Ви гадаєте, це легко? Помиляєтесь! Взагалі-то чогось такого особливого не було потрібно: справжні мільйонери, як правило, люди невибагливі. Все, що їм треба — сік, вода, фрукти, певні сорти м’яса в меню… Вимога одна: свіжість і якість продуктів. І якщо ви думаєте, що це забезпечити просто, то глибоко помиляєтеся! Людина готова щедро платити й платить за високоякісну їжу. Але... Пройдіть нашими магазинами, зазирніть на ринки й харчові склади, завітайте до ресторанів… Гарантую: оглянувши етикетки й зовнішній вигляд запропонованих харчів, які невідомо скільки днів лежать на прилавках, ви почнете конкретно замислюватись над тим, що ми з вами їмо і чому виглядаємо так, як виглядаємо…

Зрештою, якось і цю проблему владнали. Звичайно, приватним способом і особистими контактами.

Але мільйонери люди зайняті, і цей арабський мільйонер прибув не гуляти древнім Черніговом — його зацікавив металургійний ринок наших південних міст. Кілька дзвінків — і мільйонер з перекладачем попрямував авіарейсом саме туди.

І от — перемовини в дирекції підприємства. Мільйонер розказав, що його зацікавила продукція, що його компанія має намір співробітничати і одразу готова укласти угоду на постачання продукції. Сума контракту для початку — один мільйон доларів. Одразу.

Ви нізащо не відгадаєте, що почув на свою пропозицію мільйонер! Я вже кільком людям пропонувала відгадати! Ніхто не відгадав!

Арабу-мільйонеру було сказано, що менеджер підприємства готовий буде з ним зустрітися... наступного тижня!

Араб тонко посміхнувся куточками губ — на цьому перемовини (і його візит також) були закінчені. Остаточно.

Потім він весь час запитував супроводжуючу сторону: чому — так? Чому у нас так багато бідних людей і чому не надто процвітаюче підприємство не захотіло мати справу з його компанією.

Від якого часу треба було починати пояснювати все це людині з іншого світу? Адже ми й самі не знаємо відповіді на оте «Чому?»

Інеса ФТОМОВА

Як поліцаі ставали партизанськими агентами

lyudmila — Tue, 15 Sep 2026 09:55:04 GMT

На мене велике враження справила стаття Віктора Баранова «Як поліцай став героєм», опублікована 10 червня цього року на сторінках «Сіверщини». Це розповідь про командира партизанського загону ім. Суворова, національного героя Чехословаччини, кавалера орденів СРСР, Польщі, Угорщини Т.М.Стадника (1923-1977), уродженця Парафіївки Ічнянського району, який на початку війни був у рідному селі жорстоким поліцаєм. Перед визволенням Чернігівщини він втік до партизанів і там знайшов собі притулок, а потім був оточений пошаною і різними відзнаками. Тема знайома і близька. З нею я зіткнулась під час роботи над книгою «Слідами Чернігівського підпілля».
Віктор Баранов вважає, що Стадник «вийшов у люди» завдяки своєму наближенню до радянських керівників різних рівнів. Все це, можливо, було пізніше. А тоді, коли парафіївський поліцай прибився до партизанів, ним зайнявся заступник командира з розвідки, який міг бути офіцером НКВС або ГРУ. Річ у тім, що 19 квітня 1943 року товариш Сталін віддав наказ «Об улучшении разведработы в партизанских отрядах», в якому містилася вимога корінним чином посилити розвідку в інтересах Червоної Армії. На посади заступників командирів партизанських формувань з розвідки призначались кваліфіковані спеціалісти органів державної безпеки. Куратором партизанської розвідки був заступник начальника Центрального штабу партизанського руху майор держбезпеки Семен Бєльченко. В липні 1943 р. він склав план роботи розвідвідділу, який включав створення міцної агентурної розвідки, налагодження обліку агентури, систему зв’язку з нею і проведення продуманих комбінацій.
Ось тут у нагоді стали ті, хто перебіг на бік партизанів, а до того служив або в українській поліції, або охоронних батальйонах (шуцманшафтбатальйони), або «ВІКДО» - «Віртшафсткоммандо», що означає господарське командування з використання матеріальних ресурсів окупованих областей СРСР в інтересах вермахту. Цьому формуванню була підконтрольна, наприклад, Чернігівська меблева фабрика, тому що звідси до Німеччини вивозилися оброблені будівельні матеріали з деревини.
Доктор історичних наук, відомий російський історик Олексій Попов в книзі «Диверсанты Сталина: Деятельность органов Госбезопасности на оккупированной советской территории в годы Великой Отечественной войны» пише: «Следует отметить, что отношение к агентуре, в том числе и из вражеской среды, в 1943 году изменилось в лучшую сторону. Так, агентам, завербованным из числа лиц, находящихся на службе у оккупантов, выдавались удостоверения, в которых указывалось, что это лицо выполняло задания партизан. Это, по мнению оперативных работников, давало агентам уверенность в том, что после изгнания гитлеровцев они и их семьи не будут репрессированы советской властью». Всі документи з агентури, як зазначає Олексій Попов, після відповідного оформлення повинні були відправлятись у штаби партизанського руху. У партизанських загонах заборонялося зберігати подібні матеріали. Лише особисто у заступників командирів з розвідки зберігалися закодовані списки агентури.
Відповідно до інструкції в особистій справі агента знаходились всі документи, що стосувалися даного агента. Це матеріали перевірки із заповненою спецанкетою, рапорт із санкцією на вербовку, автобіографія, підписка про роботу у розвідувальних органах, довідка оперативного працівника про хід вербовки, лист заохочень і нагороджень, характеристика виконаних доручень кандидата на вербування.
Ще одна цитата з книги Олексія Попова «Диверсанты Сталина»: «Вербовка должна была оформляться с определенными формальностями. Вводился строгий учет агентуры. Как правило, от агента отбиралась подписка. Она имела стандартную форму: «Я... добровольно обязуюсь работать по заданиям командования партизанского отряда, все задания выполнять честно и о своей работе и ее методах никому не разглашать. Знаю, что за умышленное разглашение своей деятельности, как за предательство, я буду отвечать по законам военного времени, в чем и расписываюсь». Заполненные спецкарточки препровождались в разведотдел ЦШПД фельдсвязью. Пакет опечатывался тремя сургучовыми печатями, но не прошивался. Разведотдел по получении заполненных на агентов спецкарточек брал агентуру на централизованный учет и высылал в разведотдел штаба, приславшего карточки, обложки дел с присвоенным номером на каждого агента».
Вербувальниками були розумні і досвідчені чекісти. До того ж, непогані психологи. Як згадував один із вояків Литовської визвольної армії, що потрапив у радянський полон, офіцер Смершу запропонував йому співробітництво і вільне життя агента. В разі відмови йому «світять» двадцять п’ять років за Полярним колом. Вони кілька хвилин дивились один одному в очі. Потім литовець сказав, що обирає другий шлях. На нього ніхто не тиснув. Було ясно, що ця людина навіть за умов полону залишилась вірною своїм ідеалам борця за вільну і незалежну Литву.
Для успішних дій агентурної мережі і забезпечення високої продуктивності в її роботі вимагалася неабияка конспірація. Тому рекомендувалося додержуватися низки правил, серед яких було наступне: матеріали, що стосувалися роботи з агентурою, зберігати в таємниці, а вразі необхідності спалювати.
Документи партизанської агентури з колишніх прислужників окупантів зберігаються в Російському державному архіві соціально-політичних досліджень в Москві. Віриться, що вони стануть доступними і нашим, українським, дослідникам.

Людмила Студьонова

Посоветуйте планшет

Gazowa — Mon, 03 Aug 2026 05:09:21 GMT

Форум: Про Україну
Автор теми: Gazowa
Автор останнього повідомлення: Dariia
Кількість відповідей: 47

Подорожі

Журналіст — Thu, 30 Jul 2026 22:01:11 GMT

Кримські враження
Севастополь, що терпить українські кольори

Жінчина інститутська подруга давно звала приїхати в її рідний Севастополь і ось вибралися – досить комфортний поїзд із Києва домчав за 17 годин. Зустрічаючих я попередив зразу:” Говоритиму по-українськи!”. Вони зовсім не перечили, хоча стереотип „Севастополь – город русской славы”, може, більше сидить у головах українців, ніж мешканців самого міста. Власне, своїм його мають повне право вважати і греки, що першими тут заснувалися (Херсонес у межах Севастополя!), і татари, що звали його Білим містом, і українці, оскільки перший флот на Чорному морі був таки український, і росіяни, які угніздилися тут завдяки розширенню своєї ненаситної імперії.

Місто доволі чисте – відчувається, що довгі радянські роки було закритим. Пляжі кам’янисті – бухта Кругла, де ми купалися першого дня, як і всі інші бухти, в камені. Погода, як у Чернігові – мабуть, відчувається розташування міста на 18 бухтах. Спеки, такої характерної для Криму, у Севастополі ми не відчули. І – може то мені так здалося – щось я ні цикад голосних не почув, ні йодистого морського запаху. Може, це літо таке?

По всьому місту розвішані величезні плакати із зображеннями російських адміралів і словами „Мы имеем право на русский язик, образование, самоуправление”. Без підпису. Певно, адмірали покійні так казали... Якщо ж серйозно – а хто те право відбирає?! Я, до речі, у книгарнях аж дві українські книги побачив – одна з них фантастика Дяченків „Дика енергія”, а газет із київських – жодної, з україномовних дві: просвітянську „Кримську світлицю” і „Флот України”. Зате багато українських кольорів в оформленні вулиць. Набагато більше, ніж у Чернігові. І в Севастополі, до речі, тризуб висить, а не масонські зірки, як оце недавно соціалістична міська влада в Чернігові порозвішувала...

А малому севастопольцю Максиму я подарував цікавенні диски з історії та географії України – з мультиками і загадками. Представився ж йому:” Дядько Василь з України”.

Херсонес, де й каміння говорить

Це не передати – як пахне древній Херсонес! Каменем, морем, вином, історією... Володимирський собор, відновлений незалежною Україною, гордо стоїть над фундаментами грецьких кімнаток (щось вони дуже вже маленькі були!), винарень, вузеньких вуличок. А в ньому – аж три ікони Алєксандра Невського, зятя татарського! До чого цей церковно-політичний несмак, якщо в такому соборі місце тільки грецьким святим-великомученикам, та ще може святому князю київському Володимиру, що тут охрестився, та його бабці Ользі, що приймала хрещення у Константинополі! А північний російський діяч Золотої Орди , що помер, обпившись кумису – бр-р-р... Та ще й біля самого вівтаря візантійського храму – рекламні вивіски храмів Новодєвічого монастиря, Ростова, Ярославля. Агов, лапотная Русь, куди до еллінізму?

До речі, про лапті

В іншому Володимирському соборі (усипальниці російських адміралів), де я молився за відсутності українського храму, бачив істинно русскаво чєлавєка – у сорочці – косоворотці, підперезаний якимось шнурком, у полотняних штанях, чомусь тільки туфлі були сучасними. Хрестився „істово”, при позіхах рот хрестив, поклони клав глибоко поясні. Службу, певно, розумів краще за мене – я, скільки не чую, а так звану церковнослов’янську мову не можу розібрати: не сприймаю отих „вонмім”, „пакі і пакі”... Євангелію, як і прийнято в російській церкві, читали задом до людей – цього я теж не розумію, адже Євангеліє перекладається як Добра Звістка, Блага Вість. Кому ця Вість? Богу? Звісно, ні – Він і так це все знає. Звістка – людям! Чого тоді від людей відвертатися?!

Сподобалося, що храм живий – зразу видно, що прихід постійний, а не напханий пляжними зіваками, як це буває на південному березі Криму. Діє паломницька служба, А от у проповіді священик абсолютно недоречно цитував імператрицю – таке враження, що спеціально нав’язують, щоб штучно наростити святість канонізованих московською церквою осіб імператорського дому. Он і в чернігівських храмах зобов’язали батюшок повиставляти „ікони” царя Ніколая Другого та його сім’ї поруч з іконами Богородиці та Спасителя. Глум політичний, а не пошук шляху до Царства Небесного.

В Євпаторії і бомжі говорять українською...

І зовсім це не жарт – сам чув уранці, як бомж торохтів порожніми пляшками і питав про якийсь „перший номер”. Хоча, звісно, українську в Криму можна почути тільки від відпочиваючих з Великої України. Але ні, брешу – у мене там є знайома баба Таня, яка на набережній травами торгує. То вона 25 років тому переїхала в той спечний Крим з Кривого Рогу і говорить так, наче вчора звідти – жодне російське слово до неї не пристало! Я у баби Тані щоліта беру чабан-чай – взимі, під час Великого Посту, о, які запахи від того бабиного чаю йдуть! Тож і побачивши її цього літа, мало не заволав:” Драстуйте, баба Таня!” Вона жалілася, що трави мало – погана зима була, у Криму персики померзли, багато винограду. Мало і у баби Тані торгівлі – купив хоч адамові яблука.

Кримська преса

Коли в Севастополі кіоскерка почула мою українську мову, стала пропонувати „Кримську світлицю”. Я відмовився, бо це число читав ще в Чернігові, Вона:” Вот видите – не хотите брать, а потом возмущаетесь!» Вияснити, хто „возмущается”, не вдалося, але сам факт хоч такої присутності української преси порадував.

„Кримська правда” обурено сичить на все українське, татарське, неросійське: якісь два поселення вернули собі історичні назви, татарське та грецьке, то і ґвалту, і крику! Затулін демонстративно друкується цілою колонкою – нате, мовляв, вам, заборонили в’їзд в Україну! Обурюються всі ті наволоки, що Україна вперше вимагала в день ВМФ Росії підняти на кораблях Чорноморського флоту РФ прапори країни перебування, тобто України.

У тій же „Кримской правде” – відповідь якогось Шишкіна (чув хто такого письменника?) на заклик провідних українських письменників щодо захисту української мови. Що воно тільки не пише! Ну, наприклад, якщо йому вірити, то в Одесі поширюється листівка, підписана „действующим народным депутатом” (прізвище якого, звісно, не названо, щоб до суду не йти за брехню):” Недовго вам залишилось потерпати від москальсько-жидівської окупації...Вже неподалік той час, коли комуно-кацапська влада повтікає туди, де її місце – в Західну Монголію. ... Тим, хто буде чинити нам опір, шлях один – на гілляку на очах всіх чесних українців”. Бред сивої кобили, як казав колишній Президент Леонід Кучма. Навіть до нього дійшло, що Україна – не Росія, а такий собі „пісатєель” Шишкін не може придумати нічого правдоподібного і вдається до печерних прийомів. Ще потерпіть його „творєніє”:” Не русские беспаспортные маргиналы набежали, как тараканы, заселили святую землю этнических украинцев. Наоборот: украинцы активно расселились по юго-востоку и Крыму, на исконно – русской или завоёванной с народами империи (так все-таки – російська земля чи завойована Росією? – В.Ч.) территории… Никогда русский народ не насиловал другие народы, русские люди не принуждали соседей говорить только на русском языке». Ой ти гой єсі та й годі!

Кожна нова кримська влада їде на поклін до Москви, видаючи це за розвиток страх як вигідного співробітництва. Поїхали і цього разу ставленики Партії регіонів – голова ради міністрів та голова Верховної ради Криму. І преса розтрубила і про окреме постачання газу для Криму (хоча окремої труби нема!), і про інвестиції, і про міст Керченський... А в’їдлива татарська журналістка у газеті „Первая крымская” написала у статті ”Новые московские мифы»:»До сих пор все достижения крымской автономии в сотрудничестве с Москвой увенчались открытием единственного магазина массандровских вин на Комсомольском проспекте российской столицы да отчетами фонда «Москва –Крым» об отдыхе детей и ветеранов в здравницах полуострова…»

Караїм – міський голова

Пам’ятник унікальному чоловікові – міському голові Євпаторії Семену Дувану відкрито у місті. У 35 років він став головою зачуханого напівсела і перетворив у місто- всеросійський курорт: було прокладено залізницю, пущено трамвай, а головне – відкрито унікальні лікувальні властивості озера Мойнаки, у солоній ропі якого і ми один раз повисіли, нетонучі. Після комуністичного перевороту Семен Дуван утік у Францію, де ще прожив 40 років. Зберігся його власний будинок і є вулиця його імені. За національністю – караїм, рідкісна нація, яка сповідує іудаїзм без раввинських забобонів, за що й переслідувалася євреями.

Українці йдуть. Як страшно!

Біля Іллінського храму – стаціонарна вивіска „Осторожно! В Евпатории появился Киевский патриархат!” І далі детально брешуть про патріарха Філарета, про архієреїв, які вже повмирали (вистачає совісті і на покійних писати!), одне слово – все у стилі Москви. А що ж їх так сколотило? Виявляється, у місті є громада УПЦ Київського патріархату, настоятель якої отець Ярослав провів освячення пасок прямо в полі, оскільки влада не дає місця навіть для будівництва храму.

Зате, до речі, в Іллінському храмі, збудованому греками і для греків, росіяни провели ремонт і грецьких святих-великомучеників замалювали Ксенією Петербурзькою, Іоаном Кронштадтським, сім’єю царя Ніколая Другого... Я потрапив на службу митрополита Лазаря, коли він поминав „о княгине российской Ольге...” Як кажуть у Чернігові, шо попало...

Текіє-дервіш

Це своєрідний монастир блукаючих дервішів – знову таки своєрідних монахів мусульманства. Вони молилися ...танцюючи. Ну, оцінювати чужий монастир не варто, але такий комплексів у світі збереглося тільки три – у Євпаторії, в Єгипті та в Туреччині. Хранителька Аніфа-ханум розповіла, що мусульманство привласнило собі філософію дервішів. Пили воду з джерела зі вставленими срібними пластинами, стояли в якихось „колах сили”, були в залі, де 150 років тому кружляли дервіші, були біля руїн мечеті, у якій, замкнений, обгавкав мене пес Султан (гавкіт був ознайомлювальним, не злим – він радів, що хоч хтось на нього увагу звернув). Кажуть, це місце знімає напади астми, нормалізує кров’яний тиск.
А в музеї кримсько-татарської культури я побачив так багато українського: і вишивка була явно з галицькими мотивами, і глек коуман цілком відповідає нашому куманцю – не дивно, адже українці становили значну частину населення Кримського ханства, хоч і не з власної волі. І в кого після цього повертається язик заявляти, що Крим – неукраїнський?

Василь ЧЕПУРНИЙ.

Герб Борзни!!!

Odarka — Fri, 17 Apr 2026 16:42:21 GMT

Форум: Борзнянський
Опис теми: Історія, сучасність, перспективи
Автор теми: Odarka
Автор останнього повідомлення: Паша90
Кількість відповідей: 1

Мена

_EF_ — Fri, 17 Apr 2026 16:41:29 GMT

Решили с другом посетить Мену. В пути родился целый ряд афоризмов: "A Man from Mena", "Леди Макбет Менского уезда", "Свидетель из Мены" и т.п.

Доехали до Чернигова, затем на приключенческом автобусе до Мены. По пути автобус дважды ломался, шофёр выходил, чинил, возвращался с грязными руками. В одну из таких остановок увидели чувака с ленточкой через плечо, бегущего вперёд и обогнавшего наш стоящий автобус (именно он и получил название свидетеля из Мены. Вероятно чувак добежал до Мены раньше нашего автобуса и уже давал показания в ЗАГСе).

Начитавшись вашего форума понял и впоследствии сам убедился, что Мена знаменита:
- водой "Остречская" - первая минералка, после выпивания литра которой у меня не разорвался живот,
- Менским сыром (фирма Добряна).
- зоопарком.

Обезьяны кушают конфекты - братья наши МЕНшие...
Кто там сокрушался, что нет медведов? Первый грыз решётку, второй возлежал в бассейне, а третий - и вовсе барибал!

Самое милое животное - иоганн страус! Вы посмотрите, сколько обаяния таит это милое существо.
А не нравится - как тяпнет клювом - рады не будете!

А вот и самые мерзкие, политизированные животные в Мене: Юлия Владимировна с дочкой и Виктор Андреевич с диоксина:

В общем - зоопарк суперский. Респектище тем, кто вкладывает в это душу.
Я же оторвал от души 20 грн и пожертвовал в картонный ящичек для саппорта жывотных.
Если смотрители не пропьют - может и моему любимому Йоганну перепадёт на пожевать!

"А сейчас, мальчик с феноменальной памятью ..." (с) старый анекдот

На обратном пути водитель-шансонье перекрутил нам все песни блатного мира про таксистов, таксидермистов и просто зеков, которые ещё не успели стать таксистами.

Поездка удалась. Черниговская область пахнет всё так же, лучше Киевской, так что снилась мне река Снов, мимо которой мы также проезжали в этот день.

Напоследок - совет от Менских пожарников:

Ура всем!

Шаболтасівка

Василь — Fri, 17 Apr 2026 16:40:46 GMT

Досі немає визначеного розуміння звідки походить назва села. На мою думку, а педітвердження я знайшов в історичних романах Юрія Мушкетика, назва села походить від слова "шабельтас" -- швидкий бій на шаблях та місце, де зберігаються шаблі. Є й така думка, що назва села походить від характеру перших поселенців — шабайголовів (татарською «шаболтас» — шибай-голова).

В 1672 році сусіднє село Авдіївка за підтримку на виборах гетьмана було пожалуване гетьманом Іваном Самойловичем в довічну власність Чернігівському полковнику Василю Дуніну-Борковському. Пізніше Самойлович прагне обмежити вплив В. Дуніна-Борковського, який був на той час одним із найбагатшою і найвпливовішою людиною на Гетьманщині. Тому поряд з Авдіївкою він засновує поселення назване Шаболтасівкою. Метою такого кроку було створення противаги значно більшій і багатшій Авдіївці. Та й землі біля Шаболтасівки вже не могли відійти до Дуніна-Борковського. Так подає Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki

Івана Мазепу, який своїм універсалом у 1691 році пожалував село Шаболтасівку В.Дуніну-Борковському. В 1702 році Дунін-Борковський помирає і село переходить до його сина Михайла, одруженого на Парасці - дочці миргородського полковника Данила Апостола. Напевно, він часто бував у своєї доньки і йому сподобались землі, якими володів його зять, бо в 1710 році Данило Апостол одержав грамоту від царя на села Чернігівського полку - Хлоп'яники, Лузіки, Рудню, Ушівку, Авдіївку і Шаболтасівку. Авдіївку він залишає своїй дочці, а іншими володіє сам.

Під час російсько-шведської війни за два кілометри від Шаболтасівки на межі шаболтасівських і понорницьких земель загін козаків Івана Мазепи розгромив загін російських драгун, які займалися збиранням продовольства для російської армії. На місці бою до цього часу збереглися кургани над могилами загиблих.«І хоч як важко було копати заморожену землю, вирито широку яму, поскладено мерців, і Мручко (сотник охотників) перший кинув на них три заступи чорної української землі, перше на своїх, а тоді й на московських. Кидаючи на своїх, казав: - За тую землю ви погибли. Нехай же вона вам легкою буде!" А кидаючи на москалів, приговорював: - По землю нашу послав вас цар, ви сповнили його приказ, спіть же у ній спокійно. Козаки вінком обступили могилу і мовчки прощалися з товаришами і ворогами. Нині вам, а завтра нам, може, те саме буде. Ніхто не промовив зайвого, зневажливого слова. Ангел смерті повіяв на них своїм студеним крилом. Сонце ясним оком глянуло на світ і озарило ще одну нову, високу могилу, котрих на Україні так дуже, дуже багато.» - Це уривок з історичної повісті Богдана Лепкого «Полтава», в якій детально описано бій українських козаків і російських рейтарів під Шаболтасівкою.

Історія села писалася і в наступні десятиліття. У часи правління Катерини ІІ, коли вона проїздила по Україні, до її ескорту прибився серб, який їй дуже сподобався. В знак своєї прихильності вона йому подарувала земельний наділ, де тепер знаходиться урочище Сербове в Шаболтасівці. Звідси і пішло шаболтасівське прізвище Серб.

Після адміністративно-територіальної реформи Катерини ІІ Шаболтасівка входить до Покошицької волості Кролевецького повіту Чернігівської губернії. За переписами на початку 19 ст. в селі налічується 27 дворів. Пізніше в село переселяють декілька десятків кріпосних селян на землі поміщика і петербурзького сановника Констадіуса. В середині 19 ст. поміщик Констадіус дарує землі в Шаболтасівці своїм племінникам братам Шульжинським.

Після розкріпачення Шаболтасівка починає інтенсивно розростатися.В другій половині 19 ст. біля сільського кладовища була збудована дерев'яна Покровська церква, яка була знищена в 30-х роках 20ст. З неї були збудовані ряд приміщень: школа, магазин, житлові будинки. До революції існувала початкова школа, в якій навчалося до 60 учнів.

У 1931 році в селі організовано колгосп "Перше травня". Перед початком війни село мало 319 дворів з населенням 1401 чоловік. Село постраждало від Голодомору у тридцяті роки.

Під час ВВ війни на півночі села у вересні 1941 року воїни 141-го кавалерійського полку, виходячи з оточення, вели нерівні бої з елітною есесівською дивізією "Рейх". В пам'ять цих подій за селом по трасі в місці стику трьох районів: Сосницького, Коропського та Н.-Сіверського побудовано пам'ятник. Визволене село 28 серпня 1943 року. Значних збитків господарству було завдано Великою Вітчизняною війною. Тяжко було відбудовувати село та колгосп. На післявоєнні показники врожайності та поголів'я вийшли тільки в кінці п'ятидесятих. У селі було 373 двори з населенням 1566 чоловік. Під час війни відомо, що декілька шаболтасівців заслужили звання Героя Радянського Союзу. Після війни 194 мешканців села не повернулися додому, 150 чоловік молоді було вивезено на примусові роботи до Німеччини.

Робота в Інтернеті

Voznuy — Fri, 17 Apr 2026 16:40:07 GMT

УВАГА Я НЕ ПРОПОНУЮ РОБОТУ ПО ОБРОБЦІ ЕЛ. ПОШТА АБО РЕДАГУВАННІ ТЕКСТУ ПРОСТО ПРОЧИТАЙТЕ ДО КІНЦЯ. ДОБРИЙ ДЕНЬ! Відразу, все це не видаляйте - насправді класна річ, почитайте - зараз або на дозвіллі, переспіть з новими думками на цей рахунок і там як знаєте. Якщо у Вас є бажання заробити, не вкладаючи багато грошей (наприклад, інші Інтернет-проекти вимагають вкладень до 900 $) і працюючи всього по кілька годин на день, то ця інформація для Вас. Але для цього потрібно добре попрацювати близько тижня по кілька годин на день. Ви можете заробляти в залежності від ваших зусиль. Я не пропоную Вам роботу "складача тексту" (із серії "вишліть нам 50 грн на гаманець, а ми вам надішлемо відскановані тексти") і не пропоную вкладати гроші в сумнівні підприємства - ось це справжній обман! Люди хочуть працювати в затишній обстановці будинку - ось чому вони відгукуються на подібні оголошення. ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ: НЕ існує справжніх вакансій "складача тексту" та "співробітників по обробці електронної пошти". Не будьте ошуканими! У цьому випадку Ви не будете жертвою недобросовісних "роботодавців", так як ця робота зовсім не міфічна, а заробіток залежить тільки від Ваших зусиль. Це - дійсно РЕАЛЬНИЙ заробіток в Інтернеті. Дочитайте до кінця цю статтю, приділіть всього кілька хвилин, ви нічого не втратите, читання ще нікому не зашкодило! Я Вас запевняю, ваше матеріальне становище різко покращиться, ЯКЩО ТІЛЬКИ ВИ цього захочете! Я пропоную Вам тему заробітку, до якої й сам ставився спочатку скептично. Але на відміну від багатьох подібних пропозицій - ЦЕ ДІЙСНО ПРАЦЮЄ. Розумію, з якою недовірою Ви це читаєте - але продовжуйте, прошу, дочитайте статтю до кінця. Натрапив я на це, абсолютно випадково, коли шукав роботу для додаткового заробітку, знайшовши статтю, в якій говорилося, що МОЖНА ЗРОБИТИ ТИСЯЧІ ГРИВЕНЬ ЗА ПАРУ ТИЖНІВ ПРИ ВКЛАДІ ВСЬОГО 18 грн. Я подумав, що це чергова фішка для лохів, але вирішив все-таки дочитати до кінця і дізнатися, що за «лохотрон» там пропонують. Протягом 2-х днів я зареєструвався на більш ніж на 100 бізнес-форумах і безкоштовних дошках оголошень. Минув тиждень, заглядаю в свій Інтернет гаманець, і вгадайте ЩО!! Надходжень ніяких немає, взагалі! А інші учасники пишуть, що за тиждень заробили хто по 80 грн, хто по 40 грн. Пиши-пропало, подумав я, потрапив у черговий лохотрон, бажаючи заробити за пару тижнів тисячі гривень. Ну я кинув це заняття, так і не дославши своє оголошення до 200 форумів. Ще через тиждень (заради цікавості) заглянув у свій Інтернет гаманець. Дивлюся, усього одне надходження - 3 грн. Та, думаю, справа не варта уваги, випадково найшовся такий же наївний, як і я. Ще через два тижні я все-таки знову відкрив свій Інтернет гаманець, а в ньому вже близько 104 грн. Звідки? Незрозуміла картина, але однаково за 1 місяць 100 грн. Це дуже мало, як пишуть попередні учасники - вони за 1 місяць заробили 2500 грн. І раптом після 1 місяця почалося найцікавіше: на мій гаманець стали приходити гроші КОЖЕН ДЕНЬ, ще через 2 тижні на моєму рахунку вже було більше 3000 грн. Після цього я відправив свої оголошення ще більш ніж на 150 форумів. Результат був приголомшливий. На кінець 2 місяця, я одержав 8673 грн. І гроші йдуть щодня. Кожні 10 хвилин на мій рахунок надходить від 3-6 грн. І це все тільки за ціну в 18 грн! Я був у дуже поганому економічному становищі і довго не міг знайти собі нормальну роботу до того, як натрапив на цю статтю. Я не повірив, що це працює, поки не почав одержувати перекази з усього світу. Я придбав усе, що мені треба. І це дуже до речі, погодьтеся!? Моя робота тепер - це щодня по 2-3 години в Інтернеті і ВСЕ!! А заробіток такий, що ніяким начальникам та керівникам навіть і не снився! Тепер, я розповім Вам, як це працює, і найголовніше ЧОМУ! Я Вам обіцяю, що якщо ви будете У ТОЧНОСТІ дотримуватися нижче перераховані інструкції, то ви почнете одержувати НАБАГАТО БІЛЬШЕ ГРОШЕЙ, ніж Ви думали, не докладаючи до цього особливих зусиль. Погодьтеся, це просто! І ЦЕ АБСОЛЮТНО ЛЕГАЛЬНО. І
27.03.13
ВАШ ВНЕСОК СКЛАДАЄ ВСЬОГО 18 грн. ВАЖЛИВО ЦЕ НЕ ОБМАН І ПРИ ЦЬОМУ ВИ НІЧИМ НЕ РИЗИКУЄТЕ, АЛЕ ЦЕ ПРАЦЮЄ! УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ КІЛЬКА РАЗІВ! Додержуйтеся інструкцій у ТОЧНОСТІ і 5000 грн. І БІЛЬШЕ будуть Вашими протягом двох місяців! ОСЬ ТІ САМІ 3 КРОКИ ДО УСПІХУ: 1. Зареєструйтеся у системі webmoney. Гарненько ознайомтеся з даною системою, як вона працює. Далі необхідно покласти на свій рахунок 18 грн. (Трохи більше, тому що при проведенні переказу система знімає 0.5% переказаної суми, тобто Ви повинні будете переказувати по 3 грн. 15 коп., В сумі - 18 грн. 90 коп. УВАГА У ПРОГРАМІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ ЛИШЕ U-гаманець). Від себе зазначу, що зручно поповнити електронний гаманець зі спеціальних автоматів по прийому платежів, які часто розташовуються в магазинах і на станціях метро. Однак такі автомати знімають комісію, яка, як правило, знаходиться в межах 5% від внесеного платежу. Також можна поповнити електронний рахунок в банку. Як тільки Ви покладете на свій гаманець 18 грн. 90 коп, все готово, можете переходити до наступного кроку! 2. Необхідно перевести по 3 грн. 15 коп. (15 коп. Знімається службою перекладу за здійснення операції) на 6 пропонованих нижче WMU рахунків. Для того щоб здійснити переказ, необхідно зайти на сайт webmoney. Потім, якщо ви ще не ввійшли під своїм ім'ям, натисніть на посилання Увійти, яка розташовується в самому верху сторінки і виділена, синім кольором. Далі за підказками системи webmoney. Важливо! Перекази потрібно здійснювати на рахунок, а не на e-mail. Важливо! Після всіх відправлень ви відправляєте на e-mail,securitywebmoney@gmail.com наступну інформацію: номер вашого гаманця, дату, час відправлення, U-гаманці на котрі Ви відправляли гроші і відправленню суму. Щоб отримувати дохід, необхідно відправити на кожний із цих 6 гаманців по 3 грн 15 коп., Інакше Ви просто не будете включені в систему мережними модераторами webmoney transfer і не зможете зняти дохід (3 грн 15 коп - це відправляється Вами сума, при цьому одержувач отримує рівно 3 грн) Отже, відправте по 3 грн. 15 коп на кожен з таких рахунків:

1 - U904866997202
2 - U203334117082
3 -U257187930358
4 - U399032966161
5 - U340122220260
6- U256752926921
ПОВТОРЮЮ, щоб отримувати дохід, необхідно відправити НА КОЖЕН із цих 6 гаманців по 3 грн. 15 коп - інакше, мережними модераторами webmoney - гаманців, ви просто не будете включені в систему і не зможете зняти дохід. Тепер УВАГА! Після того, як Ви виконали КРОК 2, скопіюйте до себе на комп'ютер весь цей текст від початку до кінця. У скопійованій статті видаліть зі списку гаманців ПЕРШИЙ (ВЕРХНІЙ) гаманець і перемістить 2-ий гаманець на місце 1-го, який Ви стерли, 3-ий - на місце 2-го, 4-ий - на місце 3-го, 5 - ий - на місце 4-го, 6-ий - на місце 5-ого! А у 6-ий номер, який виявився порожнім, впишіть НОМЕР Вашого гаманця! Розміщення цієї статті на 200 форумах, навіть на найменш відвідуваних, ГАРАНТУЄ Вам дохід у 5 000-10 000 грн. ЦЕ МІНІМУМ! протягом двох місяців! БІЛЬШЕ розміщень - більший дохід (при чому у геометричній прогресії). ОТЖЕ, коли ви досягнете першої ПОЗИЦІЇ У СПИСКУ, ВИ БУДЕТЕ МАТИ ТИСЯЧІ ГРИВЕНЬ ПРОСТО ЯК ТВОРЕЦЬ СПИСКУ! ЦЕ ВАРТО 18 грн. і ЗОВСІМ НЕ Важка робота! ГОЛОВНЕ - ЦЕ ПРАЦЮЄ! І ЦЕ ПРОСТО ЗДОРОВО! Займіться цим зараз - не відкладаючи на завтра! ЧАС - ГРОШІ! Але попрацювати все ж доведеться. Необхідно зацікавити людей. Для цього необхідно скористатися розсилкою, розміщенням оголошень на спеціалізованих сайтах про пошуках роботи, форумах, дошках оголошень. Удачі Вам! Вона вже дійсно поруч! Дійте! Погано живуть ті, які все життя лише збираються жити! Давай ризикнемо! АДЖЕ НІЧОГО, КРІМ 18 грн. НЕ ВТРАЧАЄМО! PS Корисна інформація як поширювати інформацію на форумах (дошках і інших відповідних місцях): 1. Відкриваємо пошуковик 2. Пишемо в рядку пошуку фразу «форум віддалена робота» або «форум надомна робота» або «форум робота на дому» або «форум почати нову тему робота» і т. д. і т. п. (без лапок). Пошуковий сайт знайде тисячі сторінок, посилання на які відразу
приводять на МІЛЬЙОНИ нових тем форумів. І ще не лякайтеся, якщо раптом на тому сайті, куди Ви захотіли помістити своє оголошення, уже є одне або кілька схожих. Це зайвий раз підтверджує те, що цей бізнес дійсно працює! Дуже дієві сайти про роботу сайти (розділи про вакансії). 3. Візьмемо який-небудь сайт про роботу - потрібно ввести дані - У полі —- «посаду» - наприклад, «співробітник для віддаленої роботи на дому», або «незалежний менеджер» і т. п. - В поле "вік" - вкажіть «з 18 до 55». - «Освіта і Досвід роботи» - пропустіть, (хоча в освіті раджу поставити «середня»). - «Заробітна плата» - «від $ 1000». - «Стать» - не має значення. - «Графік роботи» - «вільний» - «Зайнятість» - «люба». - «Місто» - Ось поле «місто» НАЙВАЖЛИВІШЕ. Ви повинні вибрати всі міста один за одним, почати з букви А, закінчити буквою Я. Ви повинні опублікувати (можна навіть однакові) оголошення для кожного міста. Найкраще, якщо Ви це зробите в один день, тоді наступного дня і протягом 5-6 днів, Вам взагалі не доведеться розміщувати оголошення. Навіщо це робиться. Це вже перевірено, коли людина шукає роботу і заходить на цей сайт, він вибирає посилання «пошук вакансій». Там можна вибрати критерії пошуку. Звичайно заповнюється поле "місто". А якщо Ви опублікуєте тільки, наприклад, для Києва, Донецька і Луганська, то людина, скажімо, з міста Одеси ніколи не побачить Ваше оголошення. Оголошення потрібно розмістити для КОЖНОГО МІСТА ОКРЕМО. Перший тиждень, а може і півтора тижні у Вас не буде ніякого доходу, тому що Ваші клієнти будуть читати даний файл, створювати інтернет-гаманець і класти туди гроші. На все це їм потрібно трохи часу. Але потім, ЯК СНІГ НА ГОЛОВУ, Ви відчуєте якийсь такий «затяжний» результат! Це несподівано і приємно! А тепер я Вам поясню, чому Ви в будь-якому випадку нічого не втрачаєте, а тільки виграє! Скажімо, з 200 розміщень я отримаю тільки 5 відповідей (дуже низька цифра). Значить, я зроблю 15 грн, перебуваючи на 6 позиції в списку. Тепер ці 5 людей роблять знову ж МІНІМУМ 200 розміщень із моїм гаманцем на 6 позиції, і тільки 5 людей відповідають тим першим 5 - це вже 75 грн. Далі ці 25 людей роблять по 200 розміщень із моїм гаманцем на 5 рядку і тільки 5 відповідають - мій дохід 375 грн. І т.д. Тепер ці 125 людей, розмістивши й одержавши тільки по 5 відповідей, дають мені 1875 грн. прибутку (я на 4 позиції). Далі, веселіше ... PS: Ліричний відступ. Я зрозумів, у чому була причина мого недовіри до даної системи. Хіба можна навіть уявити собі, що в наш катастрофічно важкий час для пошуків заробітку можна зрубати грошей (грубо кажучи) просто так? Вибачте, але існує вагомі поправки до цього питання, який напевно мучить Вас все той час, який Ви приділили читання цього листа. По-перше, та дійсно, в Мережі важко знайти реальну роботу, до якої ми звикли. Я говорю про перебиранні папірців, складання звітів, принеси-подай і все таке інше. Якщо шукати роботу саме в такому контексті, то можна втратити багато часу. А час гроші. У разі якщо Вам пощастить, і Ви знайдете ту дистанційну роботу, на яку сподівалися, ОБОВ'ЯЗКОВО напишіть мені. Я хоч порадію за Вас! По-друге, я не стверджую, що гроші посипляться на Вас дощем з 100 $ банкнот. Це було б нечесно з мого боку. Потрудитися доведеться. А виходить, відпадає те знущальне прислів'я: безкоштовний сир у мишоловці. Необхідно зацікавити людей. Деякі люди почали писати, що вже пробували себе в цьому виді заробітку, і надходжень було мало або взагалі не було, стверджуючи, що форуми рясніють подібними оголошеннями і закликами - ЦЕ НЕ ТАК! Це найдієвіша і найнадійніша система на сьогоднішній день система. Учасник нічого не заробляє тільки в 2 випадках: 1) якщо він не відправив суми на 6 інтернет-гаманців, 2) якщо відправив цю статтю менш ніж на 60 форумів. Коротко як все влаштовано: УВАГА! Людина бере участь в системі тільки в тому випадку, якщо він внесений в список (security webmoney). Для цього необхідно зробити перерахування не менше 3 грн. на 6 гаманців, ОБОВ'ЯЗКОВО! вказати
в e-mail securitywebmoney@gmail.com номер U-гаманця і інші дані про розсилку коштів, тому що адміністратор сайту веде обліковий модератор який пов'язаний з webmoney. Тільки коли вас внесуть до списку і тим самим легалізуєте свої дії. Обдурити систему реєстрації списку webmoney - гаманців вкрай складно, та й невигідно. Кожен комп'ютер має ім'я.

Анекдоты

Jimbo — Fri, 17 Apr 2026 16:31:05 GMT

Форум: Посміхнемось ;)
Автор теми: Jimbo
Автор останнього повідомлення: Паша90
Кількість відповідей: 91

Конкурс! Ваша УЯВА Й почуття гумору

_Олександр_ — Thu, 26 Feb 2026 15:18:19 GMT

Конкурс! Ваша УЯВА Й почуття гумору
не дають спокою Вам і Вашим близьким?
Втілюйте ЇХ у коміксах та надсилайте нам!
Чекаємо на Ваші «футбольні», «побутові», «професійні» діалоги
за адресою:
lit-jur-dnipro-ргоzа-humor@kas-ua.com.
У темі листа - «Комікс від коміка»
Переможцям - грошові винагороди та публікація на сторінках ж. «Дніпро»