В прилуцькому краєзнавчому музеї на засіданні краєзнавчого товариства ім. Маслова, членами линовицького краєзнавчого товариства ім. Г. Гайдая, було презентовано книгу Ніни Дмитрівни Жевахової — "Жевахови"

Голова Линовицького краєзнавчого товариства Латуіль Володимир Вікторович розповів присутнім про приїзд в линовицю спадкоємиці роду князів Жевахових - Ніни Дмитрівни Жевахової.

Замісник голови товариства Павлушено А. В. розповів більш детально про книгу.

Книга «Жевахови» написана однією з останніх представниць цього роду Ніною Дмитрівною Жеваховою.

Матеріал до цієї книги збирався на протязі багатьох років. Велика частина матеріалів описаних в книзі взято з розповідей рідної тітки Ніни Дмитрівни - Тетяни Сергіївни Жевахової. Багато чого було втрачено під час, війн, репресій, переїздів. Та все ж збереглось досить багато відомостей про життя князів Жевахових в с. Линовиця та с. Лутайка.

Основним джерелом в написанні книги стали записники батька Дмитра Сергійовича Жевахова, листи родичів та розповіді близьких також в книзі представленні унікальні фотознімки.

Як говорить сама Ніна Дмитрівна: «Книга формувалась дуже повільно. Неочікуваним поштовхом стала знайдена в Російській Державній бібліотеці «Родословная роспись князей Жеваховых» - книжечка в п'ятнадцять сторінок. Для неї ця книга стала справжнім відкриттям, яке перевернуло її уявлення про свій родовід.

Книга пані Жевахової має тринадцять розділів і хронологічному порядку описує історію роду князів Жевахових. Книга видана 2010 р в Ізраілі в м. Хайфа.

Рід Князів Жевахових бере свій початок від онука Біблійного Праотця Ноя - Іафета. Також в числі князів Жеваховх знаходиться багато царів, полководців, Святих Подвижників, державних чиновників, письменників, просвітників та лікарів. Отож недивно, що ця знахідка стала основним мотивом в подальшій роботі по створенню книги.

Рід князів Жевахових перебуваючи в Грузії носив інше прізвище Джавахови. Так, на думку дослідників, раннє прізвище князів Жевахових було Джавахови і походило від їх пращура царя Джавахетії Джаваха 1.

Грузинська історія роду князів Жевахових представлена як рід воїнів, котрі на протязі багатьох століть оберігали кордони своєї країни від різних завойовників, які завжди прагнули підкорити цей Кавказький народ. Славні предки князів Жевахових боролись як проти Олександра Македонського за часів Джаваха 1, так і проти татар, за часів князя Джаваха Джавахі-Швілі, так і проти армій Тамерлана при Царі Джазах Мінь Баши.

Також в роду князів Жевахових поруч з воїнами захисниками своєї батьківщини знаходились великі святителі. Першим із них був Йосиф Джавахі-Швілі, котрий був Архієпископом Манглійським за часі Царя Іраклія 1.

В історії роду князів Жевахових було два тяжких перріоди.

Перший припав в період ХVIII ст. коли Грузія перебувала в тяжкому військовому протистоянні з персами (іранцями). Та на допомогу у вирішенні цього конфлікту напросився Російський цар Петро Перший. Коли російські війська прибули до Грузії то для грузинів стала несподіванкою витівка Петра І котрий замість того, щоб допомогти в боротьбі з Персами влаштував похід на Туреччину з якою у Грузинів був мирний союз. Військова компанія Петра Першого зазнали поразки і він змушений був відступити. Розгнівані турки направили весь свій гнів на Грузію.

Через це Шіо Джавахов предок князів Жевахових змушений був залишити батьківщину і в супроводі царя Вахтанга VI емігрував до Росії.

Так розпочалося життя князів Жевахових в Російський імперії. На протязі п'яти поколінь князі Жевахови були військовими. І мешкали в полтавській області. Родові маєтки князів Жевахових знаходились в таких селах як Удайці або (Мамївка), Лутайка та Линовиця.

Другий трагічний період князів Жевахових припав на ХІХ ст. після приходу до влади більшовиків. Червоний терор став страшнішим лихом аніж вторгнення турків османів. Практично весь рід князів Жевахових було знищено за класовою та релігійною ознакою, їх маєтки було зруйновано, а всі культурні та історичні цінності було назавжди втрачено.

Постатями, котрі нестримно протистояли приходу нової влади, були брати близнюки Володимир та Микола Жевахови. Вони народились та зростали в маєтку свого батька Давида Дмитровича в с. Линовиця. Також в роботі описано про іншу гілку роду князів Жевахових котрі в той самий час мешкали в с. Лутайка. Це родина рідного брата Давида Дмитровича — Володимира Дмитровича Жевахова.

Сьогодні досить непросто відшукати яку не будь інформацію про с. Лутайка. На даний час селище практичне безлюдне і його можна назвати одним із вимираючих сіл Чернігівщини. Та ще до приходу більшовиків там вирувало життя.

В книзі досить багато описано цікавих моментів котрі відкривають перед читачем життя простих людей та князів Жевахових в цьому невеликому селі. Прихід більшовиків створив трагічно ситуацію в котрій опинилась родина Жевахових.

Досить цікавою виявилась доля батька авторки книги Дмитра Сергійовича Жевахова. Котрий народився та зростав в с. Лутайка і на чию долю випало безліч непростих випробувань. Та все в нього на диво виявилося добре, хоча досить складно уявити собі, що племінник одного із агітаторів фашизму в Західній Європі, котрим став Микола Давидович Жевахов, мирно жив і працював в Радянському Союзі простим інженером. Як говорить сама авторка книги, в радянський період батьки приховували своє благородне походження з міркувань безпеки. Та сьогодні, поглянувши на цю ситуацію ще раз, можна легенько здивуватися, що каральна машина КДБ не зачепила всю рідню Жевахових.

Лише нещодавно стало відомо про те, що Микола Давидович Жевахов відомий як автор праці “Мои Воспоминания” був не просто емігрантом котрий примирився зі своєю долею, а всіляко протидіяв поширенню більшовизму і в силу цього пропагував фашизм. В еміграції Микола Давидович виступав з лекціями не лише в фашистській Італії, де мешкав а і в Німеччині. Рідний брат Миколи — Володимир, відомий як Священномученик Іоасаф Єпископ Могилівський зробив взагалі неможливе. Замість того щоб тікати з країни, як це зробив його брат Микола він в тяжкий період релігійного переслідування приймає чернецтво і згодом стає єпископом. Та все ж його арештовують і починається багаторічне заслання, яке робить з нього інваліда. Та незважаючи на це він залишається вірним своєму вибору і до останнього він протистоїть більшовицькій системі. На допитах під тортурами він не погоджується з фальшивими звинуваченнями і не вважав себе винним. Його після семи років заслань, незламного духом розстріляють як ворога народу. А в 2001 р. його було канонізовано Православною Церквою Московського Патріархату як Священномученика.

Та окрім великих поневірянь і трагедій рід князів Жевахових і по сьогоднішній день продовжує своє існування.

Автор: Андрій ПАВЛУШЕНКО Заступник голови Линовицького краєзнавчого товариства ім. Георгія Гайдая http://lyn.pryluky.net