 За рік до парламентських виборів уже можна прогнозувати, що окрім «старих знайомих» типу Партії регіонів, БЮТ чи КПУ у ВР з’являться нові політичні сили. Принаймні це можна прогнозувати в світлі останніх соціологічних опитувань. Звичайно, рано поки говорити, скільки саме нових політсил ми побачимо у Раді наступногоскликання, адже досі не вирішено, яким буде прохідний бар’єр для партій – 4 чи 5 %. Але вже точно можна говорити про те, що за потрапляння до парламенту будуть боротися щонайменше 4-5 політичних сил, які у ВР досі не мали, або мали одиничне представництво.
Вже напевно можна спрогнозувати присутність у Верховній Раді наступного скликання Фронту змін та Сильної України. Перший впевнено тримає третє місце серед симпатій виборців після ПР і БЮТ, за результатами соціологічних опитувань ця партія набирає від 9 до 12%.
В разі потрапляння у Раду партія Арсенія Яценюка напевне не буде йти на об’єднання з провладними силами, принаймні це стосується тих депутатів, які пройдуть по списках. Інше питання, чи дотримуватимуться “партійної етики” ті депутати, що пройшли по одномандатних округах. Тим більше, в оточенні Яценюка багато бізнесменів, які, очевидно, будуть домовлятися з владою. Тут, скоріше, все буде залежати від того, чи вдасться пропрезидентським силам набрати більш-менш стійку більшість у парламенті нового скликання. Прогнозувати точний відсоток, який набере “Фронт змін” нині важко: у 2009 році експерти припускали, що Яценюк навіть може виграти президентські вибори, проте дорога і безглузда виборча кампанія суттєво зменшила його перспективи.
Щодо Сильної України, то тут впевнено можна говорити про те, що депутати від цієї політ сили будуть у провладній більшості, якщо така, звісна річ, зможе оформитися. Участь партії віце-прем’єра Сергія Тігіпка в коаліції з опозиційними силами можлива лише за умови вкрай переконливої перемоги останніх на виборах і створення ними великої, а головне – дисциплінованої монолітної коаліції.
Дуже непогані шанси потрапити у ВР має партія Віталія Кличка УДАР, якій соціологи дають від 3,3 до 6 відсотків. І це не межа можливостей для цієї сили. Її рейтинг стабільно зростає, а вибори в Київраду, які мали б відбутися наступної весни, можуть суттєво закріпити позицію УДАРу в українському політикумі. До того ж на фоні розчарувань з боку населення великими політичними проектами, партія Кличка цілком може претендувати на ті 7-9% (за різними даними) виборців, які зараз голосували б проти всіх. Особливо “ласим шматком” стає опозиційний електорат, якого зараз в країні більшість.
Втім, УДАР можна називати “умовно опозиційною” партією. Достеменно невідомо, з якою саме командою Кличко піде на вибори. Найбільше питань виникає довкола тих, хто пройде в парламент по мажоритарці. В разі створення пропрезидентської більшості такі депутати, напевно, увійдуть до її складу. Інше питання, яку позицію займе лідер партії та його найближче оточення. Зараз цю от позицію спрогнозувати не легко.
ВО “Свобода”. Про потрапляння цієї партії до парламенту активно говорять після місцевих виборів 2010 року, коли свободівці взяли під контроль місцеві ради на Галичині. Партія зараз набирає 4,5-5,5 відсотків голосів потенційних виборців. Хоча ходять чутки, що Свободу не пустять в парламент і для цього готові максимально піднімати прохідний бар’єр.
Втім, такий варіант малоймовірний – деякі партії, як наприклад, КПУ, також тоді ризикують не потрапити у Раду. Отже, ті ж комуністи чи представники деяких напівавтономних депутатських груп не проголосують за закон про вибори, в якому прохідний бар’єр буде визначено вищим за 4 відсотки.
До того ж присутність радикальної Свободи в парламенті на руку владі, адже це дасть можливість продовжувати розігрувати карту розколу населення відповідно до принципу “Розділяй і владарюй”.
Крім вищеназваних партій, є чимало проектів, які до виборів мають можливості набрати серйозної політичної ваги. Так, наприклад, велику активність проявляє народний депутат Олег Ляшко, який щодня вигадує щось нове, аби здивувати виборців, проводить багато зустрічей та спілкується з людьми в Інтернеті. Попри те, що він чи його потенційна політсила поки не фігурують в соцопитуваннях, населення окремих регіонів симпатизує політику. Він веде активну кампанію на Чернігівщині, непогано сприймається в сусідніх областях, навіть на Сході країни. У Вінниці його готові підтримати близько 2,9% електорату. І хоча достеменно невідомо, чи піде Ляшко на вибори на чолі саме власної партії, але, певно, якусь команду у новій Верховній Раді він мати таки буде.
Щодо позиції Ляшка, то можна спрогнозувати, що з владою він навряд чи буде домовлятися, адже нардеп послідовно дотримується “опозиційної лінії”, а в світлі наростання анти владних настроїв, вигідніше грати саме на опозиційному полі.
Щодо інших можливих фігурантів парламентського процесу 2012-2016, то це будуть хіба що хтось із «завсєгдатаєв» українського парламенту – КПУ, можливо у ВР повернеться Олександр Мороз. Щодо націонал-демократів, електорат яких потроху відходить до «Свободи» або перебуває в стані не визначеності, то тут гіпотетичні шанси є у Анатолія Гриценка, який останнім часом почав активно нагадувати про себе. Або ж “Наша Україна”, точніше те, що може вирости на її уламках. І якщо ця сила і пройде до Ради, то точно вже не з Ющенком.
Про інші партії ми краще помовчимо, скоріш за все, в парламенті ми побачимо одиничних їх представників, які “проб’ються” до ВР по одномандатних округах. І їх (представників) задача буде не просувати свої партії, а підтримувати тих, хто в політичному протистоянні опиниться “на коні”.
Джерело: http://www.pravda.com.ua/ |
