За що стояв Майдан?

Сьогодні часто запитують: "За що ви там стояли на Майдані, коли така бідність, коли суди засуджують невинних, а торбохвати, наживши неправедним шляхом майно, виходять сухими з води? За що стояв Майдан?"

Сьогодні ми вшановуємо героїв Майдану, як живих так і тих, хто відлетів у вирій Небесною Сотнею. Згадуємо ті дні. Звичайно, я би розказав вельмишановному панству і товариству про те як ми з Чернігова їхали двадцять дев'ятого листопада. з якими надіями на кращі зміни. І як дізналися на під'їзді в Кіптях, що Майдан наша славна "опозиція" "розпустила" до виборів. А Ірина Черенько сказала: "Ну, хоч подихаємо Майданом!" І подихали з друзями!

Розказав би про те, як знайшовши аркушик паперу, (на оборотній стороні була агітка якоїсь партії, уже не пам'ятаю якої), надряпали послання від розгромленого чернігівського Майдану. Передали на сцену його, яке зачитала мама усіх студентів, переможниця Євробачення 2004 року, Руслана Лижичко.

Розказав би про те, як грілися біля тліючих дров в бочках, вдихаючи Свободу. Хоча тоді для мене це був просто дим від дров. Я ніколи не забуду уже того запаху. А він, цей запах, увібрав у себе не тільки запах горючого дерева, а й чаю з лимоном, бутерброду і ще чогось неймовірного. Хто не був на Майдані ніколи не відчують запаху Свободи. А перед цим ми волонтерили, допомагали колоти дрова і носити воду головній жіночці із Врадіївки. Тої самої, що активно боролася проти "мєнтовського бєспрєдєла" у містечку на Миколаївщині. Розказав би про розмови біля бочок, про смисл буття. В той момент ніхто не бачив, що буде далі. Розказав про те як біля третьої години ночі комунальники завезли величезні машини. А підійшовши до ще хлопчаків із внутрішніх військ і запитав: "Що це?", почув у відповідь: "Навєрно, будуть встановлювати йолку!" Розповів би і про те, як чорна хмара "берткутівців" сунула на невеличку купку, не більше сотні людей, що збігшись до Стели Незалежності й, щоб не було страшно було, співали, як молитву, наш Гімн…

Можна я не буду розказувати про героїзм і самопожертву. А розкажу про те, як зраджують друзі і отримуєш не що інше, як ніж у спину. Звичайно ця метафора сьогодні спаплюжена керівником сусідньої держави, що напала на нашу країну в контексті іншому.

Та проте не можу підібрати іншого фразеологізму. Звичайно, я людина не злопам'ятна, і, можливо, інші скажуть мені, щоб я поглянув у своє око, в якому безліч колод, а бачиш соломинку в оці брата свого. І будуть праві! Та проте… не про мене мова. А про те, за що стояв Майдан?

Майдан стояв не тільки за те щоб було у людей столах і було, що вдягнути, жити в державі, котра захищає кожного. Майдан стояв за Правду, якою б гіркою вона не була.

Майдан стояв, й за те, щоб друг і побратим просто так не крав твою ідею, твій інтелектуальний доробок і не виставляв під своїм прізвищем. А ти, як дурень, не міг нічого сказати у відповідь.

Боляче і плачно, що Правда навіть серед братства не завжди панує, а Брехня, хоч маленька, хоч більша як іржа роз'їдає і суспільство й державу вкраїнську. За правду стояв Майдан і гинули найкращі в січні-лютому 2014 року, за це продовжують стояти хлопці у Пісках і біля Маріуполя, Станиці Луганської… То любімо один одного й говорімо Правду, як заповідав Христос і наш пророк Тарас Шевченко.

Віктор ТАТАРИН