У Чернігові вшанували першого ідеолога українського націоналізму – Миколу Міхновського. Фоторепортаж

За ініціативою місцевих організацій Всеукраїнської партії «Свобода» та Народного Руху України 31 березня 2015 року в Чернігові відбулася акція з нагоди 142-ї річниці від дня народження визначного громадсько-політичного діяча, символу новітньої доби українського націоналізму, організатора українського війська – Миколи Міхновського. Її проведено на традиційному для українських патріотичних сил місці – біля Катеринської церкви та пам’ятного знаку-каменю «Борцям за волю України», який було встановлено ще 14 жовтня 1992 року.

Заупокійну літію відслужили священики Української православної церкви Київського патріархату отець Євген та отець Петро.

Життєвий шлях Миколи Міхновського, тісно пов’язаний із Чернігівщиною. Він народився у сім’ї сільського священика у селі Турівка Прилуцького повіту Полтавської губернії. Тепер це село входить до Згурівського району Київської області, розташовано на межі із Прилуцьким районом Чернігівської області. Середню освіту Міхновський здобув у гімназії в місті Прилуки.
Та чи вшановано Миколу Міхновського, як історичну особу, на Чернігівщині, – риторично запитував у своєму виступі голова обласної організації Народного Руху України Сергій Черняков. У квітні 2013 року у Прилуках була відкрита меморіальна дошка Миколі Міхновському на будівлі гімназії № 1, яку він закінчив у 1891 році. На дошці викарбовано його слова: «Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародних інтересів».
У 2012 році планувалося назвати одну з вулиць Ніжина іменем Міхновського. Був навіть підготовлений проект рішення для розгляду депутатами на сесії міськради. Але плани залишилися на папері…
Жодної інші згадки про увічнення пам’яті великого українця на Чернігівщині немає, – наголосив Сергій Черняков. Натомість у Чернігові ще й досі залишилися пам’ятники, пам’ятні знаки, меморіальні дошки, назви вулиць ворогам української державної незалежності.
Микола Міхновський, яскравий і суперечливий політик, залишився незрозумілим і недооціненим сучасниками. Лише за незалежної України стало можливим повернути це незаслужено забуте ім’я, – відзначали у свої виступах представники чернігівської «Свободи». Вони розповіли присутнім на мітингу про його заслуги та життєвий шлях.

Василь Чепурний, голова Чернігівського об’єднання Всеукраїнської організації імені Т.Шевченка «Просвіта», у своїй промові наголосив: «…пам’ятаймо Міхновського, але не просто читаємо, не просто вшановуємо, не просто відкриваємо вулиці, не просто встановлюємо пам’ятні дошки, а думаємо про Україну, живемо Україною і тоді Україна буде сильною, могутньою, як співається в нашому гімні, який ми і досі не співаємо до кінця: «…від Сяну до Дону».

Заступник голови обласної організації Народного Руху України Сергій Соломаха відзначив, що Міхновський був предтечею державницьких потуг української нації, «…і дуже добре, що ми повернулися до першоджерел і вшановуємо людину, яка стояла після Тараса Шевченка і говорила вже політичною мовою про державність української нації!». Саме Микола Міхновський ввів політичну мову вислів "Самостійна Україна", тому перших борців за незалежність України називали вороги так і "самостійниками".
Більш того, у 1924 році Микола Міхновський відкрив список підступних вбивств комуно-більшовицьким режимом лідерів національно-визвольних змагань Українського народу.


Сергій Соломаха наголосив, що кожного 14 жовтня у День захисника України ми повинні називати саме Миколу Міхновського першим у списку видатних борців за Самостійну незалежну Україну у ХХ столітті.
Сьогодні наші бійці на Східному фронті захищають і творять Самостійну Україну про яку мріяв і боровся видатний український патріот-державник Микола Міхновський.

І як актуальні сьогодні слова Миколи Міхновського: «Україна для українців і доки хоч один ворог чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя. І пам’ятаймо, що слава і побіда – це доля борців за народну справу, вперед, і нехай кожний із нас пам’ятає, що коли він бореться за народ, то мусить дбати за весь народ щоб цілий народ не загинув через його необачність.
Вперед! Бо нам ні на кого надіятись і нічого озиратись назад!»