реклама партнерів:
Головна › Новини › ПОГЛЯД

Сергій Андреєв: «За рік війни, держава так і не спромоглась налагодити постачання всього необхідного для бійців»

Небайдужий – приблизно таким словом можна охарактеризувати бійця «Легіону Свободи» Сергія Андреєва. Він завжди в епіцентрі важливих для держави подій: у перших лавах на Майдані, після Революції гідності вісім місяців очолював Козелецьку райдержадміністрацію. З перших днів російсько-української війни, Сергій Андреєв став активним учасником волонтерського руху на Козелеччині. На його рахунку чимало волонтерських виїздів у зону бойових дій на Донбасі. В одній із таких поїздок, Сергій прийняв рішення залишитись воювати у складі добровольчої чоти «Карпатська Січ».

- Сергію, як виникло бажання піти на війну?

-Насправді таке бажання виникло само собою. Справа в тому, що свою діяльність на цій війні я почав як волонтер, ще на посаді голови РДА. Допомагали нашим чернігівським хлопцям з 13-го та 41-го батальйонів, збирали речі, передавали адресну допомогу від родичів. Взимку, ми разом з «Самообороною Чернігівщини» зустрічались із дітьми наших бійців. Нещодавно разом із колегами з Козелецької РДА організували велику зустріч з бійцями російсько-української війни. Нещодавно, у наших бійців виникла проблема з питною водою, тому ми придбали для батальйону «Січ» 300 літрів води, а також передали посилки від родин бійцям 41-го батальйону. Після чого я вирішив залишитись воювати у «Карпатській Січі».

- Які перші враження від передової? Що виявилось несподіванкою?

- Найбільше вражає той контраст між картинкою на телебаченні та реальним станом речей. Особливо це стосується забезпечення військ. За рік війни, держава так і не спромоглась налагодити постачання всього необхідного для бійців. Практично всім солдат забезпечується за рахунок волонтерів або своїх рідних. Що стосується озброєння, то у добровольців, крім автоматів, кулеметів та гранатометів, нічого немає. За весь час, що я перебуваю тут, я жодного разу не бачив важкого озброєння. Автомобілі теж купують волонтери. Наприклад, ми їздимо автівками, які передали нам свободівці. Буквально два тижні тому Порошенко був у «Десні» (військовий навчальний центр на Козелеччині), де говорив, що на фронті бійці забезпечені важким озброєнням. Брехня!

- Яка зараз обстановка на фронті?

- У Пісках, де ми перебуваємо, бувають невеликі обстріли. В останні дні, бойовики активізувались. Постійно фіксуються ворожі безпілотними. Крім того, ворог постійно засилає диверсійно-розвідувальні групи. Буквально вчора ми обстріляли одну з них. На жаль, затримати їх не вдалось.

- Як налагоджена взаємодія з іншими підрозділами?
- Добре налагоджена координація з 93-ю бригадою, батальйонами «Січ» та «Дніпро-1». Переважно це контакти на низовому рівні. На війні це виглядає так: на одному блок-посту чергують бійці «Карпатської Січі», на іншому – з 93-ї бригади. А буває так, що на одному блок-посту чергують бійці з різних підрозділів. Тобто контакт є, без цього на війні ніяк.
- Яке ставлення у військових до Мінських угод?

- Більшість з нас негативно оцінює їх. Насправді, я вважаю, що це тільки балачки Порошенка про успіхи у досягненні перемир’я. З реальністю це не має нічого спільного. Бойовики постійно порушують режим перемир’я. У «Карпатській Січі» 15 квітня, на жаль, загинув наш боєць. Тобто відбувається профанація та окозамилювання з боку української влади. Коли я їздив у 41-й батальйон, то чув багато негативних відгуків про ОБСЄ. У хлопців склалось таке враження, що вони просто здають інформацію про наші позиції ворогу. Адже як тільки представники ОБСЄ від’їжають, то одразу розпочинаються обстріли наших позицій. Взагалі, багато в чому наші маленькі перемоги відбуваються завдяки добровольцям, а не командуванню.

- Сергію, а як справи з моральним духом у наших бійців?
- Наші хлопці мають велике бажання воювати. Направду, всі дуже втомлені від перманентної війни в умовах «перемир’я». Бійці хочуть переходу до більш рішучих активних дій. Солдатів дуже дратує те, що вони бачать військову техніку Росії, але не можуть першими починати бій. Крім того, командування не проводить ідеологічної роботи, не пояснює бійцям воєнну ситуацію. Солдати не хочуть стояти на місці, вони рвуться в бій. Для прикладу, всі чекали якогось наступу з боку сепаратистів на 9 травня, натомість вони використали цей час для укріплення своїх позицій. На моє глибоке переконання, стоячи на місці – перемоги не здобудеш.

Спілкувався Ігор Гавриленко



Теги:Козелець, Карпатська січ, свобода, Піски, російсько- українська війна, перемир'я


Читайте також



Коментарі (1)
avatar
1
найбільший талант цього хлопця - чистий піар і нічого більше. З хворобливою реакцією на любу критику. Говорити гарно навчився.....хочете знати думку про нього людей козелеччини, зокрема бійців, справжніх волонтерів, людей що з ним працювали, гайда на козелеччину))))))))
avatar