реклама партнерів:
Головна › Новини › ПОДІЇ

Кредитне ярмо

Днями громадськості стала відома угода, укладена Україною та Міжнародним валютним фондом. Характерна деталь: зміст угоди став відомий народові не від свого уряду, його оприлюднив сам МВФ. Це угода про виділення Україні величезного кредиту від МВФ у найближчі два з лишком роки. За це уряд узяв зобов’язання запровадити жорсткі соціально-економічні заходи в країні. Простіше кажучи — йдеться про наступ на життєвий рівень населення.

Деяка необхідна інформація. Міжнародний валютний фонд — це спеціалізована агенція Організації Об’єднаних Націй. Утворено фонд 1945 року, основна мета його — короткотермінові кредити країнам для зміцнення їхньої фінансової системи. Відсотки за кредитами МВФ порівняно невисокі, але борг треба повертати вчасно, разом з відсотками і в короткий термін. А головне — МВФ ставить умову, щоб держава, яка бере кредит, максимально стабілізувала свій фінансовий стан, бюджет, хоча б і за рахунок урізання соціальних витрат.

Все це напряму стосується і України. Останніми роками, при всіх змінах влади, Україна прагнула брати і брала кредити МВФ. З початком так званої світової фінансової кризи мотивації для кредитів у влади побільшало: мовляв, усі стараються брати такі кредити, треба ж рятувати фінансову систему. Взагалі пересічному українцеві не так просто зрозуміти головне: нащо брати ці кредити? Якби левова їх доля йшла на розвиток економіки, було б зрозуміло. Але, пояснюючи народу призначення кредитів, влада мляво щось торочить про “зміцнення фінансової системи”, “підтримку національної валюти”. Враження, що основна мета кредитів — рятувати від банкрутства нашу надто вже розгалужену банківську систему.

Наскільки велике кредитування? Досі рахунок йшов на кілька мільярдів доларів. Але те, що випросив наш уряд у МВФ нині, вражає. До речі, такий кредит подається як великий успіх нашої держави. Отже, за щойно підписаною угодою Україна отримає менш ніж за два з половиною роки (до грудня 2012-го) аж 15 мільярдів доларів. Кредит йтиме траншами по півтора мільярди, орієнтовно щокварталу. Багато це чи мало? Дуже багато. Україна вийшла на друге місце у світі серед боржників МВФ. Що таке по 6 мільярдів доларів кредиту на рік? Це десь по 47 мільярдів гривень. Враховуючи, що річний бюджет держави — понад 300 мільярдів гривень, маємо вливання, що складають близько 15 відсотків бюджету. Суттєва добавка. Правда, погано, коли бюджет наповнюється за рахунок не економіки, а боргів. А борги доведеться платити. Мова не лише про виплату самого боргу й відсотків на нього. До речі. розплачуватися доведеться скоро: пік виплат за кредитом настає вже 2013 року. Та мова ще й про соціальну складову.

Ось що зобов’язався зробити наш уряд за наданий кредит. Перше громадяни України вже відчули: це різке, на 50 відсотків, подорожчання газу для населення з 1 серпня. Вимога МВФ категорична: енергоносії, комунальні послуги повинні оплачуватися споживачами за їхньою вартістю, без дотацій держави. Але варто сказати, що так звана вартість енергоносіїв і послуг у нашій державі вкрита для людей густим туманом. Коли десь міськрада піднімає тарифи, мотивуючи тим, що треба платити за їхньою вартістю, то непросто зрозуміти, як вираховуються оця вартість. Часто вона складається також і з невміння комунальних служб належно працювати, і з дивних витрат комунальників (подивіться хоча б на шикарні офіси всіляких теплових, водних, енергетичних служб).

Щодо газу. Є вартість його закупівлі в Росії, і МВФ вимагає, щоб споживачам (населенню теж) газ відпускався не нижче цієї ціни. Нагадаємо, що нині газ у Росії ми закуповуємо по 249 доларів за тисячу кубометрів. Це майже 2 тсячі гривень. Після серпневого подорожчання ми вже платимо від 725 гривень і вище за тисячу кубів. Система оплати доволі заплутана: тариф залежить і від кількості спожитого газу, і від опалюваних газом площ, і від наявності або відсутності лічильника. Так що дехто вже зараз платить по тисячі гривень і більше за тисячу кубів. Простіше сказати про ціну газу для комунальних теплових підприємств, а від неї залежить ціна опалення. Зараз, після подорожчання, вони платять по 1309 гривень за тисячу кубів. Але це не все. Щоб догодити МВФ, уряд вирішив підвищити цю ціну з квітня наступного року ще на 50 відсотків. Трішки арифметики. Дуже помиляються ті, хто вважає, що два підвищення (нинішнє і наступне) на 50 відсотків дадуть у сумі 100 відсотків зростання ціни. Зовсім ні, бо друге підвищення буде вже на перше! Поясню. Скажімо, до 1 серпня ви заплатили за стільки-то газу 100 гривень, нині — 150. А з квітня півторакратне підвищення буде вже на оці 150, тобто ціна зросте ще на 75 гривень. Отже, сумарно буде 225 гривень замість недавніх 100. І це не все! Далі кожні півроку ціна газу зростатиме, поки не вийде на ціну купівлі газу в Росії — 2 тисячі гривень за тисячу кубів. Це якщо вона не виросте. Ось справжній газовий удар по людях від цього кредитного ярма.

Другий соціальний удар по населенню — підвищення пенсійного віку. Уряд уже погодився з цією вимогою, підписався під цим. Насамперед планується підвищити вік виходу на пенсію жінок — з нинішніх 55-ти до 60 років (чоловіки й так ідуть у 60, та й живуть значно менше жінок). Влада вже давно готує пропагандистський ґрунт для такого кроку: розводяться балачки про нашу демографію, про низьку народжуваність і високу смертність, про надто велику частку пенсіонерів. І ось замість того, щоб розв’язувати ці соціальні проблеми, навести порядок у пенсіях (численні пільги за віком виходу на пенсію, неймовірні розміри деяких пенсій), влада пропонує найпримітивніше — перехід на новий пенсійний вік Здійснюватиметься це, звичайно, поступово, але перший удар планується вже наприкінці цього року — збільшення віку виходу на пенсію на півроку. Так що жінки, яким цьгоріч виповниться 55, можуть бути вимушені відпрацювати до пенсії ще півроку.

Заплановано також збільшити — доволі різко — трудовий стаж, потрібний для отримання пенсії. Досі чоловікам треба було мати 25 років такого стажу, тепер планується 35 років, жінкам відповідно замість 20-ти — 30 років.

Нарешті ще один удар по людях. У цій угоді з МВФ наш уряд зобов’язався заморозити зарплату працівникам бюджетної сфери. Тобто не підвищувати її 2011 року і в якійсь “середньостроковій перспективі”. А бюджетники — це ж не лише незліченна рать чиновників, це ще й учителі, медики, працівники культури, інших сфер.

... Дивує багато що. Розміри випрошених кредитів, драконівські умови їх отримання, явно не прийнятні для нашої країни з її соціальними, економічними, демографічними реаліями. І все це, схоже, для вливань в економіку, де замість обіцяних командою «реформаторів»- регіоналів реформ більше балачок про них.

Є й політична складова ситуації. Зовсім недавно регіонали, тодішня опозиція, гнівно критикували попередню владу за отримання всього кількох мільярдів кредитів МВФ: мовляв, нащо ці вливання за рахунок народу. Клялися, що не допустять зростання комунальних тарифів, збільшення пенсійного віку. Можна знайти і процитувати всі ці заяви регіоналів, починаючи від їхнього лідера, нині глави держави. Котрий і зараз начебто проти таких кредитів за рахунок народу. Принаймні так днями заявив далеко не рядовий депутат-регіонал Василь Хара. Той самий, який ще й очолює Федерацію профспілок України.

Організацію, яка за статусом мала б стояти на варті інтересів людей. Натомість Хара не придумав нічого кращого, як заявити, що Україна взагалі не виконуватиме вимог МВФ. Мовляв, кредит випросили, а далі ми їх надуримо. На жаргоні, близькому нинішній владній команді, це називається “кинути”. Невже регіонал-депутат встиг набратися у своїх соратників цього “кидалівського” жаргону і вважає “лохами” керівництво МВФ? Якщо кого й “кинуть”, так це нас, простих громадян країни, яких залишать наодинці з височезними тарифами, новим пенсійним віком і в кредитній ямі, з якої треба буде вилазити.

Петро АНТОНЕНКО
Ці та інші публікації Петра Антоненка читайте в газеті "Сіверщина", передплата на яку йде по всій Україні




Теги:комунальні тарифи, кредит, пенсійна реформа, МВФ, економіка, ціна газу


Читайте також



Коментарі (1)
avatar
1
Ну що ж - Україна сьогодні все більше і більше стає схожою на капіталістичну країну з її проблемами - високими комунальними тарифами, новим пенсійним віком і кредитним ярмом. А також, з сотнею тисяч багачів і мільйонами бідних громадян. І провина в цьому не лише у нинішній владі, а усіх властей, тих, що керували країною протягом двадцяти років. Історія незалежної України як почалася з брехні ( у 1991 році влада не пояснила людям, що вона хоче будувати капіталізм), так ця брехня і продовжується - змінюються лише брехуни у мікрофонів. А народ їм все вірить і все чекає свого нового доброго царя. Наївний.
avatar